Ухвала суду № 63472572, 14.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 р. Справа № 815/2091/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.,

при секретарі - Діденко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 р. по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення в частині,-

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірнє підприємство "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення в частині.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року адміністративний позов Дочірнього підприємства "Одеській облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення в частині - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0000431201 від 28.03.2016 року, яким нараховані штрафні санкції на суму 1984043,12 грн, в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 669122,03грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Дочірнього підприємства "Одеській облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" судові витрати у сумі 9990,00 грн..

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, та на мотиви суду як такі, що порушують норми матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції частково, та прийняти нову постанову, якою скасувати податкове повідомлення -рішення форми «Ш» від 28.03.2016 року №0000431201 про застосування штрафних санкцій у сумі 1984043,12 грн частково, у сумі 965,450, 43 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в частині задоволених позовних вимог, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП "Одеський облавтодор" зареєстроване 11.05.2002 року за №15561200000001392 та знаходиться на податковому обліку в ДПІ.

ДПІ проведено камеральну перевірку дотримання позивачем правил сплати (перерахування) податків, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складений акт №748/15-52-15-02 від 03.03.2016 року .

На підставі акту перевірки №748/15-52-15-02 від 03.03.2016 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення форми "Ш" від 28.03.2016 року № 0000431201, яким позивача згідно ст. 126 ПК зобов'язано сплатити штраф в сумі 1984043,12 грн. (20% від 9920215,60 грн. погашеної суми податкового боргу) та № 0000441201, яким позивача згідно ст. 126 ПК зобов'язано сплатити штраф в сумі 171111,54 грн.(10% від 1711115,40 грн. погашеної суми податкового боргу).

Позивач по даній справі оскаржив податкове повідомлення - рішення від 28.03.2016 року №0000431201 у частині застосування штрафних санкцій у сумі 1312576,00грн.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0000431201 від 28.03.2016 року, яким нараховані штрафні санкції на суму 1984043,12 грн. в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 669122,03грн., суд першої інстанції виходив з того, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) можуть бути застосовані до платника податків за податкові правопорушення, що були вчинені ним в межах 1095 денного періоду, до дня прийняття контролюючим органом рішення про їх застосування. При цьому, вказав на правомірність рішення податкового органу в іншій частині, оскільки встановлено в діях платника податків (позивача) порушень тих приписів податкового законодавства, на які посилається відповідач.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного .

Пунктом 57.1 ст.57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.203.1 ст.203 ПК України податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Згідно п. 203.2 ст.203 платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідальність за порушення вищезазначених вимог податкового законодавства встановлена ст.126 ПК України, відповідно до якої у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відповідні грошові зобов'язання у зазначені граничні строки не сплатило та не заперечується кількість днів затримки по їх сплаті.

Суми штрафних санкцій згідно з актом перевірки за вказаними в ньому податковими деклараціями та фактичної сплати визначених в них платником податків своїх податкових зобов'язань розраховані відповідно до вимог ст.126 ПК України.

Статтею 109 ПКУ визначено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таким чином, суб'єктом податкового правопорушення може бути як платник податків, так і посадові особи контролюючого органу. Об'єктивною стороною податкового правопорушення є протиправні діяння (дія чи бездіяльність).

Відповідно до ст.11 ПКУ видом юридичної відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є фінансова відповідальність, яка встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Статтею 113 ПКУ визначено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст.116 ПКУ у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Таким чином, рішення про застосування штрафних санкцій до платника податків приймається у формі податкового повідомлення - рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем таке рішення прийняте 28.03.2016 року.

Статтею 114 ПКУ встановлено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним ст.102 цього Кодексу

Згідно з п.102.1 ст.102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобовязань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 14.1.39 ст.14 ПКУ визначено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.14.1.265 ст.14 ПКУ штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Таким чином, штрафна санкція, яка є складовою грошового зобов'язання платника податків, пов'язана з порушенням платником податків вимог податкового законодавства.

Судом першої інстанції правомірно відхилені доводи позивача, що контролюючий орган при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій рішенням від 28.03.2016 року, не мав права застосовувати ці штрафні санкції поза межами 1095 днів, тобто за спливом строку давності, а саме за деклараціями з ПДВ, які були подані за податкові періоди до березня 2013 року та за березень 2013 року.

Так, законодавець дійсно не ставить початок обчислення строку для визначення грошових зобов'язань платнику податків контролюючим органом в залежність від сплати податкових зобов'язань по поданим деклараціям, а пов'язує його лише з граничним строком подання декларації або його уточнюючого розрахунку до податкової декларації та/ або сплатою податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом. Тобто щодо податкових зобов'язань, які визначаються самостійно платником податків у податковій декларації, контролюючий орган не має права відповідно до п.102.1 ст.102 ПКУ за межами 1095 днів визначити іншу суму грошових зобов'язань ніж ти, що визначені ним в податковій декларації. Зазначене підтверджується положенням п.102.1 ст.102 ПКУ, а саме - якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Проте, виходячи зі змісту поняття штрафної санкції (фінансової санкції, штрафу), наданому у п.14.1.265 ст.14 ПКУ, як плати у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, суд вважає, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків, які відповідно до ст.114 ПКУ відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним ст.102 цього Кодексу, застосовуються у строк 1095 днів до дня прийняття рішення про застосування штрафних санкцій за податкове правопорушення, якщо воно було скоєно у цей строк (1095 днів).

Податкове правопорушення у вигляді несплати грошових зобов'язань у строк встановлений податковим законодавством є правопорушенням у формі бездіяльності. Що до сплати податкових зобов'язань по ПДВ, то таке правопорушення у вигляді бездіяльності з урахуванням вимог п.203.2 ст.203 ПКУ починається з 11 дня, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Зазначене правопорушення породжує наявність у платника податків податкового боргу та відповідно обов'язок контролюючого органу застосування встановлених законом заходів щодо його погашення.

У разі самостійного погашення податкового боргу у вигляді податкових зобов'язань визначених у податковій декларації у платника податків виникає склад податкового правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст.126 ПКУ, а саме за затримку сплати грошового зобов'язання у відсотках погашеної суми податкового боргу в залежності від кількості днів такої затримки.

Враховуючи акт перевірки та розрахунок штрафних санкцій, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача лише в частині нарахованих штрафних санкцій за скоєні податкові правопорушення поза межами 1095 днів від дати прийняття рішення про застосування штрафних санкцій, а саме 28.03.2016 року. При цьому, інші податкові правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати податкових зобов'язань були скоєні в межах строку давності, хоча і по податковим деклараціям поданим до 28.03.2013 року, застосування штрафних санкцій за їх скоєння є правомірним.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено, що податковим органом неправомірно нараховані штрафні санкції у сумі 669122,03грн., оскільки вони нараховані за порушення граничного строку сплати податкових зобов'язань, але ця сплата відбулась за межами 1095 днів до 28.03.2016 року, тобто штрафні санкції нараховані за податкові правопорушення за спливом строку давності щодо їх скоєння, а саме:

- декларація № 9041695918 від 19.07.2012 року, податкове зобов'язання у сумі 3080,90грн. сплачено 30.10.2012 року, сума штрафу 6160,38грн.;

- декларація № 9041695918 від 19.07.2012 року, податкове зобов'язання у сумі 210198,10грн. сплачено 30.10.2012 року, сума штрафу 42039,62грн.;

- декларація № 9050264365 від 20.08.2012 року, податкове зобов'язання у сумі 19,65грн. сплачено 24.12.2012 року, сума штрафу 3,93грн.;

- декларація № 9050264365 від 20.08.2012 року, податкове зобов'язання у сумі 174327,95грн. сплачено 14.12.2012 року, сума штрафу 34865,59грн.;

- декларація № 9057242961 від 20.09.2012 року податкове зобов'язання у сумі 280395,85грн. сплачено 01.02.2013 року, сума штрафу 56079,17грн.;

- декларація № 9057242961 від 20.09.2012 року податкове зобов'язання у сумі 35402,15грн. сплачено 28.12.2012року, сума штрафу 7080,43грн.;

- декларація № 9064951649 від 22.10.2012 року податкове зобов'язання у сумі 21328,85грн. сплачено 15.02.2013року, сума штрафу 4265,77грн.;

- декларація № 9064951649 від 22.10.2012 року податкове зобов'язання у сумі 315798,00грн. сплачено 15.02.2013року, сума штрафу 63159,60грн.;

- декларація № 9064951649 від 22.10.2012 року податкове зобов'язання у сумі 35402,15грн. сплачено 01.02.2013року, сума штрафу 7080,43грн.;

- декларація № 9073035785 від 20.11.2012 року податкове зобов'язання у сумі 365982,00грн. сплачено 15.02.2013року, сума штрафу 73196,40грн.;

- декларація № 9080170403 від 19.12.2012 року податкове зобов'язання у сумі 38358,50грн. сплачено 20.03.2013року, сума штрафу 7671,70грн.;

- декларація № 9080170403 від 19.12.2012 року податкове зобов'язання у сумі 12039,00грн. сплачено 21.02.2013року, сума штрафу 2407,80грн.;

- декларація № 9080170403 від 19.12.2012 року податкове зобов'язання у сумі 304490,50грн. сплачено 15.02.2013року, сума штрафу 60898,10грн.;

- декларація №9085448071 від 21.01.2013 року податкове зобов'язання у сумі 508045,50грн. сплачено 21.03.2013року, сума штрафу 101609,10грн.;

- декларація №9085448071 від 21.01.2013 року податкове зобов'язання у сумі 1930,50грн. сплачено 20.03.2013року, сума штрафу 386,10грн.;

- декларація №9085448071 від 21.01.2013 року податкове зобов'язання у сумі 459711,00грн. сплачено 20.03.2013року, сума штрафу 91942,20грн.

Разом з цим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо неправомірного нарахування штрафних санкцій за сплату податкових зобов'язань за постановою суду від 12.11.2012 року по справі 1570/5094/2012: - податкове зобов'язання у сумі 7220,20грн. сплачено 05.11.2012 року, сума штрафу 1444,04грн.; - податкове зобов'язання у сумі 201,00грн. сплачено 28.12.2012року, сума штрафу 40,20грн.; податкове зобов'язання у сумі 542960,35грн. сплачено 28.12.2012року, сума штрафу 108592,07грн.; податкове зобов'язання у сумі 997,00грн. сплачено 28.12.2012року, сума штрафу 199,40грн.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного та встановлених судом першої інстанції обставин у даній справі, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення від 28.03.2016 року № 0000431201, яким позивача згідно ст. 126 ПК зобов'язано сплатити штраф в сумі 1984043,12 грн. підлягає скасуванню лише у частині застосування штрафних санкцій у сумі 669122,03 грн.

Доводи Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області щодо правомірності нарахування штрафних санкцій поза межами 1095 днів, колегія суддів вважає необґрунтованими з вищенаведених підстав та оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального та процесуального права .

Твердження Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" що зобов'язання визначені в п'ятьох деклараціях № 9008171424 від 20.02.2013 року також знаходяться поза межами строку давності, колегія суддів вважає помилковими, оскільки дата , з якої починається правопорушення вважається датою сплати грошового зобов'язання, а не передбачений пунктом 203.1 ст.203 ПК України граничний строк для подання податкової декларації .

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спору.

Тому, враховуючи, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 р.- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко