Рішення № 63470769, 07.12.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Кулянди М.І., Перепелюк Л.М.

секретаря Чубрей І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30 червня 2016 року,

встановила:

ОСОБА_1 у травні 2016 року звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення банківського вкладу та моральної шкоди.

Зазначала, що між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) «Класік» 27 грудня 2013 року №336235/9914/6-13.

29 липні 2014 року звернувся до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» з заявою про повернення вкладу та процентів.

Посилаючись на невиконання публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» зобов»язання, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача суму банківського вкладу в сумі 2000 доларів США., моральну шкоду в сумі 18893 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30 червня 2016 року позов задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 банківський вклад в сумі 2000 доларів США., що становить 52000 грн., а решті відмовив.

Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в апеляційній скарзі просить заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 ст.1058, ч.1 ст.1061 ЦК України та вважав додержаною письмову форму договору між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 банківського строкового вкладу (депозиту) «Класік» 27 грудня 2013 року №336235/9914/6-13.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна повністю.

На підставі ст.213 ЦПК України рішення сулу повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалено з порушенням наведених норм.

Встановлено, що між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» 27 грудня 2013 року №336235/9914/6-13.

На підставі п.1 наведеного договору вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти на вкладний рахунок НОМЕР_1 у сумі 7000 доларів США на строк з 27 грудня 2013 року по 27 червня 2014 року у порядку та на умовах, визначених в цьому договору-заяві та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит».

Згідно із ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення ст.1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору.

За змістом ст.1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, (далі - Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до п.2.9. глави 2 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Наведене спростовує доводи публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», на які є посилання в апеляційній скарзі, про недотримання письмової форми договору.

Згідно із п. 2.1 Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

При цьому ч.3 ст.1058, ч.2 ст.1068 ЦК України встановлюють, що банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Таким чином, відкриття відповідних рахунків та облікування на них грошових коштів у національній та іноземній валюті, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку, відповідно до якого банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, у день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

Отже, відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необлікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі №6-17цс12.

За змістом ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

До матеріалів справи приєднано виписки по особовому рахунку публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с.41-42).

Крім того, встановлено здійснення публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» виконання договору між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 банківського строкового вкладу (депозиту) «Класік» 27 грудня 2013 року №336235/9914/6-13.

Відповідно заяви ОСОБА_1 публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» від 29 липня 2014 року за договором між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 банківського строкового вкладу (депозиту) «Класік» 27 грудня 2013 року №336235/9914/6-13 не повернуто грошові кошти в сумі 2000 доларів США (а.с.44).

Також до матеріалів справи приєднано копію заяви на видачу готівки №1 від 15 липня 2014 року №1, копію заяви на видачу готівки від 16 липня 2014 року №3, копію заяви на видачу готівки від 17 липня 2014 року №7, копію заяви на видачу готівки від 17 липня 2014 року №5, відповідно яких за договором між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 банківського строкового вкладу (депозиту) «Класік» 27 грудня 2013 року №336235/9914/6-13 виплачено вклад в сумі 5000 доларів США (а.с.9-12).

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на відкриття кримінального провадження №12014260000000595 28 липня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України у зв'язку із незаконним привласненням працівниками банку коштів клієнтів.

Договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються останнім у власність банку, а безготівкові гроші - в повне розпорядження банку. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено передачею коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов'язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 вересня 2015 року № 171 в публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявську О.С.

Постановою Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 «Про відкликання банківської ліцензії публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 230 «Про початок процедури ліквідації акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

У п. 6 ст. 2 цього Закону визначено, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунка вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті (ч. 6 ст. 36 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-1123цс16.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття того рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.

За ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до повноважень ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів-фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом у четверту чергу.

За договорами, строк яких настав, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону фізичним особам - вкладникам перераховується 200 тис. грн.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що в межах ліквідаційної процедури банку статусу кредитора набувають дві категорії осіб: фізичні особи-вкладники у межах гарантованої Фондом суми відшкодування; особи, вимоги яких заявлені протягом 30 днів з дня опублікування відомостей (про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду), та які акцептовані та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Таким чином після запровадження Фондом тимчасової адміністрації відносно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національний банком України банківської ліцензії й переходу до процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і чинним законодавством не передбачено задоволення вимог окремих кредиторів банку поза межами ліквідації банку.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» банківського вкладу на порушення норм матеріального права.

На підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Тому судове рішення в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 банківського вкладу в сумі 2000 доларів США підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Керуючись п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 червня 2016 року скасувати.

У позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» стягнення банківського вкладу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий - підпис/Половінкіна Н.Ю./

Судді - підписи/Кулянда М.І., Перепелюк Л.М./

З оригіналом згідно: