Вирок № 63477407, 16.12.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6646/15-к

Провадження № 1-кп/645/132/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2016 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Бондарєвої І.В., при секретарі - Проневич Д.О., за участі прокурора - Нащанського В.М., представника потерпілої - ОСОБА_1, обвинуваченого - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Павлівка Кегичівського району Харківської області, громадянина України, який має середню освіту, не працює, одружений, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст .286 КК України,

встановив:

ОСОБА_2 19.12.2015 р., приблизно о 20 год. 00 хв., керував технічно справним автомобілем ВАЗ-21043 реєстраційний номер НОМЕР_3, на якому рухався зі швидкістю 45 км/год. по пр.Косіора, зі сторони вул..17-го Партз'їзду, в напрямку бул.Хмельницького в м.Харкові.

Під час руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого в районі буд.№63 по пр.Косіора в м.Харкові, ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.18.1 ПДР України, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, який перетинав проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу, визначеному дорожніми знаками та дорожньою розміткою, зліва направо по ходу руху автомобіля ВАЗ-21043.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_3 причинені закрита тупа травма поперекового відділу хребта у вигляді компресійного перелому тіла першого поперекового хребта 1-2 ступеня, садна, гематома на голові, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху виразилось в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-21043 реєстраційний номер НОМЕР_3, виявивши небезпеку для руху, а саме пішохода ОСОБА_3, який перетинав проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу, не поступився дорогою пішоходу і своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину не визнав та пояснив, що він рухався по пр..Косіора, та проїхавши пішохідний перехід на перехресті з вул.Пархоменко, побачив на дорозі чоловіка на милицях, в темному одязі, на відстані 10 метрів від пішохідного переходу. Він миттєво запинився, але зачепив потерпілого за милиці, від чого потерпілий впав на дорозі. Після цього він підбіг до пішохода. Коли приїхала бригада швидкої медичної допомоги, він допоміг потерпілому звестись. Потерпілий, який находився у стані алкогольного сп'яніння, казав, що він почуває себе нормально, у нього болить лише голова. Його підвели до носилок, поклали на них, і на носилках занесли до автомобіля швидкої.

Цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 20162,92 грн. визнав частково, оскільки витрати на стаціонарне лікування у розмірі 3058,80 грн. має відшкодувати страхова кампанія. Вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 грн. не визнав, оскільки не вважає себе винним у причиненні потерпілому тілесних ушкоджень.

Винуватісь ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України, підтверджується:

-Поясненнями представника потерпілого - ОСОБА_1 , яка пояснила суду, що наїзд стався, коли ОСОБА_3 йшов по пішохідному переходу. В результаті наїзду милиці вилетіли з рук потерпілого та автомобіль контактував з правим боком тіла потерпілого. Внаслідок отриманих в результаті ДТП тілесних ушкоджень потерпілий потребував сторонньої допомоги. Моральна шкода

полягає у фізичних та душевних стражданнях потерпілого у зв'язку з отриманою травмою хребта, дотепер його здоров'я не відновлено;

-Поясненнями свідка ОСОБА_4, яка пояснила суду, що 19.12.2015 р. вона працювала в салоні краси, розташованому в м.Харкові по вул..Пожарського,83. Приблизно о 19.00-20.00 год. вона зі своїми співробітницями стояла на балконі та почула звук гальмування та удару. Обернувшись, вона побачила чоловіка з милицями, який лежав поряд з пішохідним переходом, на відстані 1-2 метри від бордюра. На відстані три метри від нього, на пішохідному переході, стояв автомобіль ВАЗ-2104, його фари були включені. На місце ДТП збіглись люди, викликали швидку медичну допомогу. Потерпілий спочатку був у непритомному стані, потім отямився, але самостійно піднятись на ноги не міг. Його поклали на носилки та занесли до швидкої;

-Поясненнями свідка ОСОБА_5, яка пояснила суду, що 19.12.2015 р. вона знаходилась в салоні краси, розташованому в м.Харкові по вул..Пожарського,83. Приблизно о 19.00-20.00 год. вона зі своїми співробітницями стояла на балконі та бачила, як автомобіль ВАЗ червоного кольору наїхав на чоловіка на милицях, який повільно переходив пішохідний перехід на перехресті вул..Косіора та вул.Пожарського. При цьому ВАЗ загальмував вже на пішохідному переході, а після наїзду проїхав трохи далі;

-Поясненнями свідка ОСОБА_6, яка пояснила суду, що вона у складі бригади швидкої медичної допомоги прибула на місце ДТП та побачила, що частково на пішохідному переході, частково поряд з ним, лежав чоловік з милицями, поряд стояв автомобіль ВАЗ, водій якого намагався їм допомогти. Потерпілий був у свідомості, повідомив свою адресу та пояснив, що намагався перейти дорогу по пішохідному переходу, але стався наїзд. Про вказані обставини свідок зазначила у картці виклику. Потерпілого на носилках занесли до автомобіля швидкої. Присутні люди намагались застосувати до водія автомобіля ВАЗ фізичне насильство, тому свідок порадила останньому сісти в свій автомобіль.

-Даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.12.2014 р. та схеми до нього, з яких вбачається, що зі слів водія автомобіля НОМЕР_2, місце наїзду на пішохода розташоване на відстані 7,1 м (5,1 + 2) від кута буд.63 по пр.Косіора в м.Харкові та на відстані 2,3 м від правого краю проїжджої частини у напрямку руху автомобіля (а.с.132);

-Висновком судово-медичного експерта № 16-С/15 від 13.01.2015 р. , відповідно до якого ОСОБА_3 були причинені закрита тупа травма поперекового відділу хребта у вигляді компресійно-осколкового перелому тіла першого поперекового хребця І-ІІ ступеня, яка не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила за собою тривалий розлад здоров'я (більше 3 тижнів), та відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Така травма могла бути отримана не пізніше дати звернення в лікувальний заклад, де була виявлена 19.12.2014 р. (а.с.136);

-Висновком судово-медичного експерта № 651-ая/15 від 03.07.2015 р., відповідно до якого ОСОБА_3 були причинені закрита тупа травма поперекового відділу хребта у вигляді компресійно-осколкового перелому тіла першого поперекового хребця І-ІІ ступеня, яка не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила за собою тривалий розлад здоров'я (більше 3 тижнів), та відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Крім того, причинені садна, гематома на голові, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с.143);

-Даними протоколу слідчого експерименту від 07.04.2015 р. за участі потерпілого ОСОБА_3, під час якого останній на місці показав та розповів про обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої йому були причинено тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості, та показав місце наїзду на нього - на пішохідному переході, визначеному дорожньою розміткою, на відстані 1,2 м від правого краю пішохідного переходу у напрямку руху пішохода, та на відстані 3,8 метри від правого краю проїжджої частини по ходу руху автомобіля ВАЗ, у напрямку до бул.Хмельницького (а.с.138);

-Висновком експерта-автотехніка № 547/15 від 23.07.2015 р. , виконаного за свідченнями потерпілого ОСОБА_3, відповідно до якого у даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ-2104 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.2 та 18.1 ПДР України.

У даній дорожній обстановці в діях водія ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п.18.1 ПДР України, які з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. Такий висновок експертом зроблений, виходячи з того, що в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом своєчасного застосування гальмування і зупинки автомобіля до місця наїзду, про що експертом зазначено в мотивувальній частині вказаного висновку (а.с.147).

Дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Твердження обвинуваченого про те, що він скоїв наїзд на милиці, а не на пішохода, тому він не є винним у причиненні потерпілому виявлених у нього тілесних пошкоджень, суд вважає неспроможними, оскільки в даному випадку милиці слугували опорою для руху ОСОБА_3, який є інвалідом 3 групи

через захворювання ніг та пересувався за допомогою милиць, тому позбавлення його такої опори через наїзд на милиці, згідно пояснень обвинуваченого, могло спричинити падіння потерпілого на поверхню проїжджої частини та отримання тілесних ушкоджень.

Крім того, в дослідницькій частині судово-медичних експертиз маються відомості про виявлення у потерпілого старого після операційного шва на зовнішній поверхні правого стегна внаслідок отриманої у 2006 р. травми - закритого перелому шийки стегна, таким чином, вказане тілесне ушкодження не пов'язане з подіями 19.12.2015 р. та їх заподіяння не інкриміноване ОСОБА_2

Твердження обвинуваченого щодо знаходження місця наїзду на пішохода поза межами пішохідного переходу суд вважає неспроможними.

Так, 07.04.2015 р. під час досудового розслідування було проведено слідчий експеримент за участі ОСОБА_2, під час якого останній на місці показав та розповів про обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Замірюванням було встановлено, що в момент наїзду автомобіль знаходився на відстані 3,0 м від переднього правого колеса та 2,9 м від заднього правого колеса до правого краю по ходу руху автомобіля проїзної частини, та на відстані 4,6 м від передньої частини до кута буд.63 по пр..Косіора. в напрямку, протилежному руху автомобіля. Місце наїзду розташоване на відстані 3,2 м від правого краю проїзної частини по ходу його руху (а.с.141).

Згідно висновку експерта-автотехніка № 547/15 від 23.07.2015 р., зробленого за вказаними свідченнями водія ОСОБА_2, відповісти на питання про те, чи є в діях водія ОСОБА_2 невідповідності Правилам дорожнього руху України, які б знаходились у причинному зв'язку з подією пригоди, з технічної точки зору, не виявилось можливим у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не зміг вказати характер руху пішохода до наїзду, тому що він пішохода до наїзду не бачив.

Перебування пішохода у стані алкогольного сп'яніння в даному конкретному випадку не має значення для вирішення питання щодо винуватості ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_3 при переході проїжджої частини по пішохідному переходу ніяким чином не порушував вимоги Правил дорожнього руху України.

Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Зазначене органом досудового розслідування в якості обставини, що пом*якшує покарання - щире каяття, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження. Так , протягом усього часу розгляду справи обвинувачений не визнавав себе винним за ч.1 ст.286 КК України, категорично заперечував факт порушення ним вимог ПДР України, цивільний позов не визнав, не вибачився перед потерпілим та не вжив заходів для відшкодування завданої шкоди.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, раніше не засуджений, не працює, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_2 в межах кримінального закону, який передбачає відповідальність за скоєне, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, конкретні обставини справи, суд вважає, що його виправлення можливе в умовах без реального відбуття призначеного йому основного покарання у вигляді обмеження волі, із застосуванням ст.75 КК України - звільнення від покарання з іспитовим строком, але в умовах контролю за його поведінкою, та з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ПрАТ «Українська охоронно-страхова кампанія» про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 20162,92 грн. та моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн. суд задовольняє частково.

Так, матеріали справи містять письмові докази витрат потерпілого - цивільного позивача на його лікування на загальну суму 1245,35 грн. (545,00 + 71,80 + 31,99 + 350,00 + 6,10 + 40,41 + 10,50 +54,60 + 78,11 + 35,05 + 21,79), а також про сплату вартості послуг ОСОБА_7 по догляду за ОСОБА_3 в період з 14.01.2015 р. по 14.03.2015 р. у розмірі 9000 грн., оскільки через отримані внаслідок ДТП ушкодження хребта він потребував стороннього догляду.

Розглянувши позов в межах заявлених вимог, суд вважає необхідним стягнути вказані витрати на загальну суму 10245,35 грн. з ОСОБА_2 та ПрАТ «Українська охоронно-страхова кампанія», якою застрахована цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2, в солідарному порядку.

В іншій частині цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди суд відмовляє за недоведеністю, оскільки надані чеки про зняття готівки з банківських рахунків та про безготівкову оплату з банківських карток - не є доказом завданої матеріальної шкоди, причиненої потерпілому, оскільки не зрозуміло призначення таких оплат; чеки та квитанції на придбання продуктів харчування, пального, смартфону, побутових товарів - також не враховані судом, оскільки цивільним позивачем не доведено, що ці витрати були здійснені саме для його потреб та були необхідні внаслідок отриманих тілесних ушкоджень.

Витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_3 у період з 19.12.2014 р. по 31.12.2014 р. у розмірі 3058,80 грн. та у період з 01.01.2015 р. по 12.01.2015 р. у розмірі 2837,16 грн. - понесені за рахунок держави, а не потерпілим, тому не підлягають відшкодуванню на його користь.

Також суд вважає переконливими доводи цивільного позивача щодо отримання ним фізичного болю та страждань у зв'язку з каліцтвом, та душевних страждань, викликаних протиправною поведінкою обвинуваченого. Враховуючи принцип розумності і справедливості, суд стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 20000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, з підстав, передбачених ст.ст.23, 1167 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

З підстав, передбачених ст.75 КК України, ОСОБА_2 звільнити від відбуття основного покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки, якщо засуджений протягом іспитового строку - 2 (два) років не скоїть нового злочину.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_2 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати, пов'язані з проведення судової експертизи, в розмірі 736 грн. 56 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 10245 (десять тисяч двісті сорок п'ять) грн. 35 коп. як відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 20000,00 (двадцять тисяч) грн. як відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення.

Головуючий - суддя: