Постанова № 63480293, 15.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2016 р. Справа№ 911/2782/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Манич І.Д.- представник;

Від відповідача: Ковтун А.В.- представник.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Білоцерківський завод "ЕТАЛОН"

на рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2016

у справі № 911/2782/16 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Державного підприємства "Білоцерківський завод "ЕТАЛОН"

до Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк"

про стягнення 8141,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Білоцерківський завод "ЕТАЛОН" (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" (дал, Банк або відповідач) про стягнення 8141,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо перерахування коштів позивача на рахунок отримувачів згідно квитанції № П 1531833 на суму 4000,00 грн. та № П 1531847 на суму 4141,93 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.10.2016 у справі №911/2782/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що з 09.07.2015 у Банку була запроваджена процедура тимчасової адміністрації, а тому, оскільки вимоги позивача про перерахування коштів є майновими вимогами кредитора банку, а у відповідності до імперативних приписів пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог кредиторів банку, у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2016 у справі №911/2782/16 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджено всіх обставин справи та не надано належної оцінки доказам у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Державного підприємства "Білоцерківський завод "ЕТАЛОН" було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Отрюх Б.В., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 апеляційну скаргу Державного підприємства "Білоцерківський завод "ЕТАЛОН" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.12.2016.

У судовому засіданні, призначене на 15.12.2016, представники сторін надали пояснення по справі.

Представник позивача підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог позивача та вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як підтверджується матеріалами справи, 09.07.2015 Державним підприємством "Білоцерківський завод "ЕТАЛОН" було перераховано ПАТ "Київобленерго" Білоцерківський міс згідно квитанції № 1531847 грошові кошти в сумі 4141,93 грн. Відповідно до даної квитанції код отримувача: 23243188, призначення платежу: оплата за активну електроенергію згідно договору № 0011 від 11.03.2006 за липень 2015 в т.ч. ПДВ 690,32 грн., платник: ДП "БЦ завод "ЕТАЛОН" ч/з ОСОБА_4, банк платника: ПАТ "Радикал банк", банк отримувача: ФГоловне управління ПО АТОЩАД м. Київ, код банку отримувача МФО 322669 (том 1, а.с. 14).

Крім того, 09.07.2015 Державним підприємством "Білоцерківський завод "ЕТАЛОН" було перераховано згідно квитанції № 1531833 грошові кошти в сумі 4000,00 грн. Відповідно до даної квитанції код отримувача: 05828703, призначення платежу: 101; 05828703; поповнення рахунку в системі електр. адмін. ПДВ відповідно до ст. 200-1 ПДВ 0,00 грн., платник: ДП "БЦ завод "ЕТАЛОН" ч/з ОСОБА_4, банк платника: ПАТ "Радикал банк", банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) (м. Київ), код банку отримувача МФО 899998 (том 1, а.с. 15).

За твердженнями позивача, перераховані Державним підприємством "Білоцерківський завод "ЕТАЛОН" згідно квитанцій № 1531847 від 09.07.2015 та № 1531833 від 09.07.2015 через Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" грошові кошти не надійшли на рахунки отримувачів, що і спричинило звернення позивача з позовом до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно з частиною 1 статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Отже, враховуючи наведені вище положення, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі повернення коштів відповідно до квитанцій № П 1531847 та № П 1531833 на загальну суму 8141,93 грн., мають майново-грошовий характер, відтак, у цьому випадку позивач є кредитором за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 09.07.2015 № 452/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення №130 від 09.07.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал Банк" та розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації з 10.07.2015 по 09.10.2015 включно (том 1, а.с. 40-43).

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №184 від 08.10.2015 відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Радикал Банк" по 09.11.2015 включно (том 1, а.с. 44).

Крім того, на підставі постанови Правління Національного банку України №769 від 09.11.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" вирішено розпочати процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" з 10.11.2015 по 09.11.2017 року включно (том 1, а.с 28-29).

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За змістом частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Більш того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що на відповідача поширюються обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому від часу запровадження в Публічному акціонерному товаристві "Радикал банк" тимчасової адміністрації не можуть бути задоволені вимоги позивача.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Державного підприємства "Білоцерківський завод "ЕТАЛОН" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Білоцерківський завод "ЕТАЛОН" на рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2016 у справі №911/2782/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2016 у справі №911/2782/16 залишити без змін.

Матеріали справи №911/2782/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко