Рішення № 63480273, 14.12.2016, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

РІШЕННЯ

Іменем України

від 14 грудня 2016 року у справі №927/1140/16

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г. розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/1140/16

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ», вул. Кіото, 25, м. Київ, 02156

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудування і спеціальне промислове обладнання», вул. Одинцова, 25, м. Чернігів, 14030

про стягнення 24240грн.

у відсутності представників сторін, які в судове засідання не з’явились.

В судовому засіданні 14.12.2016 на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 24240грн., які сплачені як попередня оплата за товар на підставі рахунку №215 від 05.03.2013.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач стверджує, що ним на підставі договору №19/04-12 від 01.04.2012 в рахунок оплати товару сплачено відповідачу попередню оплату в сумі 24240грн. Проте, відповідач товар не передав, сплачені кошти не повернув.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, тому в силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України спір вирішується за наявними у справі матеріалами.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення поштового відправлення. Разом з тим, представник позивача в судове засідання не з’явився. Витребувані судом в ухвалі від 06.12.2016 документи позивач суду не надіслав. Про причини неможливості надати витребувані документи, а також неможливості забезпечити явку уповноваженого представника позивач суду не повідомів.

Копія ухвали суду від 06.12.2016 про порушення провадження у справі, що направлялась відповідачу на адресу, яка зазначена в позовній заяві, а саме: м. Чернігів, вул.Одинцова, 25, та яка співпадає з адресою місцезнаходження відповідача, котра значиться в наданому позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду неврученою адресату з відміткою оператора поштового зв’язку про причини повернення: «за зазначеною адресою не існує».

За змістом ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як зазначено в абз.3 підп.3.9.1. підп.3.9. п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що судом вжиті передбачені господарським процесом заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду даної справи.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась господарським судом обов’язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторін, яке вони реалізовують на власний розсуд. Враховуючи, що сторони не скористались правом на участь в засіданні господарського суду, неявка їх представників не є перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні, в зв’язку з цим суд вважає за можливе здійснити розгляд справи по суті у відсутності представників сторін в засіданні господарського суду за наявними у ній матеріалами.

В зв’язку з відсутністю в судовому засіданні представників сторін, на підставі ч.8 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши в ході розгляду справи по суті матеріали справи, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2012 року між сторонами укладено договір поставки №19/04-12 (далі по тексту – договір), відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудування і спеціальне промислове обладнання» (відповідач у справі, постачальник за договором) зобов’язався поставити на умовах DDP (м.Київ, вул.Кіото, 25) і передати у власність покупця – Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» (позивач у справі, покупець за договором) запасні частини до поліграфічного обладнання і поліграфічні матеріали згідно з підписаними сторонами специфікаціями, які є невід’ємною частиною договору, а позивач зобов’язався належним чином прийняти і оплатити товар відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.13.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013 року.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії примірника договору поставки №19/04-12 від 01.04.2012, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що за умовами цього договору свідчить про набрання ним чинності.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір поставки №19/04-12 від 01.04.2012 є обов’язковим для виконання сторонами.

Аналіз змісту та суб’єктного складу договору №19/04-12 від 01.04.2012 свідчить, що у зв’язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору №19/04-12 від 01.04.2012 свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв’язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно із п.3.1 договору покупець здійснює 50% попередньої оплати вартості продукції на підставі рахунку-фактури постачальника протягом 5 банківських днів з моменту підписання відповідної специфікації до договору, а також 50% протягом 20 банківських днів після отримання продукції на склад покупця.

30 квітня 2013 року на підставі виставленого відповідачем рахунку №215 від 05.03.2013 позивачем перераховано відповідачу попередню оплату за к-т ножів для гільйотини (верхній та нижній) в кількості 2шт. в сумі 24240грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача (а.с.12).

Аналіз рахунку №215 від 05.03.2013 свідчить, що він складений відповідачем на підставі договору №19/04-12 від 01.04.2012, а відтак, приймаючи факт оплати позивачем грошових коштів саме за цим рахунком, суд, за відсутністю специфікації, передбаченої пунктами 1.1., 1.2., 2.1. договору, приходить до висновку про узгодження сторонами договору асортименту товару, одиниці виміру, ціни товару.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу п.1 ч.1, ч.2, ч.3 ст.664 Цивільного кодексу України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов’язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно із п.5.3. договору поставка продукції постачальником здійснюється у строки, вказані сторонами в специфікації, на склад покупця за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 25.

Відповідно до п.5.5. договору датою поставки вважається дата фактичної доставки продукції постачальником на склад покупця, про що свідчить відмітка покупця у видатковій накладній.

В ході розгляду справи сторонами специфікацію, підписання якої передбачено умовами договору, суду не надано.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься лист відповідача вих.№98 від 05.08.2013 адресований позивачу, в якому відповідач визнав факт взяття зобов’язання по виготовленню позивачу виробів «ніж верхній», «ніж нижній» в кількості 2-х комплектів та факт невиконання замовлення в обіцяні терміни у зв’язку з тим, що продукція виявилась бракованою. При цьому у вказаному листі відповідач зобов’язався виготовити якісні вироби та поставити їх на адресу позивача до 25.08.2013.

Отже суд приходить до висновку, що відповідач був зобов’язаний поставити позивачу товар до 25 серпня 2013 року.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань.

За твердженням позивача, відповідач у встановлений термін поставку товару не здійснив.

Відповідачем доказів, які спростовують таке твердження позивача, не надано, а також не надано будь-яких доказів, що могли б підтвердити факт передачі позивачу оплаченого останнім товару.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем зобов’язання за договором в частині передачі товару не виконані.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, умовою застосування даної норми є неналежне виконання продавцем свого зобов’язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 №3-127гс11.

Позивач 13.09.2013 направив на адресу відповідача претензію-вимогу від 09.09.2013 №03/17, в якій вимагав від відповідача перерахувати протягом 7-ми банківських днів на поточний рахунок позивача, відкритий в банківській установі, сплачені позивачем грошові кошти в сумі 24240грн. Факт надсилання вказаної претензії-вимоги підтверджується фіскальним чеком №7605 від 13.09.2013 та описом вкладення у цінний лист (а.с.15-16).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів до відповідача своє волевиявлення на отримання сплачених грошових коштів в сумі 24240грн.

Згідно із ч.1 ст.665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Визначене ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов’язання, внаслідок якої припиняється зобов’язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов’язання – повернути суму попередньої оплати.

Приймаючи до уваги, що позивачем вимога про повернення грошових коштів надсилалася відповідачу 13.09.2013, тому, виходячи із приписів ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був повернути позивачу грошові кошти до 20 вересня 2013 року включно.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В ході вирішення даного спору відповідач не надав суду доказів повернення позивачу отриманих від останнього в якості попередньої оплати за товар грошових коштів.

За таких обставин суд приходить до висновку про невиконання відповідачем зобов’язання по поверненню позивачу сплачених ним коштів.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги належить задовольнити в повному обсязі, і з відповідача має бути стягнуто на користь позивача 24240грн. боргу.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 1378грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.530, 629, 662, 663, 664, 665, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.22, 32, 33, 49, 64, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудування і спеціальне промислове обладнання», м. Чернігів, вул. Одинцова, 25 (ідентифікаційний код 35956650) на користь Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ», м. Київ, вул.Кіото, 25, (ідентифікаційний код 20050164) 24240грн. боргу та 1378грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 19 грудня 2016 року.

Суддя Т.Г. Оленич