Постанова № 63475875, 16.12.2016, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/14458/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2016 року , м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Реки А.С.,

за участі секретаря Гапич К.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Сватове справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про зобовязання здійснити перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання,-

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з дійсним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що свою трудову діяльність він розпочав з січня 1986 року і працював до 19.09.2016 року. З 06.10.1995 року по 19.09.2016 року він працював суддею Сватівського районного суду Луганської області, тобто на посаді, яка дає йому право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Також, з 10.05.1986 року по 31.05.1998 року він проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР, з 01.09.1998 року по 20.03.1993 року навчався в Харківському юридичному університеті за денною формою, з 20.06.1994 року по 02.10.1995 року працював на посаді в.о. старшого помічника прокурора, помічника прокурора Сватівського району прокуратури Луганської області, що також зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді. Таким чином, його загальний стаж, що дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» складає 26 років 8 місяців 29 днів. У вересні 2016 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та з 20.09.2016 року йому призначено довічне грошове утримання судді у відставці, але зараховано до спеціального стажу роботи тільки період роботи на посаді судді Сватівського районного суду Луганської області 20 років 11 місяців 15 днів. При зверненні 28.10.2016 року до управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області із заявою щодо перерахунку пенсії, йому було відмовлено, оскільки, як вважає відповідач, для врахування при розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці військової служби, половини терміну навчання в Харківському юридичному університеті та роботи в органах прокуратури на теперішній час підстави відсутні. Просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області провести з 20 вересня 2016 року перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячі із наявного стажу роботи 26 років 8 місяців 29 днів в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

В судове засідання позивач не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. На задоволенні позовних вимог наполягав.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час, дату та місце розгляду справи будучи повідомленими належним чином, надали до суду заяву про розгляд справи за відсутності представник Управління та письмові заперечення на адміністративний позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши в судовому засіданні надані докази, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень,підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.

Згідно положень ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як було встановлено під час розгляду справи, позивач ОСОБА_1 з 10.05.1986 року по 31.05.1998 року проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР, з 01.09.1998 року по 20.03.1993 року навчався в Харківському юридичному університеті за денною формою, з 20.06.1994 року по 02.10.1995 року працював на посаді в.о. старшого помічника прокурора, помічника прокурора Сватівського району прокуратури Луганської області, з 06.10.1995 року по 19.09.2016 року він працював суддею Сватівського районного суду Луганської області, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача (а.с. 10-13).

Наказом голови Сватівського районного суду Луганської області від 19.09.2016 року № 13, на підставі Постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 р. № 1515-III «Про звільнення суддів», позивача відраховано зі штату Сватівського районного суду Луганської області 19.09.2016 року у зв`язку із звільненням з посади судді за його заявою про відставку (а.с. 24а).

Як вбачається з розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проведеного Сватівським районним судом Луганської області, тривалість стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді Сватівського районного суду Луганської області становить 20 років 11 місяців 22 дня (а.с. 22). З 10.05.1986 року по 31.05.1998 року позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР, з 01.09.1998 року по 20.03.1993 року навчався в Харківському юридичному університеті, з 20.06.1994 року по 02.10.1995 року працював на посаді в.о. старшого помічника прокурора, помічника прокурора Сватівського району прокуратури Луганської області, що також підтверджується даними військового квитка ОСОБА_1 (а.с. 16-20), дипломом спеціаліста та додатком до нього (а.с. 14-15), а також даними трудової книжки ОСОБА_1

З 20.09.2016 року ОСОБА_1 перебуває на обліку Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області як одержувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Щомісячне довідчне грошове утримання обчислено по загальному стажу 30 років 2 місяці 25 днів, в тому числі стаж, що дає право на обчислення щомісячного довічного грошового утримання 20 років 11 місяців 15 днів.

28 жовтня 2016 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області із заявою щодо перерахунку пенсії, але 02.11.2016 року за № 62/Г-7 йому було відмовлено. В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що для врахування при розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці військової служби, половини терміну навчання в Харківському юридичному університеті та роботи в органах прокуратури на теперішній час підстави відсутні (а.с. 23).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції і повинні відповідати їй. НормиКонституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час виходу ОСОБА_1 у відставку був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, ст. 120 даного Закону передбачає, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно достатті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною третьою статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. №1-8/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.1995 року ОСОБА_1 був призначений суддею Сватівського районного суду Луганської області. В той час діяв Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р. № 2862-XII, положення ст. 43 якого передбачали, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно зпостановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 р. № 545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Зазначена позиція також висловлена у розясненні Конституційного Суду України у Рішенні №8-рп/2005.

Також, у відповідності до Указів Президента України № 584/95 від 10 липня 1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та № 1061/2002 від 25 листопада 2002 року «Про внесення змін до Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584», до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку і навчання у вищих юридичних навчальних закладах період проходження строкової військової служби.

У відповідності до вищевказаних законодавчих актів, ОСОБА_1 наказами голови Сватівського районного суду Луганської області № 1 від 05.01.2010 року та № 2 від 19.01.2010 року було призначене щомісячне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати з 04.01.2010 року (а.с. 21), а також надбавку за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас при стажі роботи 20 років (а.с. 24).

Пункт 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (редакція до 25.03.2015 року) передбачає, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Тобто, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової служби, а також роботу на посадах прокурорів.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 48 Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. №2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина 6 статті 47 вказаного Закону).

22.05.2008 року Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Частинами 1-3 статті 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні адміністративної справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини; звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 р. Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).

Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003 р.).

Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, працюючи суддею Сватівського районного суду Луганської області, мав законні сподівання на зарахування, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової служби, а також роботу на посадах прокурорів до стажу роботи, що дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді і які були у подальшому звужені.

З огляду на зазначене, до стажу роботи на посаді судді позивача, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати календарний період проходження строкової військової служби з 10.05.1986 року по 31.05.1988 року, половину строку навчання в Харківському юридичному університеті за денною формою з 01.09.1998 року по 20.03.1993 року, та роботу з 20.06.1994 року по 02.10.1995 року в на посаді в.о. старшого помічника прокурора, помічника прокурора Сватівського району прокуратури Луганської області, що з урахуванням стажу роботи на посаді судді Сватівського районного суду Луганської області у 20 років 11 місяці 22 дні становить 26 років 8 місяців 29 днів, що дає право на отримання ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Згідно з ч. 1ст. 2 КАС Українизавданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевогосамоврядування, їхніх посадових іслужбових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання дeлегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2ст. 71 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до положень ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав в межах строку звернення до адміністративного суду.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно дост. 94 КАС України.

Згідно з ч. 1ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки судом адміністративний позов задоволено повністю, а позовна заява містить вимогу немайнового характеру, то понесені позивачем судові витрати в сумі 551,20 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 19, 21, 22, 46, 64, 126 Конституції України, ст.ст. 2, 6-8, 69-72, 94, 158-163 КАС України, суд, -

Постановив:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про про зобовязання здійснити перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання - задовольнити.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області провести ОСОБА_1 з 20 вересня 2016 року перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячі із наявного стажу роботи 26 років 8 місяців 29 днів в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 551 (пятсот пятдесят одну) грн. 20 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Сватівський районний місцевий суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьоїстатті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертоюстатті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отриманнякопіїпостановисуду безпосередньовсуді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 16.12.2016 року.

Суддя А.С. Река