Постанова № 63483160, 14.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 367/6940/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Оладько С.І.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.

Оксененка О.М.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 07 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області включити його до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, та призначити 50% знижку плати за користування житлом, комунальними послугами та паливом за місцем його мешкання.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 07 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного перегляду представник відповідача до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 31.01.2008 року ОСОБА_4 був звільнений з органів внутрішніх справ за вислугу років .

03.03.2008 року Державним департаментом України з питань виконання покарань надано довідку № 68, відповідно до якої позивачу надано право на пільгу, а саме 50% знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, відповідно Закону України «Про міліцію», довічно.

З 24.04.2008 року по 22.07.2015 року ОСОБА_4 отримував 50-відсоткову знижку плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством, за адресою: АДРЕСА_1, а з 22.07.2015 він був знятий з реєстрації місця проживання за вказаною адресою та зареєструвався за новою адресою: АДРЕСА_2, де на даний час і проживає, 50% знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива не отримує.

25.07.2016 року представником позивача була направлена заява про призначення 50-відсоткової пільги, наданої позивачу по оплаті жилої площі, комунальних послуг та палива, проте, листом № 4539 від 08.08.2016 року відповідач в цьому відмовив з посиланням на відсутність правових підстав для цього.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач діяв неправомірно, оскільки, зміна законодавства не може бути підставою для позбавлення пільг, які вже особою отримуються.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правовий і соціальний захист працівників міліції та їх пенсійне забезпечення на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано Законом України «Про міліцію», а з 07.11.2015 - Законом України «Про національну поліцію».

Відповідно до ч. 4,6 ст. 22 Закону України «Про міліцію», в редакції чинній на час призначення позивачу пільг, працівникам міліції та членам їх сімей надавалась 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива. За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.

Пунктом 12 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року частину шосту та сьому статті 22 Закону України «Про міліцію» викладено у такій редакції: «За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом. Пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року внесені зміни в Закон України «Про міліцію», внаслідок чого частина сьома статті 22 викладена у новій редакції, згідно якої пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вказаного Закону від 28 грудня 2014 року Кабінетом Міністрів України 04 червня 2015 року прийнято постанову №389, яка набрала чинності 01 липня 2015 року та якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Вказаним Порядком визначено механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, а також послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами.

Згідно пункту 2 цього Порядку, дія останнього поширювалась на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України «Про міліцію».

Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 27 січня 2016 року до пункту 2 зазначеного Порядку було внесено зміни, якими в п.2 Порядку слова: «Про міліцію» (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні)» - виключено.

З набранням чинності Законом України №76-VIII внесено зміни до Закону України «Про міліцію», за змістом яких право на отримання працівниками міліції та членами їх сімей, а також працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, 50-відсоткової знижки плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо збережено, за змістом і колом осіб не звужено. Між тим, законодавцем встановлено умову, за наявності якої вказана пільга призначається, а саме: якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Кабінетом Міністрів України на виконання зазначеної норми закону затверджено механізм реалізації права на отримання зазначеного виду пільг, яким врегульовано в тому числі види доходів, які враховуються до складу сукупного доходу сім'ї пільговика.

Починаючи з 07 листопада 2015 року у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» втратив чинність Закон України «Про міліцію», відповідно до статті 22 якого позивач мав право на 50-процентну знижку по оплаті комунальних послуг жилої площі, опалення, електроенергії за встановленими нормами.

Відповідно до абз. 2 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» (у редакції на час виникнення спірних відносин) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Отже, наведеною нормою прямо закріплено застереження щодо можливості збереження за пенсіонерами МВС та членів їхніх сімей лише тих пільг, які наразі передбачені Законом України «Про Національну поліцію» для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Водночас, Закон України "Про Національну поліцію" не містить норм, які б передбачали пільги на житлово-комунальні послуги.

Конституційний Суд України у рішенні від 03.10.1997р. № 4-зп у справі про набуття чинності Конституції України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативно-правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний в часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальноприйнятим є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом , автоматично скасовується однопроедметний акт, який діяв у часі раніше.

Наразі, пізніше прийнято Закон України «Про Національну Поліцію».

При цьому, апеляційний суд керується положеннями вказаного Закону, оскільки такий прийнятий законодавчим органом (парламентом) і є обов'язковим до виконання, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Заяви №29458/04 та №29465/04), де Суд вказав: «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (п.23 рішення).

За таких обставин та нормативного регулювання, колегія суддів вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для надання позивачу пільг на оплату житлово-комунальних послуг.

Стосовно посилань позивача на те, що довідку від 03.03.2008 №68 видано довічно, апеляційний суд зауважує, що довічний термін дії довідки не абсолютизує права позивача на отримання зазначених у ній пільг.

З цього приводу, судовою колегією враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена у рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з помилковим застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, є підставою для скасування постанови з ухваленням нового рішення про залишення позовних вимог без задоволення.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області - задовольнити.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 07 жовтня 2016 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Постанова в повному обсязі складена 16 грудня 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.