Постанова № 63471086, 07.12.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа №902/583/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Саврій В.А. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 28.12.2015 р.)

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність 57/16-Д від 10.02.2016 р.)

розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 акціонерне товариство "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Вінницької області від 18 жовтня 2016 року у справі №902/583/16 (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом ОСОБА_3 акціонерне товариство "Укртрансгаз"

до ОСОБА_3 акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

про стягнення 912 070,66 грн.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2016 року, рішенням господарського суду Вінницької області було частково задоволено позов ПАТ "Укртрансгаз" до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 912 070,66 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 40 832,83 грн. - інфляційних втрат, 75 783,30 грн. - пені та 12 240,82 грн. - 3% річних і 3069,60 грн. - судового збору. В решті позову - відмовлено.

ПАТ "Укртрансгаз", не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені в сумі - 75 783,30 грн. та штрафу в сумі - 96 727,18 грн., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в цій частині скасувати та прийняти нове, яким дані позовні вимоги задоволити повністю, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд повинен був врахувати інтереси обох сторін, проте не взяв до уваги майновий стан позивача і не оцінив відповідність розміру заявлених штрафних санкцій до розміру заявленого до сплати боргу.

Вказує, що систематичне невиконання відповідачем своїх зобовязань виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду відповідно до ст. 83 ГПК України застосувати положення ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України.

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на тяжкий фінансовий стан позивача, а також доводили б негативні наслідки, до яких може призвести зменшення на 50% заявленого позивачем розміру пені.

При цьому, судом першої інстанції було вірно встановлено, що відповідач розрахувався за послуги з транспортування з січня 2015 року по квітень 2016 року природного газу в повному обсязі. В свою чергу, товариством було надано докази тяжкого фінансового стану підприємства.

17 листопада 2016 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 07 грудня 2016 року.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

28 вересня 2011 року, Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "УКРТРАНСГАЗ", та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" уклали Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011129/П01, за умовами якого, позивач зобов'язався надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій відповідача, а відповідач зобов'язався оплатити надані послуги у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього Договору. (т.1 а.с.45-51)

Також, між сторонами, були укладені Додаткові угоди до цього Договору №1109011129/П01: - №1 від 14 лютого 2012 року, - №2 від 13 квітня 2012 року; - №3 від 17 січня 2013 року; - №4 від 15 січня 2014 року; - №5 від 20 червня 2014 року; - №6 від 01 жовтня 2014 року; - №7 від 16 січня 2015 року, в яких уточнювались обєми та строки природного газу, а також банківські реквізити сторін. (т.1 а.с.52-64)

Положеннями п.3.1. та п.3.4 Договору (в редакції зі змінами, внесеними додатковими угодами до Договору) встановлено, що послуги з транспортування газу магістральними газопроводами оформляються актами наданих послуг по транспортуванню газу, які є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Згідно з п.5.4. Договору (в редакції зі змінами, внесеними додатковими угодами до Договору) вартість послуг по транспортуванню газу визначається на підставі акту наданих послуг.

В період дії Договору №1109011129/П01, з січня 2015 року по квітень 2016 року, за актами наданих послуг (а.с.65-77), позивач поставив відповідачу 36 559,638 тис м3 газу на суму 2 765 606,88 грн., за який відповідач сплатив 2 154 903,65 грн., заборгувавши оплату в розмірі 610 703,23 грн.,а саме:

- 64 004,54 грн. за послуги, що були надані у червні 2015 року;

- 11 101,56 грн. за послуги, що були надані у листопаді 2015 року;

- 28 235,28 грн. за послуги, що були надані у грудні 2015 року;

- 94 848,00 грн. за послуги, що були надані у січні 2016 року;

- 206 227,64 грн. за послуги, що були надані у лютому 2016 року;

- 150407,04 грн. за послуги, що були надані у березні 2016 року;

- 55 879,20 грн. за послуги, що були надані у квітні 2016 року. (т.1 а.с.78-80)

13 червня 2016 року, відповідач повністю сплатив позивачу кошти за транспортування газу за Договором №1109011129/П0 в сумі 1610703,23 грн. (а.с.248)

14 липня 2016 року, ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 912 070,66 грн., з яких 610 703,23 грн. - основного боргу, 151 566,60 грн. - пені, 12 240,82 грн. - 3% річних, 40 832,83 - інфляційних втрат за період з січня 2015 року по квітень 2016 року та 96 727,18 грн. - 7% штрафу. (т.1 а.с.2-86)

02 вересня 2016 року, відповідач у своєму відзиві на позов зазначив, що позивачем безпідставно було пред'явлено до стягнення основний борг в розмірі 610 703,23 грн., оскільки за послуги з траспортування газу з січня 2015 року по квітень 2016 року він повністю розрахувався в сумі 2 765 606,96 грн., а також позивачем безпідставно нараховано 7% штрафу і просить суд зменшити розмір нарахованої пені. (т.1 а.с.129-131)

18 жовтня 2016 року, рішенням господарського суду Вінницької області було частково задоволено позов ПАТ "Укртрансгаз" до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 912 070,66 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 40 832,83 грн. - інфляційних втрат, 75 783,30 грн. - пені та 12 240,82 грн. - 3% річних та 3069,60 грн. - судового збору, в решті позову - відмовлено. (т.2 а.с.59-64)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

28 вересня 2011 року, Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "УКРТРАНСГАЗ", та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" уклали між собою Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011129/П01, згідно з умовами якого, позивач зобов'язався надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а відповідач зобов'язався оплатити вартість наданих послуг у розмірі, в строки та порядку, передбаченому умовами цього Договору.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов вищезазначеного договору позивач, за актами наданих послуг, у січні 2015 рову - квітні 2016 року належним чином виконав свої зобовязання, надавши відповідачу послуги з транспортування газу на загальну суму 2 765 606,88 грн..

Пунктом 4.5 Договору №1109011129/П01, оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому здійснюватиметься транспортування газу.

В порушення взятих на себе договірних зобов'язань щодо дотримання встановлених строків та порядку оплати наданих послуг в період червня 2015 року - квітня 2016 року з транспортування природного газу, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював їх оплату да допустив заборгованість у розмірі 610 703,23 грн., зокрема, у сумі:

- 64 004,54 грн. за послуги, що були надані у червні 2015 року;

- 11 101,56 грн. за послуги, що були надані у листопаді 2015 року;

- 28 235,28 грн. за послуги, що були надані у грудні 2015 року;

- 94 848,00 грн. за послуги, що були надані у січні 2016 року;

- 206 227,64 грн. за послуги, що були надані у лютому 2016 року;

- 150407,04 грн. за послуги, що були надані у березні 2016 року;

- 55 879,20 грн. за послуги, що були надані у квітні 2016 року.

13 червня 2016 року, відповідачем було сплачено на рахунок позивача кошти в сумі 610 703,23 грн. та повністю погашено заборгованість за транспортування газу за Договором №1109011129/П01.

Оскільки судом встановлено, що розрахунок за послуги транспортування природного газу за період з січня 2015 року по квітень 2016 року відповідачем проведено в повному обсязі, і борг, станом на момент звернення з позовом до суду, у розмірі 610703,23 грн. відсутній, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в частині позову слід відмовити.

ПАТ "Укртрансгаз" звертаючись з даним позовом, просив також стягнути з відповідача 12 240,82 грн. - 3% річних, 40 832,83 грн. - інфляційних втрат, нарахованих з січня 2015 року по квітень 2016 року.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з перерахунком місцевого господарського суду 3% річних та інфляційних втрат та задоволення у повному обсязі вимог позивача у цій частині у розмірі 12 240,82 грн. - 3% річних нарахованих за період з 01 січня 2015 року по 31 травня 2016 року, та 40 832,83 грн. - інфляційних втрат, нарахованих з січня 2015 року по червень 2016 року.

ПАТ "Укртрансгаз" звертаючись із даним позовом, просив також стягнути з відповідача 151 566,60 грн. - пені.

Згідно із вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 ЦК України.

Відповідно до ч.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції, зокрема, у вигляді пені, за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В пункті 6,3. Договору №1109011129/П01 сторони погодили, що за порушення відповідачем строків з нього стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу..

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" пеня обчислюється, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Позивачем заявлено у позові стягнення з відповідача пені у розмірі 151566,60 грн. за період з січня 2015 року по 31 травня 2016 року, тобто за період більше року до часу звернення до господарського суду з позовними вимогами.

Статтею 257 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки, проте, відповідно до вимог ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленою до винесення судом рішення.

Оскільки такої заяви про застосування позовних вимог відповідачем не надавалось, колегія суддів погоджується з розміром нарахованої позивачем пені у сумі 151566,60 грн.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до п.1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011року, розяснено, що вирішуючи питання зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання (п.3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України: господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру пені, господарський суд першої інстанції повно встановив всі істотні для справи обставини, правильно застосував ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та врахувавши інтереси сторін, обєктивні обставини які призвели до виникнення боргу, а також ступінь виконання боржником зобов'язання по Договору, його важкий фінансовий стан, виходячи із принципу розумності і співрозмірності, відповідно до ч.3 ст. 83 ГПК України, вправі був зменшити на 50% розмір заявленої пені - в розмірі 75 783,30 грн.

Позивачем також заявлено у позові стягнення з відповідача щтрафу у розмірі 96 727,18 грн., відповідно до ч.2 ст. 231 ГК України.

Абзацом 3 ч.2 ст. 231 ГК України передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Проте, згідно розяснень п.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року, штрафні санкції передбачені абз.3 ч.2 ст. 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Оскільки предметом даного спору є правовідносини з приводу прострочення виконання грошового зобов'язання, а не зобов'язання, пов'язаного з обігом товарів, виконання робіт, надання послуг, тому дія правової норми закріпленої ч.2 ст. 231 ГК України на спірні правовідносини не поширюється, що вказує на відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення зобов'язання щодо оплати.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України по справі №910/3890/15-г від 16 вересня 2015 року, по справі №910/5010/15-г від 29 липня 2015 року.

Судова колегія вважає, що посилання позивача, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими, такими, що належним чином були досліджені ще судом першої інстанції при розгляді даного спору та не знайшли свого підтвердження під час її розгляду в апеляційній інстанції.

Інші заперечення позивача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та обєктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 18 жовтня 16 р. у справі №902/583/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/583/16 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.