Постанова № 63467189, 12.12.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р. Справа № 809/1746/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кафарського В.В.

За участю секретаря Єлізарової У.Г.,

представника позивача Кічури Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

до відповідача: Приватного підприємства "Терміко"

про стягнення заборгованості в сумі 34896,07 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

01.12.2016 Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до приватного підприємства "Терміко" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 34 896,07 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов'язку встановленого підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, статтями 33, 49 Податкового кодексу України не сплатив самостійно задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період червень-липень 2016 року в розмірі 29 292 грн., а також нараховані 5 599,39 штрафних санкцій та 4,68 грн. пені, внаслідок чого утворено податковий борг в розмірі 34 896,07 грн., який ним не сплачено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених в позовній заяві, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча, у відповідності до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається судом, про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином повідомленим. Правом подання письмового заперечення проти заявленого позову не скористався, а тому, у відповідності до положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вислухавши позивача, дослідивши докази, суд робить висновок, що даний адміністративний позов підставний та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 13.02.2009 здійснено державну реєстрацію юридичної особи - приватного підприємства "Терміко" (код ЄДРПОУ 36321628), що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом також з'ясовано, що засновниками приватного підприємства "Терміко" прийнято рішення про припинення юридичної особи - приватного підприємства "Терміко" в результаті реорганізації, про що 28.05.2014 державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис за № 1 119 112 0007 007313 про державну реєстрацію припинення юридичної особи, а 29.05.2014 проведено державну реєстрацію юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Терміко-ЛТД" (код ЄДРПОУ 36321628), яке утворене в результаті реорганізації та являється правонаступником приватного підприємства "Терміко" (запис № 1 119 145 0000 012939) (а.с.6-10).

ТОВ "Терміко-ЛТД" перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, є платником податку на додану вартість.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 8 Податкового кодексу України встановлено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2).

Відповідно підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних належать податок на додану вартість.

Судом встановлено, що 15.07.2016 та 15.08.2016 ТОВ "Терміко-ЛТД" подано до ДПІ у м. Івано-Франківську податкові декларації з податку на додану вартість за червень та липень 2016 року, якими узгоджено податкові зобов'язання платника податків з податку на додану вартість за вказані періоди у сумі 28 908 грн. та 384 грн. відповідно (а.с.14, 15).

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, грошові зобов'язання, визначені відповідачем у вищевказаних податкових деклараціях з податку на додану вартість в загальному розмірі 29 292 грн. є узгодженими з моменту подання таких декларацій.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Відповідно до пункту 203.2 статті 203 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 203.1 цієї статті встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1).

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що самостійно узгоджені ТОВ "Терміко-ЛТД" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та із земельного податку підлягали сплаті відповідачем у строки, встановлені пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України.

Однак, відповідачем в порушення визначеного Законом обов'язку не здійснено сплату самостійно задекларованих грошових зобов'язань з податку на додану вартість за період червень-липень 2016 року у загальній сумі 29 292 грн.

Судом також встановлено, що позивачем, за наслідками камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість, виявлено та зафіксовано в акті перевірки за №2852/12-01/36321628 від 14.07.2016 факти сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 62 618 грн. з порушенням строків, визначених Податковим кодексом України (а.с.13).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі вищевказаного акту перевірки від 14.07.2016 ДПІ у м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення за №0008681501 від 14.07.2016, згідно якого до відповідача застосовано штраф у розмірі 17 324,79 грн. (а.с.16).

Вказане податкове повідомлення-рішення від 14.07.2016 відповідач не оскаржував, однак штрафні санкції ним сплачено частково у сумі 11 725,40 грн.

Крім того, позивачем на виконання вимог пункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України на суму несплачених відповідачем штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням №0008681501 від 14.07.2016, нараховано пеню в розмірі 4,68 грн.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано відповідачу податкову вимогу за №17406-25 від 02.08.2016, яку відповідач отримав, однак залишив без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, не сплатив.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

Таким чином, 29 292 грн. податку на додану вартість, 5 599,39 грн. штрафних санкцій та 4,68 грн. нарахованої пені утворюють податковий борг відповідача в розмірі 34 896,07 грн., який ним не сплачено.

Наявність податкового боргу підтверджується довідкою ДПІ у м. Івано-Франківську від 22.11.2016 та іншими матеріалами справи. Доказів сплати податкового боргу відповідач суду не представив.

Згідно із пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.2 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню в дохід державного бюджету в розмірі 34 896,07 грн. з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків приватного підприємства "Терміко" ( код ЄДРПОУ 36321628) у банках та за рахунок належної відповідачу готівки в дохід державного бюджету України 34896 ( тридцять чотири тисячі вісімсот дев'яносто шість ) гривень 07 коп. податкового боргу.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 16.12.2016 року.