Ухвала суду № 63470993, 16.12.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

УХВАЛА

16 грудня 2016 року Справа № 913/847/16

Провадження №33/913/847/16

Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши заяву Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області від 30.11.2016 за №02-70/1264 про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 27.09.2016 у справі №913/847/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”, м. Луганськ

до Лисичанського ордена Трудового Червоного Прапора гірничого технікуму, м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 55143 грн 86 коп.,

при секретарі судового засідання Дмітрієвій К.С.,

у засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

від Управління ДКС у м.Лисичанську Луганської області: представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Лисичанського ордена Трудового Червоного Прапора гірничого технікуму про стягнення заборгованості за договорами № 327 про закупівлю (постачання) електричної енергії від 26.03.2015 та від 16.03.2016 в сумі 55143 грн 86 коп., з яких: 21971 грн 04 коп. - за перетоки реактивної електроенергії, 22391 грн 03 коп. - пені за прострочення термінів платежів, 2479 грн 08 коп - 3 % річних та 8302 грн 71 коп. - інфляційних нарахувань (враховуючи подані під час розгляду справи заяви про збільшення позовних вимог від 22.08.2016 за №31/33 та про зменшення позовних вимог від 29.08.2016, які були прийняті судом до розгляду).

Рішенням господарського суду Луганської області від 27.09.2016 (повне рішення складено 03.10.2016) позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Лисичанського ордена Трудового Червоного Прапора гірничого технікуму на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” заборгованість по оплаті за перетікання реактивної електроенергії в сумі 21971 грн 04 коп., пеню в сумі 11 195 грн 52 коп., інфляційні втрати в сумі 8302 грн 71 коп., 3% річних у сумі 2479 грн 07 коп., судовий збір у сумі 827 грн 17 коп., в решті позову відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили 14.10.2016 і на його виконання виданий відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.11.2016 відмовлено Управлінню Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області в роз’ясненні рішення суду від 27.09.2016 у справі №913/847/16.

06.12.2016 Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з заявою №02-70/1264 від 30.11.2016 про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 27.09.2016 до прийняття компетентними органами відповідних рішень.

Заява Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області, подана в порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України обґрунтована тим, що питання щодо проведення розрахунків за спожиту електроенергію з Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”, яке не перереєстроване на територію підконтрольну українській владі, на сьогодні не врегульоване; листом Служби безпеки України №8/1/2-18620 (з грифом «Для службового користування») від 30.12.2015 заборонено здійснення платежів на непідконтрольну українській владі територію та зупинено проведення платежів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”; листом Державної казначейської служби України від 09.12.2015 №19-10/666-31224 зобов’язано проводити розрахунки за спожиту електроенергію з постачальниками за умови перереєстрації на територію підконтрольну українській владі.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.12.2016 розгляд заяви призначено на 16.12.2016.

В судове засідання 16.12.2016 представники сторін та представник Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Від відповідача на електронну пошту суду надійшов відзив на заяву, який судом розглянутий та долучений до матеріалів справи. У відзиві відповідач заперечує проти задоволення поданої заяви про відстрочку виконання рішення, зазначає, що доводи Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську, зокрема, посилання на листи Державної казначейської служби України від 09.12.2015 №129-10666-31244 та Служби безпеки України від 30.12.2016 №8/1-2-18620, якими заборонено здійснювати платежі на територію, не підконтрольну українській владі, як підставу невиконання рішення суду є неправомірними, оскільки вказані документи не є нормативно-правовими актами, тому не можуть бути підставою для відстрочки виконання рішення суду.

Розглянувши подану заяву про відстрочку виконання рішення суду та наданий відзив, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України “Про виконавче провадження” рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пп.2 п.5 Порядку виконання рішень про стягнення державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз’яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання.

Згідно з ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підпунктами 7.1.1 та 7.1.2 п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 17.10.2012 №9 передбачено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області повинно довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у справі.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов’язує відстрочку виконання рішення з об’єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, які надають підстави для відстрочки виконання рішення.

Управлінням Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області в порушення викладених приписів законодавства документально не підтверджено винятковість обставин, які надають право для відстрочки судового рішення.

Окремо суд зауважує, що відповідно до абзацу 2 п.2 рішення Конституційного Суду України від 19.04.2001 №-4-рп/2001 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) згідно з частиною третьою статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Вони застосовуються безпосередньо незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони або інші нормативно-правові акти.

Беручи до уваги прямий припис ст.1291 Конституції України щодо обов’язковості виконання судових рішень, господарський суд приходить до висновку про те, що відсутність рішень будь-яких органів, що регламентують стягнення грошових коштів на користь підприємств, не перереєстрованих на підконтрольній українській владі території, не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. Неврегульованість зазначеного питання не є виключною обставиною в розумінні приписів ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

Інших обставин, які б могли бути підставою для відстрочення виконання судового рішення у справі, наразі судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області №02-70/1264 від 30.11.2016.

Господарський суд звертає увагу заявника на те, що відмова в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення не позбавляє права останнього на повторне звернення до господарського суду з відповідною заявою за наявності обставин, які мають бути підтверджені належними доказами, що свідчать про ускладнення чи неможливість виконання рішення суду у даній справі.

Керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області №02-70/1264 від 30.11.2016 про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 27.09.2016 у справі №913/847/16 до прийняття компетентними органами відповідних рішень відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

Суддя О.В. Драгнєвіч