Рішення № 63470752, 07.12.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Кулянда М.І., Перепелюк Л.М.

секретаря Чубрей І.І.

з участю ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_3 про захист прав споживача та стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 4 квітня 2016 року,

встановила:

ОСОБА_1 у жовтні 2015 року звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів.

Зазначав, що між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) «Пенсійний» в іноземній валюті 30 вересня 2013 року №7045/370-13.

Також публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 вчинено договір банківського строкового вкладу (депозиту) «Пенсійний» в іноземній валюті 30 вересня 2013 року №7047/370-13.

5 жовтня 2014 року звернувся до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» з заявою про повернення вкладу та процентів.

Посилаючись на невиконання публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» зобов»язання, просив стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» грошові кошти в сумі 4868 доларів США 25 центів та 1465 євро 43 центи.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 16 грудня 2015 року позов задоволено, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4868 доларів США 25 центів та 1465 євро 43 центи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 лютого 2016 року заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 16 грудня 2015 року скасовано.

Позивач доповнив позовні вимоги, просив визнати ОСОБА_1 вкладником публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», зобов»язати публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» внести ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, які мають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Залучено до участі у справі Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_3 співвідповідачем ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29 лютого 2016 року.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 4 квітня 2016 року позов задоволено, постановлено визнати ОСОБА_1 вкладником публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на суми вкладу 1301 євро 48 центів та 4303 доларів США 70 центів, відсотків 123 євро 30 центів та 430 доларів США 13 центів, стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4868 доларів США 25 центів та 1465 євро 48 центів, що становить 141091 грн. 26 коп., які складаються з вкладу в сумі 1301 євро 48 центів та 4303 доларів США 70 центів, відсотків в сумі 123 євро 30 центів та 430 доларів США 13 центів, що становить 12314 грн. 73 коп., 3% річних в сумі 40 євро 65 центів та 134 доларів США 42 центи, що становить 3900 грн. 33 коп., зобов'язати публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» та Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» ОСОБА_3 внести ОСОБА_1 на вищевказані суми коштів до загального реєстру вкладників публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», які мають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в апеляційній скарзі просить заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 4 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання особи вкладником публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та стягнення банківського вкладу, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 ст.1058, ч.1 ст.1061 ЦК України та вважав додержаною письмову форму договору між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 банківського строкового вкладу (депозиту) «Пенсійний» в іноземній валюті 30 вересня 2013 року №7045/370-13 та договору між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 банківського строкового вкладу (депозиту) «Пенсійний» в іноземній валюті 30 вересня 2013 року №7047/370-13.

Водночас суд першої інстанції послався на вимоги ст.26, ч.1 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» ОСОБА_3 внести ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», які мають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна повністю.

На підставі ст.213 ЦПК України рішення сулу повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалено з порушенням наведених норм.

Встановлено, що між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та та ОСОБА_1 банківського строкового вкладу (депозиту) «Пенсійний» в іноземній валюті 30 вересня 2013 року №7045/370-13 (а.с.62-63).

На підставі п.1 наведеного договору вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти на вкладний рахунок №2635.5.032116.003 у сумі 1301 євро 48 центів на строк з 30 вересня 2013 року по 5 жовтня 2014 року.

Також публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 вчинено договір банківського строкового вкладу (депозиту) «Пенсійний» в іноземній валюті 30 вересня 2013 року №7047/370-13 (а.с.54-55).

Відповідно п.1 наведеного договору вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти на вкладний рахунок №2635.4.032116.004 у сумі 4303 долари США 70 центів на строк з 30 вересня 2013 року по 5 жовтня 2014 року.

Згідно із ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

До матеріалів справи приєднано заяву про переказ готівки від 30 вересня 2013 року №15, відповідно якої ОСОБА_1 здійснено внесення коштів на депозитний рахунок в сумі 4303 долари США 70 центів на виконання договору між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 банківського строкового вкладу (депозиту) «Пенсійний» в іноземній валюті 30 вересня 2013 року №7047/370-13 (а.с.56).

Також відповідно заяви про переказ готівки від 30 вересня 2013 року №9 ОСОБА_1 здійснено внесення коштів на депозитний рахунок в сумі 1301 євро 48 центів на виконання договору між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 банківського строкового вкладу (депозиту) «Пенсійний» в іноземній валюті 30 вересня 2013 року №7045/370-13 (а.с.64).

Положення ст.1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору.

За змістом ст.1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова формадоговору банківського вкладу вважається додержаною,якщовнесеннягрошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжкиабосертифікатачи іншогодокумента,щовідповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківськоїдіяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками Українивкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, (далі - Положення) передбачено, що залученнябанкомвкладів(депозитів)юридичнихі фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту)звидачеюощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачеюощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу(депозиту)звидачеюіншого документа,щопідтверджує внесення грошової суми або банківських металівівідповідаєвимогам,установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сферібанківськоїдіяльності (банківськими правилами) тазвичаями ділового обороту.

Відповідно до п.2.9. глави 2 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Наведене спростовує доводи публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», на які є посилання в апеляційній скарзі, про недотримання письмової форми договору.

Згідно із п. 2.1 Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

При цьому ч.3 ст.1058, ч.2 ст.1068 ЦК України встановлюють, що банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Таким чином, відкриття відповідних рахунків та облікування на них грошових коштів у національній та іноземній валюті, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку, відповідно до якого банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, у день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

Отже, відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необлікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від6 червня 2012 року у справі №6-17цс12.

За змістом ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.1.1 глави 1 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року за №790/195628, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 8), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 9), заява на видачу готівки (додаток 10), прибутковий касовий ордер (додаток 11), видатковий касовий ордер (додаток 12), грошовий чек (додаток 13), квитанція про прийняття на інкасо банкнот іноземних держав (додаток 22), квитанція про приймання до сплати на інкасо чеків в іноземній валюті, рахунки на сплату платежів, а також сліп, квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями, та документи для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі, установлені відповідною платіжною системою.

На підставі п.2.3. глави 2 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року за №790/195628, банк (філія, відділення) здійснює приймання готівки іноземної валюти від клієнтів за такими прибутковими касовими документами: за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб - резидентів, фізичних осіб - підприємців та представництв-нерезидентів для зарахування на власні поточні рахунки; від уповноваженого представника нерезидента - суб'єкта господарювання для зарахування на розподільчий рахунок в іноземній валюті, відкритий цим банком (філією, відділенням) резиденту - суб'єкту господарювання; від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки погашення кредиту та переказ без відкриття рахунку.

Таким чином, заява про переказ готівки від 30 вересня 2013 року №9, відповідно якої ОСОБА_1 здійснено внесення коштів на депозитний рахунок в сумі 1301 євро 48 центів на виконання договору між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 банківського строкового вкладу (депозиту) «Пенсійний» в іноземній валюті 30 вересня 2013 року №7045/370-13 та заява про переказ готівки від 30 вересня 2013 року №15, відповідно якої ОСОБА_1 здійснено внесення коштів на депозитний рахунок в сумі 4303 долари США 70 центів на виконання договору між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 банківського строкового вкладу (депозиту) «Пенсійний» в іноземній валюті 30 вересня 2013 року №7047/370-13 є підтвердженням внесення грошових коштів.

Крім того, встановлено здійснення публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» виконання договору між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 банківського строкового вкладу (депозиту) «Пенсійний» в іноземній валюті 30 вересня 2013 року №7045/370-13 та договору між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 банківського строкового вкладу (депозиту) «Пенсійний» в іноземній валюті 30 вересня 2013 року №7047/370-13.

Відповідно заяви ОСОБА_1 публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» від 21 травня 2015 року за договором між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 банківського строкового вкладу (депозиту) «Пенсійний» в іноземній валюті 30 вересня 2013 року №7045/370-13 не повернуто грошові кошти в сумі 1000 євро (а.с.34).

За змістом заяви ОСОБА_1 публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» від 10 вересня 2015 року за договором між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 банківського строкового вкладу (депозиту) «Пенсійний» в іноземній валюті 30 вересня 2013 року №7047/370-13 не повернуто грошові кошти в сумі 3240 доларів США (а.с.35).

Також до матеріалів справи приєднано заяви про видачу готівки від 17 листопада 2015 року, відповідно яких публічним акціонерним товариством «Альфа-банк» здійснено виплату вкладнику акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 31430 грн. 78 коп.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на відкриття кримінального провадження №12014260000000595 28 липня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України у звязку із незаконним привласненням працівниками банку коштів клієнтів.

Договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються останнім у власність банку, а безготівкові гроші - в повне розпорядження банку. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено передачею коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобовязальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 вересня 2015 року № 171 в публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністраціюз 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»ОСОБА_3

Постановою Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 «Про відкликання банківської ліцензії публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 230 «Про початок процедури ліквідації акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

У п. 6 ст. 2 цього Закону визначено, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунка вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті (ч. 6 ст. 36 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбаченоЗаконом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-1123цс16.

Згідно з ч. 1ст. 26 Закону Фондгарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття того рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.

За ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до повноважень ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 1ст. 52 Законукошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів-фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондому четверту чергу.

За договорами, строк яких настав, на підставі п. 4 ч. 1ст. 52 Законуфізичним особам - вкладникам перераховується 200 тис. грн.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що в межах ліквідаційної процедури банку статусу кредитора набувають дві категорії осіб: фізичні особи-вкладники у межах гарантованої Фондом суми відшкодування; особи, вимоги яких заявлені протягом 30 днів з дня опублікування відомостей (про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду), та які акцептовані та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Таким чином після запровадження Фондом тимчасової адміністрації відносно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національний банком України банківської ліцензії й переходу до процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і чинним законодавством не передбачено задоволення вимог окремих кредиторів банку поза межами ліквідації банку.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» грошових коштів на порушення норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3 ст.16 ЦК України).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Водночас підставою позову ОСОБА_1 про визнання вкладником публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, зазначалася відмова Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» ОСОБА_3 внести ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», які мають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 захист порушеного права внесення до загального реєстру вкладників публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», які мають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб пов»язувався із правовідносинами з договору між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 банківського строкового вкладу (депозиту) «Пенсійний» в іноземній валюті 30 вересня 2013 року №7045/370-13 та договору між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 банківського строкового вкладу (депозиту) «Пенсійний» в іноземній валюті 30 вересня 2013 року №7047/370-13.

Згідно із ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На підставі ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тому вирішення вимог ОСОБА_4 про визнання вкладником публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» не є захистом порушеного права внесення до загального реєстру вкладників публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», які мають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

На підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Тому судове рішення в частині визнання ОСОБА_1 вкладником публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та стягнення публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 4868 доларів США 25 центів та 1465 євро 48 центів підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Апеляційна скарга не містить інших доводів щодо зобов'язання публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» ОСОБА_3 внести ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», які мають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Керуючись п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 4 квітня 2016 року в частині визнання ОСОБА_1 вкладником публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на суми вкладу 1301 євро 48 центів та 4303 доларів США 70 центів, відсотків 123 євро 30 центів та 430 доларів США 13 центів, стягнення з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 4868 доларів США 25 центів та 1465 євро 48 центів, що становить 141091 грн. 26 коп., які складаються з вкладу в сумі 1301 євро 48 центів та 4303 доларів США 70 центів, відсотків в сумі 123 євро 30 центів та 430 доларів США 13 центів, що становить 12314 грн. 73 коп., 3% річних в сумі 40 євро 65 центів та 134 доларів США 42 центи, що становить 3900 грн. 33 коп. скасувати.

У позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_3 про визнання особи вкладником публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та стягнення грошових коштів відмовити.

В решті залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді