Постанова № 63480309, 12.12.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2016 року Справа № 904/6747/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2016 року у справі № 904/6747/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтодеталь", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 15 781, 73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтодеталь" про стягнення з останнього на свою користь в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування у розмірі 15 781, 73 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2016 року у справі № 904/6747/16 (суддя Соловйова А.Є.) в задоволенні позову - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, встановивши обставини виплати позивачем страхового відшкодування потерпілій особі внаслідок пошкодження належного цій особі транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участю належного страхувальнику - ОСОБА_2 забезпеченого транспортного засобу відповідно до укладеного нею з позивачем договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/5060378, та з вини водія відповідача під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, дії якого не відповідали вимогам Правил дорожнього руху України, встановивши обставини відсутності доказів повідомлення водієм забезпеченого транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, страховика (позивача) про таку пригоду у строки і з дотриманням умов, визначених п. 33.1.2. та п. 33.1. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", дійшов висновку, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика про страховий випадок, проте, відповідач не є ані страхувальником, ані водієм забезпеченого транспортного засобу, відтак, не є і належним відповідачем у справі.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального права, позивач просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на ті обставини, що враховуючи передачу в оренду відповідачу застрахованого транспортного засобу та специфіку норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач вважається володільцем, відповідно, і власником вказаного транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди в розумінні норм цього закону, та до нього перейшли обов'язки страхувальника, отже, і відповідальність за їх невиконання. Окрім цього, за доводами позивача, на момент ДТП застрахованим автомобілем керував працівник відповідача, якого було визнано винуватим у вчиненні ДТП, тому відповідальність за завданий збиток перед потерпілою особою в силу ст. 1172 та ст. 1188 ЦК України несе саме відповідач. З огляду на зазначене, позивач вважає, що саме відповідач повинен був повідомити страхову компанію про ДТП та нести відповідальність за невиконання цього обов'язку.

Відповідач відповідно до наданого до матеріалів справи відзиву на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, вважає, що позивач довільно трактує норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на свою користь, підміняючи поняття, визначені цим законом. На думку відповідача, твердження позивача щодо ототожнення понять власника та страхувальника суперечать приписам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Відповідач вважає, що жодних підстав, передбачених п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", для пред'явлення позову до відповідача немає, оскільки відповідач не є ані страхувальником, ані водієм забезпеченого транспортного засобу. Разом з тим, пункт 33.1. зазначеного закону зобов'язує лише водія виконати передбачені цим пунктом дії, а не страхувальника чи власника транспортного засобу. За доводами відповідача, п. 33.3. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобов'язує власника транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, забезпечити збереження пошкодженого майна у стані, в якому воно знаходилось після ДТП, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник та забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна. Вказані вимоги, як стверджує відповідач, він, як власник транспортного засобу, виконав. За таких обставин відповідач не вбачає підстав покласти на нього відповідальність в порядку регресу; відповідач вважає, що не є належним відповідачем за заявленим позивачем позовом.

ОСОБА_1 (третя особа) письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав. У судовому засіданні апеляційного господарського суду 12.12.2016 року ОСОБА_1 пояснив, що 30.05.2014 року у м. Кривий Ріг сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ДЕУ СЕНС, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 та автомобіля КІА, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 Автомобіль ДЕУ СЕНС, державний номер НОМЕР_1, використовувався у виробничих цілях відповідачем, а ОСОБА_1 на момент ДТП працював на підприємстві відповідача на посаді виконавця робіт. Директор відповідача попросив ОСОБА_1 відвезти робітників в Жовті Води на об'єкт, замість водія, який хворів, оскільки у ОСОБА_1 було посвідчення водія. За поясненнями ОСОБА_1, після скоєння ДТП він виконав обов'язки водія, а саме зафіксував місце аварії, повідомив співробітників ДАІ про аварію, достав страховий поліс, знаходячись у стресовому стані, побачив приколотий до страхового полісу номер телефону, по якому і повідомив страховика про страховий випадок. ОСОБА_1 зазначив, що про страховий випадок він повідомив представника страховика ОСОБА_4, повідомив, у тому числі, про місце ДТП, номер страхового полісу, прізвище, ім'я та по батькові, про виклик ДАІ, інформацію про транспортні засоби. У відповідь ОСОБА_1 було сказано - чекайте, без пояснень подальших дій у даній ситуації. Окрім цього, відповідно до пояснень ОСОБА_1, після прибуття на місце ДТП директора відповідача, останній взяв страховий поліс і знову зателефонував з мобільного телефону у страхову компанію, після чого наказав водію готувати машину до евакуації, а ОСОБА_1 - виконувати подальші вимоги співробітників ДАІ. Після повернення на роботу 02.06.2014 року ОСОБА_1 запитав у директора відповідача про подальші його дії щодо страхової компанії, у відповідь директор наказав йти працювати за своїми обов'язками. В подальшому, страхова компанія направила позов до ОСОБА_1 в Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу про відшкодування виплаченого страховою компанією страхового відшкодування в порядку регресу. При розгляді справи Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу було встановлено, що співробітники позивача мали інформацію про скоєння ДТП з двох джерел - телефонні дзвінки страховому агенту та із страхової справи ОСОБА_3 Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11.03.2016 року у задоволенні позову страхової компанії до ОСОБА_1 було відмовлено. Також, ОСОБА_1 пояснив, що по гарячій лінії позивача йому була надана інформація, що будь-яке повідомлення страховика про ДТП є виконанням вимог п. 33.1.4. договору про обов'язкове страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів. ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу страхової компанії - без задоволення.

Позивач та відповідач явку своїх повноважних представників у судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги, не забезпечили. Про дату, час та місце проведення судових засідань вказані особи повідомлені належним чином за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення позивачу поштового відправлення (а.с. 91, 92, 104, т. 1), рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення та поверненням відділення зв'язку рекомендованого поштового відправлення, направленого відповідачу, з причини - за закінченням строку зберігання (а.с. 90, 93-95, 105, т. 1), якими останнім направлені копії відповідних ухвал апеляційного господарського суду: про прийняття апеляційної скарги до провадження та про відкладення розгляду апеляційної скарги.

22.11.2016 року та 06.12.2016 року до апеляційного господарського суду від позивача надійшли заяви про розгляд справи без участі його представника.

У відзиві відповідача на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного господарського суду 22.11.2016 року, наведено клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Також, заява про розгляд справи без участі представника відповідача надійшла до апеляційного господарського суду 09.12.2016 року.

Апеляційний господарський суд відкладав розгляд апеляційної скарги з 23.11.2016 року на 12.12.2016 року.

У судовому засіданні 12.12.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні 12.12.2016 року пояснення третьої особи по справі, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до полісу № АС/5060378 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 11, а.с. 107, т. 1), укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна", як страховиком, та ОСОБА_2, як страхувальником, застраховано цивільно-правову відповідальність всіх осіб, які на законних підставах володітимуть автомобілем Daewoo Sens, номерний знак НОМЕР_1 (забезпечений транспортний засіб). Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, - 50 000, 00 грн., розмір франшизи - 0, 00 грн. Строк дії полісу один рік з 00:00 год. 29.04.2014 року до 28.04.2015 року включно.

30.05.2014 року у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, за кермом якого знаходився водій відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтодеталь") ОСОБА_1, та автомобіля КІА Optima, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3. Наслідком ДТП стало пошкодження транспортних засобів. Вказані обставини підтверджуються відповідними довідками правоохоронних органів (а.с. 14-15, т. 1).

Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18.06.2014 року у справі № 215/3810/14-п (а.с. 16, т. 1) ОСОБА_1 по факту зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення адміністративного штрафу.

Отже, вина ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді встановлена у судовому порядку.

02.06.2014 року власник пошкодженого транспортного засобу - автомобілю КІА Optima, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 12, т. 1), якою заявник визначив також порядок виплати страхового відшкодування: через систему "Приват Мані" ПрАТ КБ "Приватбанк" (а.с. 12, т. 1).

24.07.2014 року складено акт первинного огляду пошкодженого транспортного засобу - автомобілю КІА Optima, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 17, т. 1) у присутності власника цього пошкодженого транспортного засобу. У акті огляду транспортного засобу наведено перелік пошкоджених деталей та опис їх пошкоджень.

Сума матеріального збитку визначена з урахуванням вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля згідно калькуляції № НОМЕР_3 від 11.09.2014 року, розрахованої в системі Аudatex (а.с. 18, т. 1), а також розрахунку суми матеріального збитку по справі № НОМЕР_3 від 11.09.2014 року (а.с. 19, т. 1).

Дані, наведені у ремонтній калькуляції, не суперечать умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображають суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Подія, пов'язана з пошкодженням автомобілю КІА Optima, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, страховиком - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" визнана страховим випадком.

17.09.2014 року позивачем складено страховий акт № НОМЕР_3 (а.с. 20, т. 1), згідно якого загальна сума матеріального збитку (за розрахунком спеціаліста) по транспортному засобу потерпілої особи - ОСОБА_3 та сума страхового відшкодування до виплати становить 15 781, 73 грн.

В страховому акті зазначено, що страховика повідомлено про подію 30.05.2014 року.

Доказів наявності письмового повідомлення позивача про дорожньо-транспортну пригоду як від водія ОСОБА_1, так і від страхувальника - ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтодеталь", матеріали справи не містять.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_3 у сумі 15 781, 73 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 041766 (#30529268) від 18.09.2014 року та відомістю виплат № ВПТ-011631 від 17.09.2014 року (а.с. 21, т. 1).

У зв'язку з відсутністю письмового повідомлення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про дорожньо-транспортну пригоду останнє звернулось з позовом про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу з ОСОБА_1.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2016 року у справі № 212/7974/15-ц (а.с. 22-23, т. 1), яке набрало законної сили, у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу збитків відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків, тому саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецавтодеталь", з яким ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах на час скоєння ДТП, як володілець джерела підвищеної небезпеки, повинен відповідати за заподіяну внаслідок ДТП шкоду.

Вказаним рішенням також встановлено, що власником автомобіля Daewoo Sens, номерний знак НОМЕР_1, є ОСОБА_2; на підставі договору оренди № 2 від 14.05.2014 року, акту прийому-передачі в оренду до договору оренди, укладених між ТОВ "ЗПО "Видис" в особі ОСОБА_5 та ТОВ "Спецавтодеталь" в особі ОСОБА_2, автомобіль передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецавтодеталь".

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати як із договорів та інших правочинів, так і з завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Згідно з абзацом "ґ" підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до підпункту 33.1.2. пункту 33.1. статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

Підпунктом 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено обов'язок водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

З внесенням Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" змін у статтю 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було розширено перелік обов'язків учасників дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4. пункту 33.1 статті 33 Закону України № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Проте, відповідні зміни до абзацу "ґ" підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 зазначеного Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.

У постанові Верховного Суду України від 12.02.2014 року у справі № 6-1цс14 наведено висновок, згідно з яким, виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції з 18 вересня 2011 по 8 січня 2012 року), слід зазначити, що у зв'язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.

Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі № 6-284цс15 зазначено наступне: наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. У даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами; відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності. Сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування. Тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Наведені вище постанови Верховного Суду України не суперечать одна одній, а стосуються різних питань застосування Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

з огляду на зазначене вище, положення Закону України "Про страхування", положення статей 3, 6, 22, 29, 33, 38 (та інших) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та за наслідками їх правового аналізу, а також враховуючи фактичні обставини даної справи, апеляційний господарський суд вважає, що сам по собі факт неповідомлення третьою особою (водієм транспортного засобу, винного у скоєнні ДТП та завданні майнової шкоди) позивача (страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) про настання страхового випадку (ДТП) за умови належного оформлення правоохоронними органами страхового випадку та відсутності його оспорювання будь-якими заінтересованими особами, у тому числі страховиком, притягнення винної у ДТП особи до адміністративної відповідальності, визначення належним чином розміру майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, вчинення всіх необхідних дій та проведення виплати страховиком потерпілій особі, вчинення потерпілим та іншими особами необхідних дій, встановлених положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкових для прийняття страховиком (за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) рішення про здійснення виплати страхового відшкодування та добровільного проведення його виплати, не може бути підставою для виникнення у позивача після виплати страхового відшкодування права на подання регресного позову до відповідача про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування за таким страховим випадком, так як вказане не відповідає суті та меті здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Окрім того, сторони у справі не спростовують факту повідомлення позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди в дату її скоєння у телефонному режимі. В страховому акті також вказано, що страховика повідомлено про подію 30.05.2014 року.

Стаття 1191 Цивільного кодексу України, яка регулює питання регресу, передбачає право зворотної вимоги до винної особи та знаходиться у главі 82 "Відшкодування шкоди" підрозділу 2 "Недоговірні зобов'язання Книги V "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України, відтак, спори щодо регресних вимог мають вирішуватися у загальному порядку відшкодування збитків, а сам по собі факт невиконання вимоги вжити заходи для повідомлення страховика (у разі встановлення такої обставини судами) не може бути покладений в основу висновку про задоволення позовних вимог відповідно до зазначених позивачем предмету та підстав позову.

Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані виключно неповідомленням його у письмовій формі про настання страхового випадку (ст.ст. 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Підстав для здійснення відшкодування на користь позивача коштів у загальному порядку відшкодування збитків/шкоди останній у позовній заяві не наводить, ці обставини не були предметом дослідження у суді першої інстанції, а тому встановити сукупність ознак (наявність складу цивільного правопорушення), необхідних для застосування цивільно-правової відповідальності, апеляційний господарський суд не має можливості.

Отже, оскільки позивач добровільно виплативши страхове відшкодування, фактично визнав дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 30.05.2014 року, страховим випадком, прийняттям такого рішення підтверджено, що позивач був обізнаний про всі обставини справи, учасників ДТП, мав необхідний обсяг інформації та документів про дорожньо-транспортну пригоду, а тому визнав наявність підстав для виплати страхового відшкодування потерпілій особі, за таких обставин відсутні порушення прав позивача з боку відповідача, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Незважаючи на ту обставину, що місцевий господарський суд поклав в основу прийнятого ним рішення інші підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, суд дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За наведеного вище, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача - без задоволення.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі щодо розмежування понять страхувальник; особа, відповідальність якої застрахована; власник транспортного засобу, в розумінні норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не спростовують наведених вище висновків апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє решту доводів позивача та відповідача як таких, що спростовуються встановленими вище обставинами справи та наведеними положеннями законодавства.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2016 року у справі № 904/6747/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2016 року у справі № 904/6747/16 залишити без змін.

Повна постанова складена 19.12.2016 року.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко