Постанова № 63467493, 15.12.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3162/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд колегією в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

суддів Андрухіва В.В., Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення від 12.03.2016 року та зобовязання вчинити певні дії,-

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України в якому позивач просив суд:

- визнати рішення Державної міграційної служби України від 12.03.2016 року № 145-16 протиправним та скасувати;

- зобовязати Державну міграційну службу України повернути ОСОБА_1 ОСОБА_2 посвідчення біженця.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її було повідомлено про втрату статусу біженця на підставі рішення ДМС України 12.03.2016 року № 145-16.

Причиною такого рішення зазначено те, що позивач добровільно знову повернулась до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебувала внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань.

Позивач зазначила що, її візит до країни походження ОСОБА_3 необхідно оцінювати з урахуванням індивідуальних обставин. Оскільки, візит позивача був короткочасний та здійснений у звязку зі смертю її матері. Під час візиту позивач використовувала проїзний документ біженця, а не національний паспорт, тобто не користувалася захистом країни свої громадської належності

Позивач вважає, що рішення прийнято з рядом суттєвих порушень, а отже є незаконним та таким, що належить до скасування.

Позивач просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві (а.с.4-7).

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.132-134).

В обґрунтування заперечення представник відповідача зазначила, що на розгляд ДМС України надійшов лист від Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо вирішення питання про позбавлення позивача статусу біженця. Оскільки позивачка виїхала до країни на території якої вона не могла проживати та піддавалася переслідуванню у звязку з загрозою для її життя.

Представник відповідача зазначила, що рішення ДМС України від 12.03.2016 року № 145-16 про скасування рішення про втрату статусу біженця приймалось з урахуванням та дослідженням усіх обставин справи, а тому воно не належить до скасування.

Частиною 6 ст. 128 КАС України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Громадянка ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 набула статус біженця в Україні на підставі наказу Управління у справах національностей та міграції Київської міської державної адміністрації від 27.09.2000 року № 521 відповідно до ст. 1 Закону України «Про біженців» від 24.12.1993 № 3818-XІІ.

На розгляд до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства надійшло клопотання Одеського прикордонного загону від 06.04.2015 року № 51/1063 щодо позбавлення статусу біженця громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2, яка 05.04.2015 року вїхала до України через пункт пропуску для міжнародного авіаційного сполучення «Одеса» авіарейсом ТНY467 сполученням «Стамбул - Одеса» (а.с.39-40).

Факт перебування позивача в ОСОБА_3 підтверджується посадковим контрольним талом, де вказано номер рейсу ТК 737 сполученням «Мазарі - Шаріф» (ОСОБА_3) «Стамбул» (Туреччина) авіакомпанії «Турецькі авіалінії». На території Туреччини особа не вїжджала, а прослідувала через транзитний зал аеропорту «Ататюрк» (а.с.41).

12.03.2016 року ДМС України прийняла рішення № 145-16 про втрату позивачем статусу біженця у звязку з тим, що вона добровільно повернулася до країни, яку вона залишила внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань (а.с.34-35).

31.03.2016 року ГУ ДМС України в Одеській області прийняло повідомлення № 151 про втрату статусу біженця ОСОБА_1 ОСОБА_2 (а.с.9).

Суд встановив, що за результатами проведеної 07.07.2015 року співбесіди з позивачем зясувалося, що ОСОБА_1 ОСОБА_2 виїджала до ОСОБА_3 на поховання матері, надавши у підтвердження своїх слів копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 Сіма (а.с. 46).

Відповідно до Керівництва УВКБ ООН із процедур та критеріїв визначення статусу біженців згідно з Конвенції 1951 року і протоколу 1967 року, що стосується статусу біженця (п.134): «Временный визит беженца в свою прежнюю страну без национального паспорта, а например, с проездным документом, выданным страной проживания, не означает «поселения» и не влечет за собой утрату статуса беженца по этому положению».

Суд встановив, що відповідач здійснювала тимчасовий візит в країну громадського походження по проїзному документу, без національного паспорту.

Керівництво УВКБ ООН із процедур та критеріїв визначення статусу біженців згідно з Конвенції 1951 року і протоколу 1967 року, що стосується статусу біженця (п.125) визначає наступне:

«… случаи такого рода следует рассматривать с у четом личных качеств беженца. Посещение пожилых или больных родителей будет иметь другие последствия для отношений беженца со страной своего прежнего обычного местожительства, чем регулярные визиты в эту страну, совершаемые для проведения отпусков или в целях установления деловых отношений».

Відповідно до п.п. «б» п.7.4 «Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (надалі Правила) визначено: 7.4. У разі отримання органом міграційної служби документів, що містять хоча б одну з підстав, що передбачені пунктом 7.2 або 7.3 цього розділу, уповноважена особа органу міграційної служби: у письмовій формі інформує особу , якій надано статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, про наявність підстав для втрати чи позбавлення її статусу біженця або додаткового захисту (крім випадків, коли відповідна особа подала заяву про наявність підстав для втрати нею статусу біженця або додаткового захисту).

Одночасно особі повідомляється, що під час розгляду відповідних матеріалів біженець або особа, якій надано додатковий захист, має право брати участь у розгляді шляхом надання відповідних пояснень (усних чи письмових) та надання матеріалів, які можуть мати суттєве значення при прийнятті відповідного рішення за результатами розгляду подання .

Суд встановив, що в порушення норм позивач не була проінформована письмово про наявність підстав про скасування рішення про визнання біженцем. Про це позивачу стало відомо лише під час чергового звернення до регіонального управління міграційної служби для продовження строку дії її посвідчення біженця.

Відповідач не надав суду доказів, що позивач була належним чином повідомлена про розгляд втрати ОСОБА_1 ОСОБА_2 статусу біженця.

Суд зауважує, що позивач не могла знати про початок процедури втрати статусу біженця та була позбавлена можливості приймати участь у розгляді матеріалів справи, а отже захистити свої права.

Згідно з абз.2,3 п.п. В п. 7.4 Правил «У поданні також викладається обґрунтована пропозиція територіального органу ДМС щодо прийняття відповідного рішення». Подання уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС (особа, яка здійснювала розгляд отриманих матеріалів) затверджується керівником структурного підрозділу територіального органу ДМС до повноважень якого належить реалізація законодавства у сфері біженців, осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту.

У цьому поданні обовязково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та назви установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення зі змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником або його законним представником. Подання повинно включати посилання на точку, актуальну інформацію з декількох джерел.

Інформація по країні походження підтверджує, що на даний час ОСОБА_3 знаходиться під контролем озброєних угрупувань.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» Втрата і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

1. Статус біженця та додатковий захист втрачаються у разі, якщо особа:

1) добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства);

2) набула громадянства України або добровільно набула громадянства, яке мала раніше, або набула громадянства іншої держави і користується її захистом;

3) добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебувала внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;

4) будучи особою без громадянства, може повернутися в країну свого попереднього постійного проживання, оскільки обставин, за яких її було визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, більше не існує;

5) отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в іншій країні;

6) не може відмовлятися від користування захистом країни своєї громадянської належності, оскільки обставин, на підставі яких особу було визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, більше не існує.

Отже відповідач не довів наявність жодної із перекислених підстав для позбавлення позивача статусу біженця.

Крім того, на підставі встановлених обставин суд дійшов висновку про недотримання відповідачем порядку прийняття рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення № 145-16 від 12.03.2016 року є не законним та необґрунтованим, а тому належить до скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 ОСОБА_2 належить до задоволення.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору в порядку п.23 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», питання про їх розподіл судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», ст.ст. 69-71, 86, 128, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати рішення Державної міграційної служби України від 12.03.2016 року № 145-16 протиправним та скасувати.

3.Зобовязати Державну міграційну службу України повернути ОСОБА_1 ОСОБА_2 посвідчення біженця.

4. Копії постанови направити сторонам.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_5

Суддя /підпис/ ОСОБА_6

Суддя /підпис/ ОСОБА_2