Постанова № 63476802, 16.12.2016, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м .Харкова

Номер провадження №1-кп/641/626/2016 Справа №641/9886/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2016 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Маньковської О.О.,

за участі прокурора Тугайбей В.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника - адвоката Баранова Т.О.,

секретаря - Чкан Д.В.

при розгляді в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання захисника-адвоката Баранова Т.О. про повернення обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_1, клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_1, клопотання захисника-адвоката Баранова Т.О. щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 з домашнього арешту на особисте зобов*язання в кримінальному провадженні, внесеному 14.11.2016 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016220000000998 за обвинуваченням ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеному 14.11.2016 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016220000000998 за обвинуваченням ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

В підготовчому судовому засіданні захисником-адвокатом Барановим Т.О. заявлене клопотання, підтримане обвинуваченим ОСОБА_1, про повернення обвинувального акта як такого, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. В обґрунтування захисник зазначив, що обвинувальний акт не містить обвинувачення, а лише містить зміст формулювання підозри ОСОБА_1 у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст.368 КК України. Крім того, інкримінуючи ОСОБА_1 вчинення вимагання неправомірної вигоди, жодної конкретизації, в чому полягало вимагання, як кваліфікуюча ознака кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, у викладі фактичних обставин, стороною обвинувачення не зазначено. Також, в обвинувальному акті не вказано, за не вчинення яких саме дій, які б могли завдати шкідливі наслідки своїх прав і законних інтересів, вимагалась неправомірна вигода, а також в чому полягали такі законні права та інтереси, та могли полягати їх шкідливі наслідки. Крім того, виклад фактичних обставин обвинувального акту не містить відомостей про причинно-наслідковий зв*язок між обставиною володіння ОСОБА_3, як посадової особи, організаційно-розпорядчими повноваженнями щодо здійснення контролю за станом устаткування енергооб*єктів та загрозою порушення законних інтересів ОСОБА_4 чи інших невизначених та невстановлених представників суб*єктів господарювання чи власників оптоволоконних мереж, а також конкретизації в який саме спосіб чи формі відбудеться таке порушення законних прав і інтересів. Вважає, що, таким чином, не розкрита у викладі фактичних обставин інкримінованого кримінального правопорушення кваліфікуюча ознака ч.3 ст.368 КК України- вимагання. Також, інша кваліфікуюча ознака ч.3 ст.368 КК України «попередня змова групи осіб», не тільки не розкрита у викладі фактичних обставин інкримінованого кримінального правопорушення, а й не викладена в фабулі обвинувачення. Вважає, що, таким чином, обвинувальний акт не містить викладу передбачених п.5 ч.2 ст.291 КПК України фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Також, не розкрита об*єктивна сторона інкримінованого кримінального правопорушення, не визначено в який спосіб повинна була здійснюватись передача неправомірної вигоди. Вважає, що в даному випадку невірно визначено, що ОСОБА_1 вчинений злочин за попередньою групою осіб, оскільки ОСОБА_1 не є спеціальним суб*єктом. Таким чином, зазначені формулювання обвинувачення та кваліфікація дій ОСОБА_1 не відповідають викладу фактичних обставин інкримінованого кримінального правопорушення. Така неконкретність і суперечливість обвинувачення перешкоджає реалізації процесуального права ОСОБА_1, передбаченого п.1 ч.3 ст.42 КПК України, а саме - права знати, у вчиненні яких кримінальних правопорушень його обвинувачують, що є порушенням фундаментального та основоположного права на захист.

Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання. Зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам Закону, підлягає призначенню до судового розгляду.

Суд, вислухавши сторони, ознайомившись з обвинувальним актом та доданими до нього матеріалами, дійшов наступного висновку.

Згідно з вимогами ст. 314 КПК України суд вправі у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Вимоги, які законодавець ставить до обвинувального акту, передбачені ст. 291 КПК України, і між інших, в п. 5 вказано, що в обвинувальному акті повинні бути викладені фактичні обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Так, обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки викладене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення за своїм змістом дійсно є суперечливим, неконкретним, внаслідок чого вбачається порушення права обвинуваченого на захист, яке не є формальним і не може бути забезпечено лише участю захисника, оскільки особа, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення має чітко усвідомлювати, у вчиненні якого злочину вона обвинувачується, неконкретне обвинувачення виключає справедливий судовий розгляд.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення повинно складатись з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання, у тому числі, і об*єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред*явленого обвинувачення, що порушує право особи на захист.

Так, обвинувальний акт не містить обвинувачення, а лише містить зміст формулювання підозри ОСОБА_1 у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст.368 КК України. Викладаючи фактичні обставини справи, стороною обвинувачення не визначена конкретизація, в чому полягало вимагання, як кваліфікуюча ознака інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. З фактичних обставин справи, встановлених прокурором, неможливо визначити, ким саме були створені умови для вимагання - ОСОБА_1 чи ОСОБА_3 Зазначаючи про попередню змову з ОСОБА_3, не визначено в чому полягала попередня змова, не вбачається формулювання обвинувачення щодо конкретних дій ОСОБА_1 у розподіленні ролей між останнім та ОСОБА_3 щодо вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Взагалі у формулюванні обвинувачення не визначена кваліфікуюча ознака даного правопорушення «змова». Не вказано, в який саме спосіб повинні були передаватись гроші. Вказуючи щодо вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, в обвинувальному акті не викладено за не вчинення яких саме дій, які б могли завдати шкідливі наслідки своїх прав і законних інтересів, вимагалась неправомірна вигода, а також в чому полягали такі законні права та інтереси, та в чому могли полягати їх шкідливі наслідки.

Таким чином, в порушення вимог ст. 291 КПК України у обвинувальному акті формулювання обвинувачення викладено не конкретно, оскільки не містить в собі належним чином сформульованого, зрозумілого обвинувачення щодо обвинуваченого, не містить викладення обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив та мету вчинення злочину. Виклад фактичних обставин не відповідає правовій кваліфікації, та положенням закону про кримінальну відповідальність, а саме кваліфікуючим ознакам, на які є посилання в обвинувальному акті.

Окрім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 348 КПК України у судовому засіданні головуючий зобов*язаний роз*яснити обвинуваченому суть обвинувачення, однак, з огляду на наведене, виконати ці вимоги кримінального процесуального закону не можливо. Неконкретність і суперечливість обвинувального акту суттєво порушує право обвинуваченого на захист та свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України.

Разом з тим, суд оцінює критично заперечення сторони захисту в частині пояснень щодо невірної кваліфікації дій обвинуваченого, визначених в обвинувальному акті, відсутності відомостей щодо розміру витрат, оскільки питання правової оцінки дій обвинуваченого щодо визначення вірності кваліфікації вчиненого ним діяння, не належні до вирішення судом під час підготовчого судового засідання.

Таким чином, викладені вище недоліки обвинувального акту, які свідчать про його невідповідність вимогам КПК України, унеможливлюють призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Крім того, в судовому засіданні прокурором заявлене клопотання щодо продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді цілодобового домашнього арешту. В обґрунтування зазначила, що ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 17.11.2016року було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в зв*язку з існуванням ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме - обвинуваченому інкримінується вчинення тяжкого корупційного кримінального правопорушення, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків. Враховуючи, що на цей час вказані ризики не змінились, просила продовжити строк обраного запобіжного заходу на два місяці.

Захисник-адвокат Баранов Т.О., обвинувачений ОСОБА_1 проти клопотання щодо продовження строку запобіжного заходу заперечували. Захисник заявив клопотання, підтримане обвинуваченим, щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 з домашнього арешту на особисте зобов*язання. В обґрунтування зазначив, що на цей час жодних ризиків, передбачених ст..177 КПК України по даному кримінальному провадженню не встановлено, оскільки обвинувачений має міцні соціальні зв*язки - має постійне місце проживання, має дружину, малолітню дитину, має постійне місце роботи, є суб*єктом підприємницької діяльності, яку, будучи під цілодобовим домашнім арештом, не може здійснювати, є раніше не судимою особою, не завдав жодної майнової шкоди. Просив змінити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, на особисте зобов*язання.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечув. Вказав, що на час розгляду питання щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту вказані в клопотанні захисником обставини вже існували й були враховані слідчим суддею при винесенні ухвали, просила в задоволенні клопотання захисника - відмовити.

При розв*язанні клопотань прокурора та захисника, суд виходить із того, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт, в підготовчому судовому засіданні не встановлено. Вирішуючи питання доцільності продовження строку цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує суспільну небезпечність інкримінованого йому тяжкого корупційного кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання, імовірну можливість переховуватись від суду, здійснити тиск на свідків.

Таким чином, суд виходить із того, що на даний час не відпали ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, чинити тиск на свідків, тому суд вважає, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час кримінального провадження і приходить до висновку про необхідність продовжити обвинуваченому строк цілодобового домашнього арешту на 60 днів.

Заперечення захисника та обвинуваченого суд оцінює критично, оскільки дані доводи такі висновки не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 291,292, 314 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника-адвоката Баранова Т.О. про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016220000000998 від 14.11.2016р., за обвинуваченням ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України - задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016220000000998 від 14.11.2016р., за обвинуваченням ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України - повернути прокурору Харківської області, для усунення недоліків та виконання вимог КПК України.

Клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_1- задовольнити.

Продовжити строк домашнього арешту ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою його постійного проживання: АДРЕСА_1, на шістдесят днів, тобто до 11.02.2017 року включно із дотриманням попередніх умов домашнього арешту.

В задоволенні клопотання захисника-адвоката Баранова Т.О. щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 з домашнього арешту на особисте зобов*язання - відмовити.

Ухвалу направити до Слобідського відділу поліції ГУНП в Харківській області та Прокурору Харківської місцевої прокуратури № 5 - для відома.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м.Харкова протягом семи днів з дня її проголошення в частині вирішення питання щодо повернення обвинувального акту прокурору, та набирає законної сили по закінченню строку на її оскарження.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя- О . О . Маньковська