Ухвала суду № 63482743, 07.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"07" грудня 2016 р. справа № 404/4329/16-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області

на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.09.2016 р. у справі №404/4329/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Кіровоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У липні 2016 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення з 01.06.2015р. позивачу виплати пенсії в раніше призначеному розмірі за вислугою років відповідно ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону України №2663-III від 12.07.2001р.), в розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру пенсії;

- зобов'язати відповідача відновити позивачу з 01.06.2015 виплату раніше призначеної пенсії за вислугою років, згідно ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону України №2663-III від 12.07.2001 "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру"), в розмірі 90%, від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру пенсії.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.09.2016 р. поновлено позивачу строк звернення до суду.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.09.2016 р. позов задоволено. Постанова мотивована тим, що з 01.06.2015р. перешкоди для виплати пенсії позивачу відсутні.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідач, зокрема, зазначив, позивач, отримуючи пенсію за вислугою років

призначену відповідно до Закону України "Про Прокуратуру", та продовжуючи працювати, є посадовою особою, на яку поширюється дія Закону України № 213-VIII від 02.03.2015 року, а з 01.01.2016 року норми Закону України № 911-VIII від 24.12.2015 року в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії особами в період роботи на посадах, дія яких регламентована Законом України "Про прокуратуру". За таких обставин, враховуючи зміни в законодавстві, якими врегульовано відносини в сфері пенсійного забезпечення, з 01.04.2015 p., виплата пенсії позивачу з 01.04.2015 року припинена правомірно, і законних підстав для поновлення її виплати немає.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

Позивач надіслав до суду письмові заперечення, в який просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін; розглянути справу без участі позивача.

Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років, призначену з 13.09.2010 року відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Також позивач працює на посаді начальника відділу приймання опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Кіровоградської області.

01 квітня 2015 року, в зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, позивачу було припинено виплату пенсії.

30 червня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив відновити йому з 01 квітня 2015 року виплату пенсії згідно 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону України від 12.07.2001 року №2663-III.

Листом від 05 липня 2016 року №238/К-11 позивачу відмовлено у задоволенні заяви. Відмова мотивна тим, що 2 березня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення". Ці зміни набрали чинності з 1 квітня 2015 року. Внесені зміни передбачають, а саме ст. 58, що особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, учасників бойових дій, членів сімей загиблих військовослужбовців) у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим законом, законами України "Про статус народного депутата", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується. В зв'язку з тим, що позивач працює на посаді прокурора, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру", підстави для виплати пенсії за вислугою років в управлінні відсутні. А тому, з 1 квітня 2015 року виплату пенсії було припинено. З 1 січня 2016 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 р. №911-VIII, яким подовжено особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам в період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р.

За висновком суду першої інстанції позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки з 01.06.2015 року відсутні перешкоди для виплати пенсії позивачу, тому відповідачем, як органом, на який законом покладено обов'язок з виплати пенсій, допущено по відношенню до позивача протиправну бездіяльність, що виявилась у нездійсненні відповідних виплат з 01.06.2015 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування.

Згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчим актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч. 1 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону України №2663-ІІІ від 12.07.2001р. "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру"), за правилами якої позивачу було призначено пенсію за вислугою років, передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" 5 листопада 1991 року N1789-XII, а саме встановлено, що: тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015р. №911-VІІІ, який набрав чинності 01 січня 2016 року, внесено зміни до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" 14.10.2014 р. №1697-VII зокрема, абзац перший частини п'ятнадцятої вказаної статті викладено в такій редакції: "тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про державну службу", Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".

Відповідно до п.5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в п.5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, ні на загальних підставах до 01.06.2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з 01.06.2015 року втратили чинність норми Закону України "Про державну службу", "Про прокуратуру" щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) за цими Законами не призначаються.

Таким чином, з 01.06.2015 року посада, на якій працював позивач, не давала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про прокуратуру", у зв'язку з чим відпали підстави, передбачені п.5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII.

Проте, відповідачем, як органом, на який законом покладено обов'язок з виплати пенсій, внаслідок порушення норм чинного законодавства, допущено по відношенню до позивача протиправну бездіяльність, що виявилась у нездійсненні відповідних виплат, починаючи з 01.06.2015 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з 01.06.2015р.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.2 ст.88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 року задоволено частково клопотання відповідача та відстрочено йому сплату судового збору в сумі 1212 грн. 64 коп. за подання апеляційної скарги на постанову суду від 14.09.2016 року до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до матеріалів справи, на час розгляду апеляційної скарги відповідачем не було сплачено судовий збір в сумі 1212 грн. 64 коп.

Отже, судовий збір сумі 1212 грн. 64 коп. підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Кіровоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.09.2016 р. у справі №404/4329/16-а залишити без змін.

Стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра; рахунок отримувача: 31217206781004; код класифікації доходів бюджету: 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська; код банку отримувача (МФО): 805012) судовий збір в сумі 1212 грн. 64 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов