Рішення № 6347562, 21.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/44021.04.09 За позовомКиївської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та звязку України До 1. Державного підприємства «Київпассервіс»

2. Приватного підприємства «Петр»

Третя особаВідкрите акціонерне товариство «Банк Демарк»

Провизнання договору лізингу № 4-ДОП/07 від 19.07.07 недійсним

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Супрун Г.В., Дорошенко В.М.-за дов.

Від відповідача 1.Савостіяненко Н.В.- за дов.

2. Зверева А.В.-за дов.

Від третьої особине зявився, предст. Рудан С.М.-був присутн. в попередн. засід-ях

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська транспортна прокуратура звернулась до суду в інтересах держави в особі Міністерства транспортну та звязку України з позовом до Державного підприємства «Київпассервіс»та Приватного підприємства «Петр», третя особа Відкрите акціонерне товариство «Банк Демарк»про визнання договору лізингу № 4-ДОП/07 від 19.07.07 недійсним та стягнення з Приватного підприємства «Петр» (відповідача-2) на користь Державного підприємства «Київпассервіс»(відповідача-1) 100000грн.

В процесі розгляду справи, позивач уточнив свої позовні вимоги, просить визнати договір лізингу № 4-ДОП/07 від 19.07.07р, укладений між Державним підприємством «Київпассервіс»та Приватним підприємством «Петр» недійсним.

Відповідач-1уточнені позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Відповідач-2 проти позову заперечує, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, щ не підлягають задоволенню, свої заперечення проти позову виклав в письмових відзивах.

Третьою особою в судовому засіданні 22.01.2009р. подано письмові пояснення відносно позовних вимог, в яких повністю підтримує заявлені позовні вимоги.

Підставою для залучення банку як третьої особи стало те, що в забезпечення належного виконання зобовязання за кредитним договором №24-054 від 19.12.2006р., між банком та боржником ПП «Петр»було укладено договір застави 24/054/1 від 19.12.2006р. За цим договором боржник передав банку в заставу майно:10 автобусів моделі Богдан А-09202 (міський), випуск 2006р.

В процесі розгляду справи Відкрите акціонерне товариство «Банк Демарк»повідомило суд, що Приватне підприємство «Петр»повністю погасило заборгованість за кредитним договором №24-054 від 19.12.2006р., а отже договір застави №24/054/1 від 19.12.2006р. припинив свою дію. Тому просив суд розглядати справу без участі банку, як третьої особи, оскільки за даних обставин рішення суду по справі №4/440 не впливатиме на права та обовязки банку щодо Приватного підприємства «Петр».

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням представників сторін, тому спір за клопотанням сторін вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено ч.1 ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.07.2007р. між Приватним підприємством «Петр»та Державним підприємством «Київпассервіс»було укладено договір лізингу (оперативного лізингу) № 4-ДОП/07, на 10 автобусів марки «Богдан»2006 років випуску.

Позивач стверджує, що даний договір був укладений з грубим порушенням законодавства, яке діяло на моменту укладення зазначеного договору.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на ч.6 ст. 2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»відповідно до якої встановлено, що закупівля підприємствами товарів, робіт і послуг за рахунок інших державних коштів здійснюється з урахуванням таких особливостей: підприємства для закупівлі товарів, робіт і послуг застосовують цей Закону у разі, якщо вартість предмета закупівлі для товару (товарів, послуг становить або перевищує 50 тисяч гривень, а для робіт 400 тис. гривень.

Частиною 4, визначено, що забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, передбачених Законом, крім випадків, передбачених Цим Законом. Перелік випадків є чітко визначеним і даний вид послуг лізингу, до них не відноситься.

Вартість послуг лізингу, за даним договором, значно перевищує зазначені межі, так як за 10 автобусів, які визначені договором лізингу, підприємство щомісяця має переховувати по 100 тис. грн.. (по 10 тис. грн.. за кожний автобус).

Даний договір за твердженням позивача укладено в порушення положення ч.4 ст. 2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», якою забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, а/або оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг без проведення процедур, передбачених цим Законом.

За твердженням прокурора, техніко-економічне обґрунтування доцільності укладення цих договорів не готувалось, розрахунок рентабельності не здійснювався.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає уточнені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

19.12.2006р. між Банком «Демарк»та ПП «Петр»укладено кредитний договір № 24-054 відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на купівлю автобусів.

В забезпечення належного виконання зобовязання за кредитним договором № 24/054 від 19.12.2006р., а також усіх договорів про внесення змін, та інших договорів які є невідємною частиною зазначеного кредитного договору між банком та боржником ПП «Петр» було укладено договір застави № 24-054/1 від 19.12.2006р.

За умовами договору боржник передав банку в заставу майно, а саме 10 автобусів моделі Богдан А-09202 2006 року випуску.

Відповідно до п.2.5. договору застави, заставне майно залишається на зберіганні у заставодавця, а відповідно до п.2.6. договору, майно зберігається за адресою: Харківська область, м. Харків, 2-й Вологодський вїзд, буд. 6.

Відповідно до п.2.10. договору застави № 25-054/1 від 19.12.2006 року заставодавець не має права розпоряджатися заставленим майном без згоди заставодержателя, та відповідно до п..3.1.2. зобовязувався забезпечити цілісність заставленого майна та створити належні умови для його зберігання та експлуатації.

Банк «Демарк»не давав згоди боржнику на розпорядження заставним майном, тобто на укладення договору лізингу № 4-ДОП. Крім того, боржник не повідомляв Банк про наміри укласти такий договір та не звертався з проханням надати дозвіл на його укладення.

Тобто ПП «Петр»уклало договір лізингу № 4-ДОП, за умовами якого було передано у лізинг заставне майно, з порушенням вимог чинного законодавства та умов договору застави № 24-054/1 від 19.12.2006р.

Відповідно до ст.. 17 Закону України «Про заставу»заставодавець зберігає право розпорядження заставним майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставне майно тільки за згодою заставодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає, або зобовязується передати другій стороні (лізингоотримувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до статті 2 Закону “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” від 22.02.2000 №1490-ІІІ (в редакції Закону від 16.01.2003) цей Закон застосовується до всіх закупівель товарів, робіт, послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує суму еквівалентну 2 тисячам євро, а робіт 100 тисячам євро.

Згідно саттті1 Закону 1490-ІІІ замовник розпорядник державних коштів, який здійснює закупівлю в порядку, визначеному цим Законом, при цьому замовником вважається субєкт, тендерний комітет якого проводить процедуру закупівлі та який одночасно укладає з переможцем договір про закупівлю, крім випадків здійснення закупівлі товарів на засадах міжвідомчої координації.

Як свідчать матеріали справи оскаржуваний договір лізингу було укладено без проведення тендерів, одноособово виконуючим обовязки генерального директора ДП «Київпассервіс»О.В. Сиротою.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності, управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Згідно ст. З цього ж закону, суб'єктом управління об'єктами державної власності можуть бути міністерства та інші органи виконавчої влади (уповноважені органи управління).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.09.2004 №684-р „Про затвердження переліку підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Мінтрансзв'язку", уповноваженим органом управління ДП „Київпассервіс", який є правонаступником ДП „Київське обласне автотранспортне управління" згідно наказу Мінтрансзв'язку від 28.09.2005 № 594 „Про реорганізацію державного підприємства „Київське обласне автотранспортне управління" являється Міністерство транспорту та зв'язку.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти", що діяв на момент укладення договору, висновки щодо можливості застосування процедур закупівлі надає Міжвідомча комісія з питань державних закупівель.

Таким чином, оспорюваний договір укладено в порушення положення ч.4 ст.2 Закону “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, якою забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг без проведення процедур, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо умов його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства. Дані норми кореспондуються і з нормами статті 203 Господарського кодексу України, згідно якої господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач також зазначив, що договір підлягає визнанню недійсним на підставі на ч.1 ст.232 ЦК України, в звязку зі зловмисною домовленістю представника однієї сторони з другою стороною.

Твердження позивача про існування зловмисної домовленості є необґрунтованими та безпідставними. В позові не наводиться жодного аргументу та доказу з цього приводу.

Суд при прийнятті рішення прийняв до уваги Розяснення Вищого Господарського суду України від 12.03.2009р. за №02-5/111, відповідно до п.3.2 якого зазначено, що за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише намайбутнє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування уточнених позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його уточнені вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

09.04.2009р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи, суддею оголошено перерву до 21.04.2008р. для підготовки повного тексту рішення, відповідно до ст.85 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним на майбутнє договір лізингу (оперативної оренди) № 4-ДОП/07 від 19.07.2007 р. між Державним підприємством «Київпассервіс»(04071, м. Київ, вул.. Нижній Вал, 15-А, код ЗКПО 33348485) та Приватним підприємством «Петр»(61204, м. Харків, пр. Людвіга Свободи, 48, 61204, м. Харків, пр. Гагаріна, 127-А, код ЄДРПОУ 24142147).

Стягнути з Приватного підприємства «Петр»(61204, м. Харків, пр. Людвіга Свободи, 48, 61204, м. Харків, пр. Гагаріна, 127-А, код ЄДРПОУ 24142147) в дохід Державного бюджету України державне мито в сум 85 (вісімдесят пять) грн..

Стягнути з Приватного підприємства «Петр»(61204, м. Харків, пр. Людвіга Свободи, 48, 61204, м. Харків, пр. Гагаріна, 127-А, код ЄДРПОУ 24142147) в дохід Державного бюджету України (одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, ЄДРПОУ 26077968, банк одержувача ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 31213259700011, код платежу 22050000) 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частині позову провадження у справі припинити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя І.І.Борисенко