Справа № 640/14604/16-ц
н/п 2/640/3271/16
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2016 року
Київський районний суд м. Харкова:
головуючий -суддя Золотарьова Л.І.
за участю секретаря - Бломберус С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Харківська міська рада, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ВСТАНОВИВ:
23.09.2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона є основним наймачем спірної квартири, на підставі ордеру на житлове приміщення від 19.02.1990 року. В зазначеній квартирі проживає та зареєстровані вона, її син - ОСОБА_3, онук ОСОБА_4. В квартирі також зареєстрований відповідач, який є її колишнім чоловіком, та який після розірвання шлюбу з 1993 року в квартирі не проживає. З вказаного часу відповідач в спірній квартирі не проживає, кореспонденцію за даною адресою не отримує, його особистих речей в квартирі не має, однак, з реєстраційного обліку в добровільному порядку не знімається, обов'язків щодо утримання квартири та сплату за комунальні послуги не здійснює. Перешкод в користуванні жилим приміщенням ні вона, ні члени її сім'ї, відповідачу не чинили. Відповідач добровільно визначив собі інше місце проживання, яке на даний час їй не відоме, спірною квартирою не користуються понад 20 років без поважних причин. Зазначені дії відповідача свідчать про втрату останнім інтересу до користування спірною квартирою. Наявність реєстрації відповідача в спірній квартирі порушує її майнові права, як наймача та членів моєї сім'ї, оскільки вони змушені нести додаткові витрати по сплаті за комунальні послуги, що нараховуються в залежності від кількості зареєстрованих осіб. Відповідач спірною квартирою не користуються понад 20 років без поважних причин, в добровільному порядку не знімається з реєстраційного обліку, тому вимушена звернутися до суду.
У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали. Позивачка пояснила, що вона з відповідачем зареєстрували шлюб в 1980 році. В 1990 році отримали квартиру на трьох членів сім'ї, ордер виданий на її ім'я. В 1993 році вона з відповідачем розлучилися. Відповідач добровільно пішов з квартири, забрав свої речі, майно не розподіляли. Відповідач десь проживає, з ким їй невідомо. Відповідач не проживає без поважних причин більше 20 років. Через реєстрацію відповідача вона не може отримати субсидії, сплачує за нього комунальні послуги.
Відповідач не з'явився, про день та місце слухання справи був повідомлений належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.
Третя особа ОСОБА_3 позовні вимоги просив задовольнити. Допитаний як свідок, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, ОСОБА_3 пояснив, що він є сином відповідача - ОСОБА_2. Коли батьки розлучилися, він залишився проживати з матір'ю у цій квартирі, а батько пішов. Років 10 назад біля під'їзду він зустрів батька один раз, батько спитав як його справи, та пішов, більше він його не бачив.
Представник ХМР не з'явився, надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність позивачем позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з Ордеру на житлове приміщення №061302 від 19.02.1990 року, ордер виданий ОСОБА_1 з сім'єю з трьох чоловік (ОСОБА_1, її чоловік ОСОБА_2, син ОСОБА_3.) на право займання житлового приміщення житловою площею 40,68 кв.м.. за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з довідкою КП «Жилкомсервіс» від 29.08.2016 року, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: наймач ОСОБА_1 з квітня 1990 року, ОСОБА_2 з квітня 1990 року, син ОСОБА_3 - з жовтня 2000 року, онук ОСОБА_4 - з листопада 2015 року.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, 27 жовтня 1993 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Після розірвання шлюбу з позивачкою та постійного не проживання у спірній квартирі відповідач перестав бути членом сім'ї наймача.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що позивачку ОСОБА_1 вона знає давно, вони є сусідами, живуть в одному під'їзді. Вона проживає у своїй квартирі з 1990 року. Відповідача ОСОБА_2 вона не бачила, він в квартирі позиваки не проживає. Вона часто приходить до позивачки в гості, тому бачить все в квартирі. Відповідач там не проживає.
Допитаний свідок ОСОБА_8 пояснила, що з 1990 року воно проживає з позивачкою в одному під'їзді, вони є сусідками. Вона чергувала вахтером з 2004 року по 2006 року, тому вона все бачила та знає, хто проходить. Їй відмово, що відповідач ОСОБА_2 є чоловіком позивачки. Вона бачила його один раз, коли чергувала, він залишив записку на вахті та просив передати позивачці. Більше вона його ніколи не бачила. Відповідач не приходив, не скаржився, що його не пускають до квартири.
Допитаний свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона є сусідкою позивачки. В квартирі проживає позивачка, її син та онук. ОСОБА_2 вона не бачила, він ніколи не приходив, не скаржився щодо не допуску до квартири. Вона спілкується також з ОСОБА_3, який не казав нічого про батька.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач після розірвання в жовтні 1993 року шлюбу з позивачкою добровільно виїхав з квартири АДРЕСА_1, і з того часу ніякого зв'язку з житлом не підтримував.
Відповідно до ст. ст. 71, 72 ЖК УРСР, якщо особа не мешкає в спірному житловому приміщенні більше шести місяців, без поважних причин, по суду може бути визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Враховуючи, що відповідач добровільно вибув зі спірної квартири, зв'язку з житлом не підтримує, відносини з приводу найму спірної квартири відсутні, то відповідач вважається таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
На підставі викладеного, позовні вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням, підлягають задоволенню.
Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог та на підставі наявних у справі доказів.
Керуючись ст.ст. 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий -
Судове рішення № 63476696, Київський районний суд м. Харкова було прийнято 16.12.2016. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 640/14604/16-ц. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: