Постанова № 63467899, 08.12.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року справа № 823/1795/16

м. Черкаси

12 год. 05 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася з позовом фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі-позивач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області № 881-13 від 30.06.2016.

Позовні вимоги мотивовані тим, що автомобіль LEXUS GX 460, 2014 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_2, не є об'єктом оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, оскільки середньоринкова вартість автомобіля позивача не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з'явився, до суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача та письмові заперечення. З письмових заперечень відповідача вбачається, що автомобіль LEXUS GX 460, який є власністю позивача, відноситься до об'єктів оподаткування транспортним податком, а тому відповідачем правомірно винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено ОСОБА_2 зобов'язання зі сплати транспортного податку в розмірі 25000,00 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля LEXUS GX 460, 2014 року випуску, з об'ємом двигуна 4608 куб.см., дата реєстрації 16.04.2014, д.н.з. НОМЕР_1.

30 червня 2016 року Уманською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Черкаській області, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п.267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 881-13, яким визначено ОСОБА_2 зобов'язання зі сплати транспортного податку в розмірі 25000,00 грн.

Вирішуючи спір по суті, з огляду на аргументацію позивача, суд зазначає, що відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною особою за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким шляхом викладення в новій редакції статей 265-267 Податкового кодексу України, було введено транспортний податок з фізичних осіб.

Так, відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно з п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 №909-VIII, що набрав чинності 01.01.2016) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Згідно з п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п. 267.5.1 п.267.5 ст. 267 Податкового кодексу України).

Отже, об'єктом оподаткування є автомобілі, що використовуються до 5 років і середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

При цьому, згідно з пп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Таким чином, використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.

Постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів.

Відповідно до п. 13, 14 вказаної Методики, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Згідно даних Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, середньоринкова вартість автомобіля ОСОБА_2 становить 1010283,53 грн.

За змістом пп. 267.6.1, пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Отже, транспортний засіб, який зареєстрований за позивачем, не є об'єктом оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, оскільки середньоринкова вартість автомобіля позивача становить 1010283,53 грн., та не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, (1033500 грн.) встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Щодо доводів позивача про відсутність у нього обов'язку сплачувати транспортний податок саме у 2016 році, з посиланням на положення п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 7.3 статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3 статті 8 Податкового кодексу України).

Підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України визначено, що до місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, в склад якого, відповідно до підпункту 265.1.2 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України входить транспортний податок.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно підпункту 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень міських рад щодо податків та зборів належить: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених Податкового кодексу України.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами ПК України, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм ПК України із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Водночас 24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01 січня 2016 року (далі - Закон №909-VIII)

Пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону №909-VIII визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Крім цього, відповідно до пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону №909-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що рішенням Уманської міської ради від 30.01.2015 №3.1-66/6 "Про місцеві податки і збори" затверджено Положення про транспортний податок; встановлено з 01.01.2015 ставку транспортного податку для легкових автомомблів, які використовуються до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. - у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль.

02 липня 2015 року Уманська міська рада прийняла рішення №1-71/6 "Про місцеві податки і збори", яким встановлено з 01.01.2016 ставку транспортного податку для легкових автомобілів, які використовувались до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. - у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль.

Згідно рішення Уманської міської ради від 29.01.2016 №2.1-5/7 "Про місцеві податки і збори" вирішено: рішення міської ради від 02.07.2015 №1-71/6 "Про місцеві податки і збори" викласти в новій редакції. У новій редакції вказаного рішення, з посиланням на ст.ст. 10, 265, 266, 267, 268, 268-1, 269 Податкового кодексу України зі змінами, внесеними Законом України від 24.12.2015 №909-VIII, встановлено з 01.01.2016 ставку транспортного податку: для легкових автомобілів, року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року - у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль.

При цьому, рішень Уманської міської ради від 30 січня 2015 року №3.1-66/6, від 02 липня 2015 року №1-71/6 та від 29 січня 2016 року №2.1-5/7, вбачається, що у 2016 році не встановлювався новий податок (транспортний податок діяв і в 2015 році) та не змінювалась його ставка (25000,00 грн), а лише змінювались вимоги до об'єкта оподаткування транспортним податком.

Отже, Уманська міська рада самостійно транспортний податок не встановлювала, а фактично запровадила механізм справляння та порядок сплати транспортного податку в м. Умані, встановленого Податковим кодексом України.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що саме 2016 рік і є базовим (звітним) періодом для оподаткування транспортним податком з об'єкту, який належить на праві власності позивачу. Разом з тим, оскільки середньоринкова вартість автомобіля позивача не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, контролюючий орган неправомірно нарахував позивачу суму транспортного податку у 2016 році.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом адміністративного судочинства України (частина третя статті 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області № 881-13 від 30.06.2016.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (ідентифікаційний код - 39625054) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) - 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлено 13.12.2016