Постанова № 63481260, 05.12.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2016 р. Справа № 805/771/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Тарасенка І.М., суддів: Куденкова К.О., Крилової М.М., розглянувши у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ВС у м. Маріуполі Донецької області; Міністерства внутрішніх справ України; третя особа - Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання протиправними та скасування наказу від 06.11.2015 року № 402 та зобов'язання вчинити певні дії щодо працевлаштування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ВС у м. Маріуполі Донецької області; Міністерства внутрішніх справ України; третя особа - Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання протиправними та скасування наказу від 06.11.2015 року № 402 та зобов'язання вчинити певні дії щодо працевлаштування.

В обґрунтування позову зазначила, що 06.11.2015 року її було звільнено з Костянтинівського міського відділу МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Костянтинівка та Костянтинівського району), з посади слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи.

На час звільнення ОСОБА_1 знаходилась в декретній відпустці по догляду за дитиною з 19.06.2015 року до 18.06.2016 року.

Позивач вважає наказ про звільнення протиправним, таким що порушує її права. Просила визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року № 402 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з посади слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи Костянтинівського міського відділу (з обслуговування м. Костянтинівка та Костянтинівського району); зобов'язати МВС України працевлаштувати ОСОБА_1 у відповідному відділенні або управлінні чи іншій установі Міністерства внутрішніх справ на рівнозначній займаній раніше посаді.

08 листопада 2016 року через канцелярію суду від позивача надійшло доповнення до адміністративного позову, у якому просила доповнити позовні вимоги наступною вимогою: зобов'язати Відповідачів працевлаштувати ОСОБА_1, відповідно до її трудового стажу, кваліфікації, покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти та в тій же місцевості за її професією.

Позивач до судового засідання не з'явилась, про місце, дату та час розгляду справи повідомлено належним чином, через канцелярію суду надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача - Головного управління ВС у м. Маріуполі Донецької області до суду не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження за його відсутності.

Представник відповідача - Міністерства внутрішніх справ України, до судового засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав письмові заперечення, у яких ґрунтував свою позицію щодо відмови у задоволенні адміністративного позову тим, що порушення процедури звільнення не може вплинути на матеріально - правовий спосіб захисту порушеного права, і полягає в неможливості поновлення на посаді ліквідованого державного органу, який припинив всі свої права і обов'язки без визначення правонаступника.

Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд встановив.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1, на даний час, як переселенець мешкає в Кіровоградській області Новоархангельського району, с. Кальниболота, вул. Шевченка, 11.

ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ на посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Костянтинівського міського відділу МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Костянтинівка та Костянтинівського району). Мала спеціальне звання капітан міліції. Перебувала у відпустці для догляду за дитиною.

Наказом МВС України від 24.10.2014 року № 1135 «Про організаційно - штатні зміни в ГУ МВС України в Донецькій і Луганській областях, УМВС України на Донецькій залізниці» штати Макіївського міського управління та підпорядкованих йому підрозділів внутрішніх справ скасовано.

29 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ МВС України в Донецькій області з рапортом з проханням вважати її такою, що приступила до виконання службових обов'язків. Одночасно позивач подала рапорт про призначення її на посаду слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Костянтинівського міського відділу (з обслуговування м. Костянтинівка та Костянтинівського району) ГУ МВС України в Донецькій області та 31.10.2014 року з рапортом про надання їй відпустки для догляду за дитиною 31.10.2014 року до 18.06.2015 року.

ЇЇ рапорти було задоволено, наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 31.10.2014 року № 388 о/с, після визначення ОСОБА_1 такою, що приступила до виконання службових обов'язків, вона була призначена на посаду слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Костнятинівського міського відділу (з обслуговування м. Костянтинівка та Костянтинівського району) ГУ МВС України в Донецькій області. З 31.10.2014 року до 18.06.2015 року ОСОБА_1 було надано відпустку для догляду за дитиною.

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 17.07.2015 року № 223 о/с ОСОБА_1 надана відпустка для догляду за дитиною ще на один рік до 18.06.2016 року.

09.11.2015 року за № 13/28 Костянтинівським МВ направлено позивачу лист, в якому повідомлено про звільнення та необхідність прибути до Костянтинівського МВ для проведення розрахунку та отримання належних документів.

У рамках реформування правоохоронної системи України 02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про Національну поліцію», який опублікований в газеті «Голос України» №№ 141-142 06 серпня 2015 року. Розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, та з 07 листопада 2015 року Закон України «Про міліцію» втрачає чинність.

Посилаючись на ст. 57, ч. 5 ст. 94 Конституції України, ст. 4 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно - правових актів та набрання ними чинності», ГУ МВС України в Донецькій області стверджував, що законодавець забезпечив можливість громадян ознайомитись зі змістом нового акту та визначити заходи щодо його реалізації.

Згідно з п. 8 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Посадовими особами Костянтинівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_1 була ознайомлена з вимогами Закону України «Про Національну поліцію», зокрема з розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» і таким чином повідомлена про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України.

У зв'язку з цим скорочено всі штати і посади, згідно з переліком змін у штатах МВС, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1388.

Представник ГУ МВС України в Донецькій області в своїх запереченнях наголошував на тому, що у постанові Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 йдеться про повну ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України, у тому числі ГУМВС України в Донецькій області та Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області.

Жодних відомостей про правонаступників ГУМВС України в Донецькій області та Костянтинівського ГУМВС України в Донецькій області постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 не містить.

Окремих наказів, які б визначали правонаступників відповідачів 1 і 2, Міністерство внутрішніх справ України не видавало.

На цих підставах представник ГУ МВС України в Донецькій області стверджує, що не існує рішення, яким визначено установи - правонаступники ГУМВС України в Донецькій області та Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, або встановлено факт проведення реорганізації, яка передбачає наявність осіб, які нестимуть права та обов'язки установ, що ліквідуються.

Посилаючись на ст. 104, ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України та роз'яснення Міністерства юстиції України від 25 січня 2011 року, ГУ МВС України в Донецькій області вказує на те, що ліквідація юридичної особи - форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов'язки; при ліквідації уся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників ліквідується.

Крім того представник ГУ МВС України в Донецькій області в своїх запереченнях зазначав, що прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи надає право роботодавцю або уповноваженому ним органу ініціювати звільнення працівників. У разі, якщо вивільнення є масовим відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067) власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про міліцію», чинного на момент виникнення правовідносин, порядок та умови проходження служби в міліції регламентувалися Положенням про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114.

Підпунктом «г» пункту 64 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

У зв'язку з втратою чинності нормативної бази щодо проходження служби працівниками міліції, скороченням всіх штатів і посад згідно з Переліком змін у штатах МВС, затвердженим наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1388, та ліквідацією територіальних органів внутрішніх справ, у тому числі ГУМВС України в Донецькій області та Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, звільненню підлягали всі працівники без виключення. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не перешкоджало їх звільненню зі служби в органах внутрішніх справ, що передбачено п. 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію».

Національна поліція України за своїм статусом є новоствореним органом державної влади та не є правонаступником органів внутрішніх справ, що діяли на підставі положень Закону України «Про міліцію».

Законом України «Про Національну поліцію» передбачено, що комплектування поліції здійснюється на підставі конкурсного набору за рахунок осіб, які відповідають категоріям вимог, необхідних та встановлених для служби в поліції, внаслідок чого набір до поліції здійснюється на конусних засадах, автоматичного перепризначення колишніх працівників міліції не передбачено.

Тому наказом ГУМВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 402 о/с ОСОБА_1 звільнена з органів внутрішніх справ за п. 64 «г» Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів.

Позивач для отримання дублікату трудової книжки до міськвідділу не з'явилась, про направлення поштою із заявою не зверталася.

На цих підставах представник ГУМВС України в Донецькій області стверджував, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням вимог законодавства, а її вимоги про визнання незаконним та скасування оспорюваного наказу є безпідставними.

Відповідно до ст. 3 Конституції України юдина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Верховенство права належить до однієї з засад адміністративного судочинства, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 7, ст. 8 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 565 особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Ч. 1 ст. 18 Закону № 565 було визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Судом встановлено, на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 займала посаду слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоровя особи слідчого відділу Костянтинівського міського відділу (з обслуговування м. Костянтинівка та Костянтинівського району) ГУ МВС України в Донецькій області, та їй було присвоєне спеціальне звання «капітан міліції».

Отже, відповідно до п. 2 Положення № 114 позивач належала до старшого начальницького складу органів внутрішніх справ.

Таким чином, правовідносини з приводу проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ були унормовані спеціальним законодавством - Положенням № 114, а тому норми всіх актів законодавства до цих правовідносин можуть бути застосовані лише в разі відсутності відповідних норм права в Положенні № 114 та за умови, що приписи цих актів не суперечать характеру та змісту правовідносин з проходження служби в міліції, тобто в субсидіарному порядку.

Відповідно до пп. «є» п. 49 Положення № 114 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються додаткові та соціальні відпустки (по вагітності, родах і догляду за дитиною).

Згідно з п. 61 Положення № 114 додаткові і соціальні відпустки особам рядового і начальницького складу надаються відповідно до законодавства.

При цьому відповідно до п. 17 Положення № 114 вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області від 17 липня 2015 року № 223 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 була надана відпустка по догляду за дитиною ще на один рік до 18.06.2016 року.

В силу положень п. 17 Положення № 114 ОСОБА_1 користувалася всіма права і пільгами, встановленими законодавством для матерів.

Так, ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Таким чином, ОСОБА_1 могла бути звільнена лише у випадку повної ліквідації підприємства (установи, організації) за умови її обов'язкового працевлаштування.

02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII (далі - Закон № 580), який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Закон № 580 офіційно оприлюднений 06 серпня 2015 року у газеті «Голос України» № 141-142.

Відповідно до п. 1 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Таким чином, з 07 серпня 2015 року набули чинності п.п. 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580.

Відповідно до п. 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580, який набув чинності з 07 серпня 2015 року, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

В силу прямої норми Закону (п. 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580) з дня опублікування цього Закону, тобто з 06 серпня 2015 року, всі працівники міліції, в тому числі позивач, вважалися такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Суд відзначає, що в даному випадку будь-якого обов'язку відповідачів щодо додаткового попередження позивача про наступне звільнення чинним законодавством не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами по справі, щодо можливості подальшого працевлаштування позивач від керівництва відповідачів не отримувала.

Відповідно до п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Аналіз п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 зумовлює висновок, що законодавець передбачив можливість прийняття працівників міліції на службу до поліції.

Така можливість обумовлена наявністю бажання працівника міліції проходити службу в поліції, а також відповідністю такого працівника міліції вимогам до поліцейських, які визначені Законом № 580.

При цьому п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу до поліції за їх згодою (шляхом видання наказів про призначення) чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, доводи відповідачів у своїх запереченнях про винятково конкурсний порядок добору поліцейських не ґрунтуються на положеннях Закону № 580.

Згідно з абз. 1 п. 10 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відповідно до абз. 2 п. 10 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Системний аналіз правових норм, що містяться у п.п. 9 і 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580, зумовлює висновок, що питання стосовно подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції мало бути вирішено до 06 листопада 2015 року включно (впродовж трьох місяців з моменту попередження про наступне вивільнення).

Звільнення зі служби в органах внутрішніх справ регламентовано розділом VII Положення № 114.

Відповідно до п. 62 Положення № 114 звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Підстави, за наявності яких особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), визначені п. 64 Положення № 114.

Так, відповідно до пп. «г» п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Пп. 1 п. 7 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580, який набув чинності з 07 серпня 2015 року, Кабінету Міністрів України доручено в місячний строк забезпечити створення центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 641 «Про утворення Національної поліції України» утворена Національна поліція України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Відповідно до п. 1 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, зокрема ГУНП в Донецькій області.

Цією ж постановою вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2, в тому числі ГУМВС України в Донецькій області та Костянтинівський МВ ГУМВС України в Донецькій області.

Аналіз положень Законів № 565, № 580, постанов Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 641, від 28 жовтня 2015 року № 877, від 16 вересня 2015 року № 730 зумовлює висновок, що новоутворені територіальні органи Національної поліції не є правонаступниками територіальних органів Міністерства внутрішніх справ.

Територіальні органи Міністерства внутрішніх справ припиняються як юридичні особи шляхом їх ліквідації. При цьому в силу положень ст. 104 Цивільного кодексу України така форма припинення юридичної особи як ліквідація за своєю сутністю не передбачає правонаступництва.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1388 скорочено всі штати і посади, згідно з переліком змін у штатах Міністерства внутрішніх справ України.

У постанові від 19 січня 2016 року у справі № 21-2225а15 Верховний Суд України висловив позицію, що можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 402 о/с позивач звільнена з органів внутрішніх справ за п. 64 «г» Положення № 114 (через скорочення штатів).

За висновком суду, оспорюваний наказ ГУМВС України в Донецькій області в частині звільнення позивача є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки виданий з порушенням вимог п. 17 Положення № 114, ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України та не відповідає критеріям, наведеним у п.п. 1, 3, 5, 6 ч. 3 ст. 2 КАС України.

Так, у рішенні Великої Палати у справі «Konstantin Markin v. Russia» № 30078/06 від 22 березня 2012 року Європейський Суд з прав людини відзначив, що відпустка по догляду за дитиною сприяє сімейному життю і неодмінно впливає на його організацію, а тому підпадає під дію ст. 8 Конвенції.

Згідно з абзацом третім статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Як встановлено судом позивач має двох неповнолітніх дітей, має довідку одинокої матері на підставі ст. 135 Сімейного Кодексу України.

Зазначена норма надає гарантію щодо обмежень на звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років. Так, звільнення жінок, зазначених у частині 3 статті 184 Кодексу законів про працю України має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов'язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності.

Позивач проходила службу на посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Костянтинівського міського відділу (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) ГУМВС України в Донецькій області, а тому підлягає поновленню на цій посаді.

При цьому суд враховує, що на час судового розгляду записи про державу реєстрацію припинення ГУМВС України в Донецькій області та Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесені.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог ОСОБА_1 про її працевлаштування відповідно до її трудового стажу, кваліфікації, покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти та в тій же місцевості за її професії, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 51 КЗпП України, кожному громадяни гарантується, безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб.

Згідно із ст. 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Отже, оскільки відбулась ліквідація Костянтинівського міського відділу МВС України в Донецькій області і весь штат було скорочено, відбулось порушення вищевказаних норм права.

Таким чином, суд вважає, що вимоги Позивача у цій частині позову є такими, що підлягають задоволенню, а Відповідачі зобов'язані працевлаштувати ОСОБА_1 відповідно до її професійних здібностей.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, у відповідності до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Донецький окружний адміністративний суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8 - 11, 94, 99, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ВС у м. Маріуполі Донецької області; Міністерства внутрішніх справ України; третя особа - Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання протиправними та скасування наказу від 06.11.2015 року № 402 та зобов'язання вчинити певні дії щодо працевлаштування - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року № 402 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з посади слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи Костянтинівського міського відділу ( з обслуговування м. Костянтинівка та Костянтинівського району).

Зобов'язати Міністерство Внутрішніх Справ України працевлаштувати ОСОБА_1 у відповідному відділенні або управління чи іншій установі Міністерства внутрішніх справ на рівнозначній займаній раніше посаді.

Зобов'язати Головне управління ВС у м. Маріуполі Донецької області та Міністерство внутрішніх справ України працевлаштувати ОСОБА_1, відповідно до її трудового стажу, кваліфікації, покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти та в тій же місцевості за її професією.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Тарасенко І.М.

Судді Куденков К.О.

Крилова М.М.