Постанова № 63480291, 12.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р. Справа№ 910/17343/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Сінюхіна І.В. за довіреністю №14-412юр від 12.10.2016;

відповідача: Руденко Д.В. за довіреністю №5 від 30.11.2016;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2016

у справі № 910/17343/16 (головуючий суддя Головатюк Л.Д.)

За позовом публічного акціонерного товариства "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ"

до приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

про стягнення 50 953,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" (позивач) звернулось в господарський суд міста Києва із позовом до приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (відповідач) про стягнення заборгованості зі страхового відшкодування в розмірі 47378,40 грн., пені в розмірі 3266,97 грн. та 3% річних в розмірі 308,40 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2016 у справі №910/17343/16 припинено провадження в частині стягнення з відповідача 22869,32 грн. основного боргу. В іншій частині в задоволенні позову публічного акціонерного товариства "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" - відмовлено. Стягнуто судовий збір у розмірі 618 грн. 45 коп.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, публічне акціонерне товариство "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права (ст.ст.32, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 625, 992 ЦК України), а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Коршун Н.М., Ткаченка Б.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 12.12.2016.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.12.2016 р., у зв'язку із припиненням повноважень судді Коршун Н.М., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/17343/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

07.01.2016 о 06 год. 10 хв. по вул. Чумацький шлях у м. Кривому Разі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Volkswagen Passat", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 та транспортного засобу "ЛАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5

Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.02.2016 у справі №213/180/16-п встановлено вину ОСОБА_4 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст,124 КУпАП, за ознаками порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження автотранспортних засобів, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_4 (особою, винною у дорожньо-транспортній пригоді), як страхувальником, та відповідачем - приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія", як страховиком, було укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5335619 (далі - Договір страхування).

Предметом за Договором страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом: автомобіль марки Фольксваген пассат, державний реєстраційний номер НОМЕР_1(далі по тексту - ТЗ). Зазначений ТЗ належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Згідно положень Договору страхування, транспортний засіб застрахований на випадок дорожньо-транспортної пригоди. Ліміт відповідальності за шкоду завдану майну становить 50000 грн., франшиза 1000 грн.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автобус "ЛАЗ" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності позивачу - ПАТ "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ", яке в даному випадку виступає в якості потерпілої особи.

12.01.2016 копії повідомлення про настання страхового випадку та всіх супровідних документів були направлені аварійному комісару відповідача ОСОБА_6, та передані йому в оригіналах 13.01.2016 при здійсненні останнім огляду пошкодженого транспортного засобу. В ході даного огляду було складено акт огляду колісного транспортного засобу, в якому засвідчено характер пошкоджень.

16.02.2016 рекомендована відповідачем СТО ТОВ "ГРАН-ТЕХСЕРВІС" надала позивачу рахунок на сплату робіт з ремонту пошкодженого транспортного засобу в розмірі 53 378,30 грн. з урахуванням ПДВ.

24.02.2016 позивач направив відповідачу заяву про отримання страхового відшкодування, підписану ОСОБА_7, рахунок на сплату робіт з ремонту та вищезазначена постанова суду. Відповідно до повідомлення поштової компанії АТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" дані документи були отримані відповідачем 25.02.2016.

Листом від 17.03.2016 за вих.№189-15 відповідач повідомив генеральному директору позивача ОСОБА_8 про те, що заява про отримання страхового відшкодування була подана особою, яка не надала документи, що підтверджують її повноваження, тому відповідач просив подати заяву про отримання страхового відшкодування від імені керівника товариства. Вказаний лист отриманий позивачем 25.03.2016, що підтверджується відміткою на листі.

Платіжним дорученням №7103 від 30.06.2016 відповідач перерахував на рахунок СТО - ТОВ "ГРАН-ТЕХСЕРВІС" 2000 грн. з призначенням платежу "Страх. Відшк-ня зг. Акту №189-16 від 30.06.2016 за ремонт т/з ЛАЗ д/н НОМЕР_2 потерпілий ПАО АрслорМиттал Кривий Ріг".

06.07.2016 позивач направив відповідачу претензію за вих.№со-46-16 про сплату заборгованості із страхового відшкодування в сумі 51378,40 грн.

Платіжними дорученнями №7470 від 11.07.2016 на суму 2000 грн., №7815 від 20.07.2016 на суму 1000 грн., №8051 від 25.07.2016 відповідач перерахував на рахунок СТО - ТОВ "ГРАН-ТЕХСЕРВІС" відповідні суми з призначенням платежу "Страх. Відшк-ня зг. Акту №189-16 від 30.06.2016 за ремонт т/з ЛАЗ д/н НОМЕР_2 потерпілий ПАО АрслорМиттал Кривий Ріг".

У зв'язку із викладеним, позивач просив стягнути з відповідача 47378,40 грн. страхового відшкодування, пені в розмірі 3266,97 грн. та 3% річних в розмірі 308,40 грн.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції відповідач вказав, що строк експлуатації належного позивачу становить понад 12 року, тому на підставі п.7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003, було застосовано коефіцієнт фізичного зносу у розмірі 0,7. У зв'язку із чим було визначено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача з урахуванням зносу у розмірі 29869,32 грн. та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у сумі 28869,32 грн. (29869,32 грн. вартість відновлювального ремонту - 1000 грн. франшизи). Також відповідачем вказано, що станом на 28.10.2016 сума страхового відшкодування в розмірі 28869,32 грн. перерахована на вказаний позивачем рахунок (ТОВ "ГРАН-ТЕХСЕРВІС").

На підтвердження вказаних доводів відповідачем надані наступні документи: копія розрахунку №189-16 коефіцієнту фізичного зносу КТЗ, копія ремонтної калькуляції №189-16, копія розрахунку №189-16 розміру страхового відшкодуванню по пошкодженому ТЗ, копія страхового акту №189-16, копії платіжних доручень за період з 30.06.2016 по 26.10.2016 на загальну суму 28869,32 грн.

Оскільки відповідач сплатив 22 869,32 грн. страхового відшкодування після порушення провадження у справі, суд першої інстанції, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, правомірно припинив провадження у справі в цій частині позовних вимог за відсутності предмету спору.

Щодо решти заявлених до стягнення сум, а саме: 24509,08 грн. страхового відшкодування (47378,40 грн. заявлено - 22869,32 грн. сплачено відповідачем), пені в розмірі 3266,97 грн. та 3% річних в розмірі 308,40 грн., то місцевий господарський суд прийшов до висновку щодо необґрунтованості і безпідставності позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхового відшкодування, пені та 3% річних за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з виплати страхового відшкодування.

Згідно положень частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень вказаного Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування відповідальності страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди на умовах, визначених саме цим законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу, який визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, застрахована у приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" відповідно до договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5335619, то особою, відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності та нормами вказаного Закону, є відповідач.

Статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п.22.1). Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну (п.22.2).

Статтею 29 вказаного Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується, матеріалами справи, відповідно до наведених норм чинного законодавства та на підставі п.7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003, відповідачем обґрунтованого було застосовано коефіцієнт фізичного зносу у розмірі 0,7. У зв'язку із чим визначено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача з урахуванням зносу у розмірі 29869,32 грн., і вказана сума (за відрахуванням 1000 грн. франшизи) відповідачем була повністю сплачена на рахунок визначеної позивачем особи - ТОВ "ГРАН-ТЕХСЕРВІС", а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в іншій частині заявленої до стягнення суми.

При цьому, обмеження Законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право позивача на відшкодування фактичних витрат, адже це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині, яку у відповідності до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.06.2014 №6-49цс14 та від 02.12.2015 №6-691цс15).

Відповідно до вимог п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Пунктом 36.4 ст. 36 вказаного Закону визначено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Пунктом 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що а кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Отже, оскільки позивачем була визначена особа, якій сплачується страхове відшкодування, а саме - станція технічного обслуговування ТОВ "ГРАН-ТЕХСЕРВІС", суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення пені з відповідача на користь позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, адже відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з зобов'язальних відносин.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (ст. 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, дія ч. 2 ст. 625 ЦК України про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, а тому судом першої інстанції також правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 22869,32 грн. та відмовив у решті позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2016 у справі № 910/17343/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2016 у справі № 910/17343/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/17343/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

Б.О. Ткаченко