Ухвала суду № 63466928, 14.12.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/19263/12Головуючий у 1-й інстанції Делікатна Л.В. Провадження № 11/789/9/16 Доповідач - Сарновський В.Я.Категорія - ч.2 ст.286, ст.288 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах

апеляційного суду Тернопільської області

в складі: головуючого судді - Сарновського В.Я.

суддів - Кунець І. М., Галіян Л. Є.,

при секретарі - Рожук О.О.,

з участю - прокурора ОСОБА_1,

засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

представника цивільних позивачів ОСОБА_5,

представника цивільного відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в місті Тернополі кримінальну справу за апеляцією прокурора Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_7 та апеляційними скаргами представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_8 - ОСОБА_9, засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3, представника цивільного відповідача ДП Тернопільський облавтодор - ОСОБА_10 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 12 квітня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України з середньо-спеціальною освітою, одруженого, працюючого виконробом філії «Великоберезовицька ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор», жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 288 КК України і призначено йому покарання за цією статтею у виді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання на підставі, передбаченій статтею 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід ОСОБА_3 - підписку про невиїзд, до вступу вироку в законну силу, залишено без змін.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України з середньою освітою, одруженого, працюючого водієм філії «Великоберезовицька ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор», зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання за цією статтею у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 2 роки.

Відповідно до ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому 2 роки іспитового строку.

Зобов'язано ОСОБА_2, відповідно до вимог ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково.

Стягнуто з ДП «Тернопільський облавтодор» на користь ОСОБА_8 753624, 17 грн. матеріальної шкоди та 140000 грн. моральної шкоди. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення у зв'язку з їх безпідставністю.

Цивільний позов ОСОБА_11 задовольнено частково.

Стягнуто з ДП «Тернопільський облавтодор» на користь ОСОБА_11 60619,07 грн. матеріальної шкоди та 10000грн. моральної шкоди. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення у зв'язку з їх безпідставністю.

Цивільний позов прокурора Тернопільського району в інтересах держави в особі Головного фінансового управління Тернопільської обласної державної адміністрації -задоволено. Стягнуто з ДП «Тернопільський облавтодор» в користь Головного фінансового управління Тернопільської обласної державної адміністрації 2788 грн. завданої матеріальної шкоди

Стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судові витрати за проведення судових експертиз в сумі 8355 грн. 56 коп. в рівних долях по 4177 грн. 78 коп. в користь держави.

Питання щодо речових доказів вирішено.

Як зазначено у вироку, 04 червня 2008 року о 19 годині 35 хвилин, водій ОСОБА_2, керуючи технологічним транспортом філії «Великоберезовицька ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор» - технічно-справним автомобілем НОМЕР_1, без пасажирів та рухаючись транспортним потоком автомобільної дороги М-19 сполученням «Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече», в напрямку від м.Теребовля до м.Тернопіль, виїхав на додаткову смугу руху, призначену для розгону транспортних засобів, яка прилягає до правої смуги руху вищевказаного транспортного потоку де зупинився.

Після зупинки на 331 км + 350 м вказаної автодороги, що в межах смт. Велика Березовиця Тернопільського району, підсудний ОСОБА_2, з метою виконання маневру розвороту назад та подальшого розвантаження землі на розділювальну смугу автодороги, яка поділяє транспортні потоки зустрічних напрямків, розпочав рух назад, в напрямку розділювальної смуги, перекриваючи таким чином обидві смуги руху транспортного потоку до м. Тернополя.

Перед початком руху назад водій ОСОБА_2, в порушення вимог пунктів 10.1, 10.9, 10.10 Правил дорожнього руху України не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а в процесі такого руху не був уважний, не стежив та не ураховував дорожню обстановку, дорожні умови відповідно не реагував на їх зміну, чим порушив вимоги пунктів 1.5 ч.1, 1.10 (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка» і виконання їх вимог), 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, які зобов'язували його своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України, підсудний ОСОБА_2 не забезпечив безпеку дорожнього руху та під час руху заднім ходом поставив водія ОСОБА_8, який керуючи автомобілем НОМЕР_2, без пасажирів, рухався правою смугою руху транспортного потоку до м.Тернополя, в такі умови, при яких відбулося зіткнення між автомобілями НОМЕР_3 та «ВАЗ-2104» р.н. НОМЕР_4.

В результаті зіткнення транспортних засобів водій автомобіля «ВАЗ-2104» ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді: травми голови у вигляді синців повік обох очей, наскрізної рани лівої щоки, чисельних ран носа, слизової оболонки ротової порожнини (в ділянці піднебіння та по перехідних складках справа і зліва), перелому верхньої щелепи по типу Фор III і в ділянці серединного піднебінного шва, багатоуламкового перелому лівої половини тіла та лівої гілки нижньої щелепи, яка супроводжувалася клінічними проявами (суб'єктивними та об'єктивними неврологічними симптомами) закритої черепно-мозкової травми із струсом головного мозку, травми живота з розривами селезінки, заочеревинною гематомою та розривами очеревини в ділянці селезінкового кута, яка супроводжувалася внутрішньочеревною кровотечею, чисельних ран лівої руки (на переднє-зовнішній поверхні верхньої та середньої третини плеча, на задній поверхні верхньої третини та переднє-внутрішній поверхні середньої третини передпліччя, проксимальних (ближчих) фаланг 2-3-го пальців кисті), які згідно висновку судово-медичної експертизи № 2578 від 19 грудня 2008 року належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя.

Під час проведення досудового слідства у кримінальній справі встановлено, що на ділянці автодороги в місці вчинення ДТП, 04 червня 2008 року працівниками філії «Великоберезовицька ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор» проводилися роботи по поточному (планово-попереджувальному) ремонту полотна автодороги, а саме влаштування розділювальної смуги транспортних потоків зустрічних напрямків, із використанням технологічного транспорту, зокрема автомобіля НОМЕР_3.

У зв'язку з проведенням поточного ремонту автодороги, перед місцем дорожньо-транспортної пригоди, якщо рухатися в напрямку м.Тернопіль були встановленні дорожні знаки, які розташовувалися у наступній послідовності: 1.37 «Дорожні роботи», 3.29 «Обмеження максимальної швидкості - 70 км/год.», інформаційна табличка «Увага працює технологічний транспорт» (на жовтому фоні), 1.37 «Дорожні роботи» з табличкою 7.2.1 «3 км», 3.29 «Обмеження максимальної швидкості - 50 км/год.», 1.5.3 «Звуження дороги», 1.37 «Дорожні роботи», 3.29 «Обмеження максимальної швидкості - 40 км/год.», 1.37 «Дорожні роботи», 4.2 «Рух праворуч», 3.29 «Обмеження максимальної швидкості -30 км/год.», 1.37 «Дорожні роботи», 5.45 «Початок населеного пункту - смт. Велика Березовиця», 1.37 «Дорожні роботи», 3.29 «Обмеження максимальної швидкості - 30 км/год.» ПДР України, і діяли на транспортному потоці до м.Тернопіль. Дорожні знаки: 1.37 «Дорожні роботи», 3.29 «Обмеження максимальної швидкості - 30 км/год.» ПДР України, які розташовувалися останніми по ходу руху до м. Тернопіль були встановленні на металевих триногах, на краю лівої смуги руху транспортного потоку до м.Тернопіль та розділювальної смуги.

Відповідно до наказу начальника філії «Великоберезовицька ДЕД» № 37 від 08 квітня 2008 року відповідальним за виконання робіт по поточному (планово-попереджувальному) ремонту автодороги «Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече» (330 км + 700 м - 332 км + 270 м) був призначений шляховий майстер філії підсудний ОСОБА_3, який на підставі наказу начальника цієї ж філії № 43-к від 09 серпня 2005 року був прийнятий на роботу шляхового майстра філії «Великоберезовицька ДЕД», і на час ДТП, 04 червня 2008 року виконував свої посадові обов'язки.

Згідно посадової інструкції шляхового майстра філії «Великоберезовицька ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор» (КОД КП 1226.2), яка затверджена начальником філії 24 січня 2008 року та діяла станом на час вчинення ДТП (04 червня 2008 року), і з якою в день її затвердження був ознайомлений шляховий майстер ОСОБА_3, у обов'язки шляхового майстра філії входило: (п.1) забезпечення виконання робіт по патрулюванню доріг, виявленню та оперативному усуненню загрози безпечному руху транспорту, слідкування за виконанням користувачами доріг «Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, залізничних переїздів, правил користування ними і охорони», ліквідації наслідків ДТП та стихії, у разі виникнення умов, що створюють загрозу безпеки руху автотранспорту, пішоходів, руйнування покриття автомобільних доріг, підсудний ОСОБА_3 зобов'язаний був вживати термінових заходів для закриття або обмеження руху у встановленому порядку та відновлення безпечних умов руху. Згідно п.2 посадової інструкції підсудний ОСОБА_3 був зобов'язаний забезпечувати виконання ремонтно-будівельних робіт і робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг відповідно до робочих креслень, проекту організації робіт, виробничого плану та нормативних документів, контролювати додержання технологічної послідовності виробництва забезпечувати належну якість робіт. Відповідно до розділу №IV «Відповідальність» посадової інструкції, шляховий майстер ОСОБА_3 ніс відповідальність за забезпечення умов руху транспорту, пішоходів на закріпленій за ним ділянці доріг, якість і своєчасність виконання покладених на нього цією посадовою інструкцією обов'язків, стану ведення документів, дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

У відповідності до наказу начальника філії «Великоберезовицька ДЕД» № 64 від 03 червня 2008 року «Про продовження робочого дня на дільницях філії» робочий день 04 червня 2008 року для працівників вказаної філії був продовжений та тривав з 08 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин.

В зв'язку з проведенням поточного (планово-попереджувального) ремонту автомобільної дороги «Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече» (330 км+ 700 м - 332 км + 270 м) філією «Великоберезовицька ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор» була розроблена схема організації дорожнього руху, яка затверджена начальником філії 15 червня 2007 року та відповідає вимогам типової схеми А.25, згідно СОУ 45.2-00018112-006 за виключенням встановлення дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху (50)».

Перед початком проведення робіт на діючій ділянці дороги шляховий майстер філії «Великоберезовицька ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор» ОСОБА_3 належним чином не огородив та не облаштував технічними засобами організації дорожнього руху (зокрема огороджувальними щитами, бар'єрами, напрямними віхами та конусами) ділянку проведення робіт, згідно тимчасової схеми організації дорожнього руху, а розпочав роботи по поточному (планово-попереджувальному) ремонту (завозити матеріали конструкції та дорожньо-будівельну техніку на місце проведення робіт), чим порушив вимоги пунктів 4.2, 4.4 СОУ 45.2-00018112-006, ч.4 п.3 ст.12 Закону України «Про дорожній рух», що категорично заборонено.

Так, розташовані шляховим майстром ОСОБА_3 в місці проведення робіт поточного (планово-попереджувального) ремонту автомобільної дороги «Доманово -Ковель -Чернівці - Тереблече» (330 км+ 700 м - 332 км + 270 м) дорожні знаки 1.37 «Дорожні роботи» та 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху до 30 км/год.», не відповідали вимогам п.п. 5.2.1, 5.2.2 СОУ 45.2-00018112-006, п.10.5.25 ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови». Крім цього фактичне розташування дорожніх знаків в місці проведення робіт з поточного (планово-попереджувального) ремонту, не відповідало розташуванню дорожніх знаків, передбачених затвердженою типовою схемою А.25 згідно з СОУ 45.2-00018112-006, а організація дорожнього руху не забезпечувала безпечний рух транспортних засобів незалежно від обраної ними швидкості руху та не відповідала п. 4.1.1 ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», п.п.4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 5.2.1, 5.2.2 СОУ 45.2-00018112-006, п.10.5.25 ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови».

В процесі проведення робіт 04 червня 2008 року з поточного (планово-попереджувального) ремонту автомобільної дороги «Доманово - Ковель - Чернівці -Тереблече» (330 км+ 700 м -332 км + 270 м) шляховий майстер ОСОБА_3, в порушення вимог пунктів вищезазначених норм та стандартів, а також п.п. 11.1.5, 11.2.2 Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України п. 5.15 СНиП ІII-4-80* Часть III «Правила производства и приемки работ», п.2 ст.23 Закону України «Про дорожній рух», ч.1 п.11 «Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони», затверджених постановою Кабінету Міністрів України N198 від 30 березня 1994 року, п.3.1.1 «Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України» (П-Г. 1-218-113-97), не вжив заходів щодо забезпечення охорони праці робітників, а також безпеки дорожнього руху всіх його учасників на ділянці виконання робіт, як наслідок водій ОСОБА_2 в порушення вимог п.п.1.1, 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України керуючи технологічним транспортом -автомобілем НОМЕР_3, виконував маневр розвороту назад в напрямку розділювальної смуги поза межами огороджувальної технічними засобами організації дорожнього руху (зокрема огороджувальними щитами, бар'єрами, напрямними віхами та конусами) зони, по ділянці діючої автодороги «Доманово - Ковель - Чернівці -Тереблече» (331 км + 350 м), що в межах смт. Велика Березовиця Тернопільського району, під час якого і допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_8.

Враховуючи наведене, шляховий майстер філії «Великоберезовицька ДЕД» ДП«Тернопільський облавтодор» ОСОБА_3, як особа, відповідальна за проведення робіт по поточному (планово-попереджувальному) ремонту автодороги «Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече» (330 км + 700 м - 332 км + 270 м), належним чином не огородив та не облаштував технічними засобами організації дорожнього руху ділянку проведення робіт, розташував дорожні знаки, перед та в місці проведення таких робіт з порушеннями регламентуючих норм та стандартів, таким чином, що організація дорожнього руху це забезпечувала безпечний рух транспортних засобів через ділянку проведення робіт незалежно від обраної ними швидкості, тобто порушив норми і стандарти, які стосуються убезпечення дорожнього руху.

Порушення підсудним ОСОБА_3 вимог: п.п.4.2, 4.4, 5.2.1, 5.2.2 СОУ 45.2-00018112-006, п.10.5.25 ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови», п. 4.1.1 ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», п.п.11.1.5,11.2.2 Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України, п. 5.15 СНиП Ш-4-80* Часть III «Правила производства и приемки работ», ч.4 п.3 ст.12, п.2 ст.23 Закону України «Про дорожній рух», ч.1 п.11 «Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони», п. 3.1.1 «Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України» (П-Г. 1-218-113-97), а також п.2 розділу II «Обов'язки» та розділу IV «Відповідальність» посадової інструкції шляхового майстра філії «Великоберезовицька ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор» (КОД КП 1226.2), затвердженої начальником цієї філії 24 січня 2008 року, перебувають у причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 1.5 ч. 1, 1.10 (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка»), 2.3 (б), 10.1, 10.9, 10.10 Правил дорожнього руху України, перебуває у причинному зв'язку із настанням даної ДТП та спричиненням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8

В апеляційних скаргах:

прокурор просить апеляційний суд постановити свій вирок, яким скасувати оскаржений вирок в частині засудження ОСОБА_2 до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки із застосуванням до нього 2 років іспитового строку на підставі ст.75 КК України. Засудити ОСОБА_2 до покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Вважає висновок суду про призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.75 КК України неправильним і таким, що порушує вимоги ст.65 КК України, оскільки при призначенні покарання не в повній мірі враховано особу винного, вчинення ним тяжкого злочину за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, категоричне невизнання ним своєї вини, відсутність відшкодування шкоди завданої злочином, завдання злочинними діями значної шкоди здоровю потерпілому, який втратив загальну працездатність і став інвалідом ІІ групи, що свідчить про підвищений ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину.

представник потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_8 - ОСОБА_9 просить скасувати оскаржуваний вирок та постановити новий, яким призначити: ОСОБА_3 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі без застосування ст.ст.49, 74 КК України; ОСОБА_2 покарання у вигляді 6 років позбавлення волі без застосування ст.75 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Стягнути з цивільного відповідача ДП Тернопільський облавтодор на користь потерпілого ОСОБА_8 829613,11грн. матеріальної шкоди та 500000 грн. моральної шкоди. Стягнути з цивільного відповідача ДП Тернопільський облавтодор на користь цивільного позивача 86632,71грн. матеріальної шкоди та 100000грн. моральної шкоди. Вважає оскаржений вирок надто мяким в частині призначених покарань і таким, що не відповідає принципу достатності покарання для виправлення винних осіб. В частині визначення розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди вважає, що суд у значній мірі зменшив розмір грошового відшкодування. Вказує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свою вину не визнали, взагалі не розкаювались у вчиненому та всіляко заперечували проти обвинувачень, за весь час досудового розслідування та судового провадження вони жодного разу не поцікавились про стан здоровя потерпілого, не допомагали слідству і всіляко його затягували, чинили опір здійсненню правосуддя, внаслідок чого для обвинуваченого ОСОБА_3 вийшов строк давності притягнення до відповідальності. Наголошує, що засуджені не мають жодної помякшуючої обставини. Звертає увагу колегії суддів на те, що суд не врахував усіх матеріальних та моральних витрат потерпілого та цивільного позивача, тому сума стягнутого відшкодування не відповідає дійсно завданій шкоді.

засуджений ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуваний вирок та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суд проводив судовий розгляд упереджено і необєктивно, надавав перевагу стороні обвинувачення, обмежив сторону захисту в можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема, позбавив можливості подавати докази і тим самим не надавав можливості стороні захисту довести і обґрунтувати свою позицію. Стверджує, що згідно висновків експертів, в тому числі комплексної судової автотехнічної експертизи, у діях водія ОСОБА_8 мали місце порушення правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, знаходились в причинному звязку з виникненням ДТП, однак докази цього не були належним чином досліджені та оцінені судом при винесенні вироку.

засуджений ОСОБА_3 просить скасувати оскаржуваний вирок та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що оскаржуваний вирок необхідно скасувати через однобічність та неповноту досудового та судового слідства, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази його вини у вчиненні злочину передбаченого ст.288 КК України, а всі обвинувачення ґрунтуються лише на одному висновку комплексної судової автотехнічної експертизи та експертизи стану доріг і дорожніх умов. Вказує, що в матеріалах справи є три висновки експертиз, кожна з яких дає іншу відповідь на ті ж самі запитання, що ставить під сумнів їх достовірність та обєктивність. Вказує, що його захисником - адвокатом ОСОБА_12 було заявлено клопотання про призначення додаткової судової дорожньо-технічної, трасологічної та автотехнічної експертизи, для встановлення обєктивності подій внаслідок яких сталось ДТП, однак суд відмовив у задоволенні цього клопотання. Також, захисником заявлялось клопотання про виклик в судове засідання експертів, які проводили експертизи, однак судом у задоволенні цього клопотання теж було відмовлено.

представник цивільного відповідача ДП Тернопільський облавтодор - ОСОБА_10 просить скасувати оскаржуваний вирок та справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що судом не були обєктивно зясовані обставини справи в частині відшкодування потерпілому матеріальної та моральної шкоди, порушено норми матеріального і процесуального права. Зазначає, що згідно висновків експертиз наявних у матеріалах справи невідповідність дій водія ОСОБА_8, правилам дорожнього руху, перебуває у причинно-наслідковому звязку з настанням ДТП, а тому є підстави вважати доцільним застосування відповідних норм закону, які визначають, що шкода заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею. Стверджує, що визначення суми відшкодування судом також здійснено з порушенням. Так, обчислення суми відшкодування з урахуванням індексу інфляції за деліктними зобовязаннями є неможливим, оскільки це може бути застосовано лише до стягнення боргів які виникли внаслідок порушення договірних зобовязань. Вважає, що суд першої інстанції порушив права цивільного відповідача, оскільки провів судові дебати без його представника, який перебував у відрядженні і завчасно письмово повідомив про це суд.

В запереченні на апеляційну скаргу представник потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_9 просить апеляційну скаргу цивільного відповідача ДП Тернопільський облавтодор залишити без задоволення. Свої вимоги мотивує тим, що доводи цієї апеляції суперечать нормам ЦК України, а вказані апелянтом положення не можуть бути застосовані до даного випадку, оскільки шкода була завдана потерпілому джерелом підвищеної небезпеки. Вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив докази та вірно застосував цивільне законодавство. Звертає увагу, що відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а тому завдання фізичній особі каліцтва, іншого ушкодження здоровя або позбавлення її життя породжують зобовязання по відшкодуванню шкоди, яке має ряд особливостей у порівнянні із загальними правилами про зобовязання із завдання шкоди, тобто відшкодовуються незалежно від вини. Вважає, що застосуванням судом індексу інфляції є правомірним, оскільки з часу завдання шкоди минуло майже вісім років. Вважає доводи про порушення з боку суду процесуальних норм, а саме проведення судових дебатів без участі представника відповідача безпідставними, оскільки як вбачається матеріалів справи, на судових засіданнях завжди був присутній один з представників відповідача, а також оскільки відповідач вчасно подав апеляційну скаргу, це підтверджує його обізнаність про постановлення вироку. Вважає вимоги цивільного відповідача намаганням відтермінувати відшкодування потерпілим.

Заслухавши доповідача суддю апеляційного суду, який доповів суть вироку та ким і в якому обсязі він оскаржений,

прокурора, який просив задовольнити подану апеляцію із зазначених у ній підстав,

представника цивільних позивачів, який просив задовольнити їх апеляційну скаргу і збільшити розмір стягнення за цивільним позовом,

засудженого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляційну скаргу та пояснив, що облаштував місце проведення ремонтних робіт у повній відповідності до затвердженої схеми і причиною ДТП є перевищення потерпілим дозволеної швидкості руху, чого суд першої інстанції не врахував, а тому справу необхідно направити на новий розгляд,

засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу і пояснив, що як водій виконував інструкції шляхового майстра і не винен у дорожньо-транспортній пригоді,

захисника, який просив вирок скасувати і повернути справу на новий судовий розгляд, оскільки суд першої інстанції неповно дослідив обставини і дав невірну оцінку доказам у справі, зокрема висновкам експертиз,

представника цивільного відповідача ДП Тернопільський облавтодор, яка підтримала свою апеляційну скаргу і пояснила, що суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, невірно провів і не обґрунтував розрахунок матеріальної шкоди, безпідставно застосував індекс інфляції до деліктних зобовязань, при визначенні відшкодування не рахував, що завданню шкоди сприяла груба необережність потерпілого, а також провів судові дебати без участі представника цивільного позивача,

перевіривши матеріали справи та наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів зясувала наступне.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 за ст.288 КК України і ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України та кваліфікація їх дій є вірними і зроблені на підставі детально досліджених в судовому засіданні та викладених у вироку доказів.

Так, даними протоколу огляду місця події встановлено, що 04 червня 2008 року на 331км+350м автомобільної дороги сполученням Доманове-Ковель-Чернівці в смт. В.Березовиця Тернопільського району відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів ВАЗ 2104 під керуванням ОСОБА_8 та «КРАЗ 6510 МДКЗ 6-4» під керуванням ОСОБА_2 - водія філії «Великоберезовицька ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор».

Також, в ході судового розгляду встановлено, що у вказаний час ОСОБА_3 працював у вказаному підприємстві на посаді шляхового майстра і був призначений відповідальним за виконанням робіт по поточному ремонту автодороги Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече км330+700м - 332+270м.

Згідно посадових обовязків ОСОБА_3 повинен був забезпечити виконання робіт по патрулюванні доріг, слідкувати за виконанням користувачами доріг «Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, залізничних переїздів, правил користування ними і охорони», у разі виникнення умов, що створюють загрозу безпеки руху автотранспорту, пішоходів, вживати термінові заходи для закриття або обмежені руху у встановленому порядку та відновлення безпечних умов руху. ОСОБА_3 як шляховий майстер несе відповідальність за забезпечення умов руху транспорту, пішоходів на закріпленій за ним ділянці доріг.

Однак, якісне і своєчасне виконання вказаних обов'язків ОСОБА_3 не забезпечив, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 04 червня 2008 року на ділянці діючої автодороги «Доманово - Ковель - Чернівці -Тереблече» (331 км + 350 м), що в межах смт. Велика Березовиця Тернопільського району за участю технологічного транспорту під керуванням засудженого ОСОБА_2 і автомобіля ВАЗ 2104 під керуванням потерпілого ОСОБА_8, внаслідок якої останньому спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Так, показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 підтверджується, що огороджень та інших облаштувань організації дорожнього руху ділянки проведення робіт на місці ремонтних робіт встановлено не було, що в сукупності з даними протоколу огляду місця події повністю спростовує показання засудженого ОСОБА_3 про належне облаштування місця проведення дорожніх робіт.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи огляд місця події слідчим, який склав протокол огляду з фототаблицею, розпочато о 20 год. 05 хв., а дорожньо-транспортна пригода відбулася о 19 год. 35 хв. і згідно показань свідка ОСОБА_16, який був на місці події безпосередньо після ДТП, спочатку дорожні знаки були відсутні, а ставив знак працівник дорожньої служби пізніше.

Згідно доданих до протоколу огляду місця події схеми і фототаблиці до нього, в напрямку руху до м.Тернопіль перед місцем події були встановлені: на межі лівої смуги руху на тринозі практично біля поверхні дорожнього покриття дорожні знаки 1.37. Дорожні роботи і 3.29. Обмеження максимальної швидкості руху 30 км/год; у розриві розділової смуги поперечний барєр з дорожнім знаком 1.37. Дорожні роботи; на опорі освітлення за межами правого узбіччя 1.37. Дорожні роботи і 3.29. Обмеження максимальної швидкості руху 30 км/год.

Однак, і за таких обставин, тобто за наявності вказаних дорожніх знаків, організація дорожнього руху на місці ремонтних робіт не відповідала встановленим вимогам.

Так, згідно даних висновку комплексної судової автотехнічної експертизи та експертизи стану доріг і дорожніх умов № 11864/11865 від 18 квітня 2012 року (т.3 а.с.91-167), розташування дорожніх знаків в даному випадку не відповідало типовій схемі організації дорожнього руху, зокрема зона проведення робіт не позначена конусами, визначеного схемою ОДР ступінчастого обмеження швидкості не введено, дорожні знаки розташовані нижче ніж 1,9..2,1 м та за межами узбіччя або на крайці смуги руху.

При цьому, експертами серед інших вихідних даних було враховано відомості зі схеми організації дорожнього руху при поточному (планово-попереджувальному) ремонті автодороги М19 Доманове-Ковель-Чернівці-Мамалига, затвердженої начальником філії «Великоберезовицької ДЕД» 15 червня 2007 року (т.3 а.с.149) та протоколу від 04 червня 2008 року огляду місця події зі схемою та фототаблицею до нього, згідно яких здійснено огляд автомобільної дороги сполученням Доманове-Ковель-Чернівці на 331 км + 350 м в смт. В.Березовиця Тернопільського району, де відбулось ДТП та зафіксовано кінцеве розташування пошкоджених автомобілів в місці дорожньо-транспортної пригоди та огляд дорожніх знаків, які фактично були встановлені на транспортному потоці (т.3 а.с.151).

Порівнюючи вказані дані між собою з урахуванням встановлених стандартів, експерти прийшли до висновку, що фактичне розташування дорожніх знаків та організація дорожнього руху не забезпечували безпечний рух транспортних засобів у місці проведення поточного ремонту автомобільної дороги, а тому шляховий майстер ОСОБА_3 4 червня 2008 року при проведенні робіт з поточного ремонту автомобільної дороги, що експлуатується не повинен був починати проведення будь-яких робіт до облаштування ділянки дороги технічними засобами організації дорожнього руху відповідно до тимчасової схеми ОДР та регулювати рух автомобіля КРАЗ 6510 МДКЗ 6-4, тобто дії шляхового майстра ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п.4.2, 4.4. СОУ 45.2-00018112-006, п.п. 11.1.5, 11.2.2 Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України, п.5.15 СНиП ІІІ-4-80*, п.2 та розділу 4 Посадової інструкції шляхового майстра філії «Великоберезовицька ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор».

Також, згідно даних вказаної експертизи, в цій дорожньо-транспортній ситуації дії водія ОСОБА_2 також не відповідали вимогам п.п. 1.1, 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України.

Встановлено, що на день дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 працював водієм філії «Великоберезовицька ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор» і брав участь у виконанні робіт по поточному (планово-попереджувальному) ремонту полотна автодороги, керуючи технологічним транспортом автомобілем КРАЗ 6510 МДКЗ 6-4.

З показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_16 ОСОБА_15 та даних протоколу відтворення обстановки та обставин події, проведеного за участю ОСОБА_13 зі схемою та фототаблицею до нього від 29 серпня 2011 року, на ділянці автодороги поряд з місцем проведення ремонтних робіт автомобіль КРАЗ під керуванням ОСОБА_2 почав рух заднім ходом спочатку по додатковій смузі руху проїзної частини по напрямку руху до м.Тернопіль і виїхав задньою частиною з додаткової смуги на праву смугу проїзної частини та рухався по кривій відносно елементів дороги у напрямку її розділювальної смуги. На час початку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 відстань від автомобіля ВАЗ 2104 до місця зіткнення становила 29,6 м. Тоді, водій автомобіля ВАЗ 2104 ОСОБА_8, не маючи можливості змінити напрямок руху на смугу ліворуч, по якій дещо позаду рухався автопоїзд, змінив напрямок руху праворуч та виїхав на додаткову смугу руху для руху на якій ще залишалася передня частина автомобіля КРАЗ, де відбулось зіткнення. При цьому, легковий автомобіль, який рухався позаду за автомобілем ОСОБА_8 не зупиняючись також змінив напрямок свого руху праворуч і виїхав на додаткову смугу, по якій обїхав автомобіль КРАЗ. При цьому, автомобіль під керуванням свідка ОСОБА_13 рухався за невстановленим легковим автомобілем, перед яким по тій же смузі рухався автомобіль потерпілого, зі швидкістю 50 км/год.

Також, згідно протоколу огляду місця події від 04 червня 2008 року огляд було проведено в умовах опадів у вигляді дощу. Однак, згідно показань свідка ОСОБА_13 на момент ДТП дощ лише почався, а згідно показань свідка ОСОБА_16 дорожнє покриття було сухим та частково забруднене ґрунтом.

Даними висновку комплексної судової автотехнічної експертизи та експертизи стану доріг і дорожніх умов № 11864/11865 від 18 квітня 2012 року встановлено, що при швидкості руху 50 км/год та при коефіцієнті щеплення зчеплення шин автомобіля з дорожнім покриттям 0,5-0,6 водій ОСОБА_8 не мав технічної можливості уникнути зіткнення, знаходився в аварійній ситуації і тому його маневр відхилення смуги руху, який він виконав, був технічно виправданий і в його діях не вбачається порушень Правил дорожнього руху. При тій же швидкості та при коефіцієнті зчеплення 0,7, що відповідає коефіцієнту щеплення шин автомобіля на сухому асфальтобетонному покритті, ОСОБА_8 міг уникнути зіткнення. При цьому, як вказано в дослідній частині експертного висновку, в такому випадку зупинний шлях його автомобіля складав би 29,2 м, тобто лише на 0,4 м менше відстані, на якій знаходилась передня частина автомобіля ВАЗ 2104 від початку осипу скла в момент виїзду задньої частини автомобіля КРАЗ на праву смугу руху (т.3 а.с.107-165).

Крім того, даними висновку комплексної експертизи встановлено, що в даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість попередити зіткнення транспортних засобів зі сторони водія ОСОБА_2 визначалася виконанням ним вимог п.1.1. Правил дорожнього руху, яким встановлено єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, 10.1. ПДР, згідно якого перед початком і будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним для інших учасників руху, п.10.9. ПДР, згідно якого під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, і яких він не дотримався, хоча не мав для цього яких-небудь перешкод.

Доводи засудженого ОСОБА_2, що при виконання маневру автомобілем він виконував вказівки шляхового майстра і тому не повинен нести відповідальності за його наслідки є безпідставними, оскільки відповідно до п.11.2.2. Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України, в редакції від 26 вересня 1997р.,що діяла на час ДТП, розвороти та інші маневри транспортних засобів на ділянці виконання робіт повинні здійснюватися тільки в огородженій зоні. Якщо існує необхідність виїзду транспортного засобу чи одиниці дорожньої техніки за межі зони на діючу смугу (смуги) проїзної частини, це виконується у відповідності до Правил дорожнього руху.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 керував технологічним транспортом поза межами проведення ремонтних робіт, атому на нього як на водія автомобіля поширювалась дія Правил дорожнього руху України, в тому числі і тих, які він порушив.

Таким чином, встановленими в судовому засіданні обставинами повністю доведено, що причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої ОСОБА_8 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, явились як дії шляхового майстра ОСОБА_3, які не відповідали вимогам п.п. 4.2, 4.4 СОУ 45.2-00018112-006 [18], п.п. 11.1.5, 11.2.2 Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України, п.5.15 СНиП ІІІ-4-80*, п.2 та розділу 4 Посадової інструкції шляхового майстра філії «Великоберезовицька ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор», так і дії водія автомобіля КрАЗ 6510 МДКЗ 6-4 ОСОБА_2, що не відповідали вимогам п.п. 1.1,10.1,10.9 Правил дорожнього руху України.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Доводи засуджених та захисника про необхідність направлення справи на новий судовий розгляд через суперечності між висновками комплексної судової автотехнічної експертизи та експертизи стану доріг і дорожніх умов № 11864/11865 від 18 квітня 2012 року, дані якої покладенні судом першої інстанції в основу вироку, і висновками дорожньо-технічної експертизи Львівського НДІСЕ №323 від 16 червня 2009 року (т.3 а.с.37-40) і повторної судової автотехнічної експертизи ДНДЕКЦ МВС України №9-229 від 01 березня 2010 року (т.3 а.с.70-83), колегія суддів вважає безпідставними з наступних міркувань.

Сторона захисту у своїх доводах на висновки експертиз посилається вибірково, а також порівнюючи лише відповіді експертів на подібні питання та не враховуючи при цьому використаних ними різних вихідних даних.

Так, в апеляційних скаргах засуджених зокрема стверджується, що у висновку експертизи Львівського НДІСЕ від 16 червня 2009 року було дано позитивну відповідь на питання про те, чи дії шляхового майстра ОСОБА_3 відповідали вимогам дорожньо експлуатаційної служби, що на 331 км автодороги Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече в смт.В.Беризовиця Тернопільського району, де проводився ремонт розділювальної смуги.

Однак, з наявних у матеріалах справи постанови про призначення вказаної експертизи та її висновку № 323 (т.3 а.с.30-31,37-40) вбачається, що таке питання на вирішення експерта не виносилось і відповіді на нього він не давав.

Згідно вказаного висновку, на інші три поставлені слідчим питання, послідовність яких експерт змінив для логічності викладення висновків, дано одну спільну відповідь, в якій він посилаючись на задані слідством дані вказав, що дорожньо-експлуатаційні служби в місці де проводився ремонт повинні були обладнати прилеглу територію технічними засобами організації дорожнього руху, такими як: дорожні знаки різних груп, які би попереджували водіїв про небезпеку на проїзній частині, віхами направляючими та барєром огороджувальним. Також, експерт вказав, що відповідними дорожньо-експлуатаційними службами вищенаведені умови в основному були виконані, тобто ділянка дороги була облаштована дорожніми знаками і конусами, а функцію огороджувального барєру виконував майстер ОСОБА_3 який у спецодязі та з прапорцем у руці керував рухом автотранспорту.

Однак, зі змісту цього висновку слідує, що всі вихідні дані були взяті експертом виключно з постанови слідчого про призначення експертизи. Зі змісту дослідної частини вказаного висновку вбачається, що дослідження як таке взагалі не проводилось, оскільки в цій частині повністю, зі збереженням абзаців та стилю тексту, відтворено вихідні дані, як вони наведені в постанові слідчого. Далі в дослідній частині наведено лише витяги з Технічних правил ремонту та утримання доріг загального користування, Інструкції по забезпеченню безпеки дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт на автомобільних дорогах та ДСТУ-358-97, ДСТУ 2586-94, ДСТУ-2735-94. При цьому, в дослідній частині висновку не наведено переліку та опису матеріалів справи, які містять фактичні дані про подію злочину і були досліджені експертом.

Крім того, в ході судового розгляду та обставина, що шляховий майстер ОСОБА_3 04.06.2008р. у спецодязі та з прапорцем у руці керував рухом автотранспорту на ділянці проведення ремонтних робіт спростовується показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_15 та ОСОБА_16

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що вказаний висновок не можна вважати обєктивним і науково обґрунтованим, а тому погоджується з позицією суду першої інстанції, який оцінив цей висновок критично і до уваги не брав.

Також, сторона захисту стверджує, що експерти ДНДЕКЦ МВС України №9-229 прийшли до висновків, що ОСОБА_8 мав технічну можливість запобігти зіткненню шляхом гальмування, не перебував у аварійній ситуації і його дії не відповідають Правилам дорожнього руху, що суперечить висновкам комплексної судової автотехнічної експертизи та експертизи стану доріг і дорожніх умов № 11864/11865 від 18 квітня 2012 року, які суд першої інстанції взяв до уваги.

Однак, як слідує з матеріалів справи вирішуючи вказані питання експерти ДНДЕКЦ МВС України виходили із заданих їм даних, які були встановлені слідством виключно з показань самих же засуджених, які вони давали при їх допиті слідчим та при відтворенні за їх участі обставин події, зокрема про те, що автомобіль ВАЗ-21104 знаходився від місця зіткнення в момент виникнення небезпеки для руху на відстані більше 120 метрів.

Однак, такі дані не підтвердились в ході судового розгляду, оскільки з показань допитаного судом свідка ОСОБА_13 та досліджених в судовому засіданні даних проведеного за його участю відтворення обставин події слідує, що вказана відстань становила 29,6 м (т.2 а.с.47-57).

Суд першої інстанції вірно оцінив показання свідка ОСОБА_13 та зроблені з їх урахуванням висновки комплексної експертизи від 18 квітня 2012 року та обґрунтовано надав їм перевагу над даними показань засуджених, оскільки в момент ДТП ОСОБА_13 рухався за автомобілем потерпілого і був безпосереднім очевидцем даної дорожньо-транспортної пригоди.

В ході досудового і судового слідства не встановлено та в апеляційних скаргах не наведено будь-яких обставин, які би давали обєктивні підстави сумніватися в його показаннях і повідомлених при відтворенні обставин події даних. Крім того, його показання в окремих деталях узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які також були очевидцями дорожньо-транспортною пригоди і не являються працівниками цивільного відповідача.

На переконання колегії суддів в даному випадку суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги фактичні дані показань вказаних свідків і протоколу відтворення обставин події зі свідком ОСОБА_13, безпосередньо дослідивши їх в судовому засіданні, вірно оцінив в сукупності з іншими доказами з точки зору достатності та взаємозв'язку, як такі, що спростовують показання засуджених.

Таким чином, перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції вірно оцінив наведені у вироку докази в їх сукупності та обґрунтовано прийшов до висновку, з яким погоджується колегія суддів, що показання засуджених є способом захисту, спрямованим на уникнення кримінальної відповідальності.

Доводи сторони захисту про неповноту судового розгляду з тих підстав, що суд першої інстанції відмовив у клопотанні захисника ОСОБА_12 про призначення додаткової експертизи (т.8 а.с.162-164) є безпідставними.

Як вбачається з цього клопотання необхідність проведення додаткової експертизи захисник ОСОБА_12 обґрунтовував виключно наявністю розбіжностей між висновками експертиз, без наведення конкретних даних наприклад про те, що експерт дослідив не всі подані йому обєкти чи не надав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, нечітко виклав свій висновок або він має невизначений, неконкретний характер. При цьому, на вирішення додаткової експертизи захисник просив поставити такі ж питання, які ставились перед експертами раніше.

Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав сумніватися в обґрунтованості висновку експерта № 11864/11865 від 18 квітня 2012 року, а клопотання захисника не містило належних обґрунтувань для призначення додаткової експертизи, оскільки в в ньому не було наведено відомостей, які би вказували на неповноту чи неясність висновків комплексної експертизи, не вказано жодних нових вихідних даних.

Подані на вирок апеляційні скарги також не містять таких відомостей і перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду їх не встановлено.

Доводи засуджених та захисника про скасування вироку через те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в допиті експертів у судому засіданні колегія суддів також вважає необґрунтованими.

За змістом ст.311 КПК України (1960р.) допит експерта в суді є способом перевірки достовірності висновку та його значення для справи. Експерт викликається та допитується для розяснення і доповнення його висновку.

Розяснення можуть стосуватися суті використаних методик експертного дослідження і наукових літературних джерел, застосованих спеціальних термінів, характеру висновку, тобто чи є він категоричним, вірогідним, приблизним, умовним тощо, придатності наданих обєктів дослідження та їх достатності.

Як вбачається з матеріалів справи, клопотання про допит в судовому засіданні усіх експертів, які проводили експертизи у справі (т.8 а.с.166-167), захисник не обґрунтовував жодною зі вказаних обставин, а мотивував його виключно суперечністю між висновками різних експертних установ, а тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні такого клопотання за його безпідставністю.

Апеляційні скарги засуджених в цій частині аналогічні клопотанню захисника про додаткову експертизу, тобто не містять даних, які би вказували на те у чому саме полягає неповнота чи неясність висновків конкретної експертизи, в тому числі і експертизи від 18 квітня 2012 року, висновки якої враховані судом першої інстанції при винесенні вироку.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки останньої комплексної експертизи є повними і достатніми для правильного вирішення справи, оскільки під час її проведення зроблено детальний аналіз з урахуванням окремо версій як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, в тому числі і тих обставин, на які вказують в апеляційних скаргах засуджені та захисник.

У звязку з наведеним та аналізуючи усі викладені у вироку та перевірені під час апеляційного розгляду обставини, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку щодо доведеності вини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за предявленим їм обвинуваченням, а тому їх апеляційні скарги в цій частині задоволенню не підлягають.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги представника потерпілого про безпідставність звільнення ОСОБА_3 від призначеного йому покарання колегія суддів вважає їх такими, що не ґрунтуються на положеннях кримінального закону.

Встановлено, що ОСОБА_3 вчинив злочин середньої тяжкості 04 червня 2008 року і засуджений вироком від 12 квітня 2008 року, а тому суд першої інстанції вірно застосував положення ст.ст.49,74 КК України, за змістом яких особа може бути звільнена від покарання, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості минуло п'ять років.

Також, відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верхового Суду України "Про практику застосування судами законодавства України про звільнення особи від кримінальної відповідальності" N 12 від 23.12.2005 року, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Перевіркою матеріалів справи не встановлено передбачених частинами другою і третьою ст.49 КК України обставин, за яких перебіг давності зупиняється чи переривається.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_3 ухилявся від слідства і суду не ґрунтуються на матеріалах справи, з яких вбачається, що він зявлявся на виклики до слідчого і суду, брав участь у проведенні слідчих дій і в судових засіданнях, у розшук не оголошувався.

З доводами апеляції прокурора та апеляційної скарги представника потерпілого про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок мякості, колегія суддів також не погоджується з наступних підстав.

Так, наведені у цих скаргах доводи про те, що засуджені під час досудового і судового слідства не визнали свою вину і таким чином прагнули уникнути кримінальної відповідальності, не можуть бути взяті до уваги при призначенні покарання, оскільки такі дії обвинуваченої у вчиненні злочину особи є формою реалізації її процесуальних прав, передбачених ст. ст.43,263 КПК України (1960р.).

Твердження щодо призначення більш суворого покарання ОСОБА_2 через те, що ним вчинено тяжкий злочин і завдано значної шкоди здоровю потерпілого також є безпідставними, оскільки ці обставини уже враховані при кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України.

Доводи про необхідність при призначенні покарання врахувати те, що засуджені не відшкодували завдану злочином шкоду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в судовому засіданні встановлено, що цивільну відповідальність у даному випадку законом покладено на юридичну особу, з якою вони перебували у трудових відносинах.

Інших підстав для призначення ОСОБА_2 більш суворого покарання в поданих апеляційних скаргах не наведено і в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би свідчили, що призначене покарання є явно несправедливим.

Так, зі змісту вироку вбачається, що при призначенні ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції у повній мірі відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину конкретні обставини справи, наслідки вчиненого злочину, а саме встановлення потерпілому другої групи інвалідності, думку представника потерпілого, а тому призначено основне покарання у виді позбавлення волі та додаткове у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано врахував крім тяжкості злочину і встановлені під час судового розгляду відомості про особу засудженого, а саме його вік і те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, та звільнив його від відбування основного покарання з іспитовим строком.

На переконання колегії суддів призначене ОСОБА_2 покарання та звільнення від його відбування з іспитовим строком, є законним та справедливим, відповідає тяжкості вчиненого ним правопорушення і ступеню його вини та в даному випадку є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, а тому апеляція прокурора задоволенню не підлягає, як і апеляційна скарга представника потерпілого в цій частині.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги представника цивільного відповідача щодо неповноти судового розгляду в частині визначення розміру відшкодування завданої злочинами шкоди, колегія суддів вважає їх обґрунтованими у звязку з наступним.

Згідно роз'яснень, даних у п.14 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" від 31 березня 1989р. №3 з подальшими змінами, в силу ст.334 КПК України (1960р.), суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або про покладення на засудженого обов'язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Як вбачається зі змісту оскарженого вироку, в порушення вказаних вимог закону і судової практики суд першої інстанції не дав належної оцінки усім обставинам, якими обґрунтовуються заявлені у цивільних позовах ОСОБА_8 і ОСОБА_11 вимоги та не виклав у вироку достатніх мотивів, з яких прийшов до висновку про необхідність їх задоволення по кожному виду відшкодування.

Як зазначено у вироку, при визначенні розміру відшкодування втраченого заробітку суд першої інстанції керувався положеннями ст.1198 ЦК України, за змістом якої розмір втраченого доходу, що підлягає відшкодуванню, визначається із річного доходу фізичної особи-підприємця, одержаного в попередньому, до каліцтва або іншого ушкодження здоровя, господарському році, поділеного на дванадцять. Таким чином, доходом, з якого має вираховуватися сума втраченого доходу фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва, у розумінні вказаної норми є дохід з якого має вираховуватися прибутковий податок.

Однак, в даному випадку суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув і не навів мотивів, з яких врахував розмір доходу виходячи лише з відомостей довідки №2371/18-110 від 30 січня 2013 року про суми виплачених ОСОБА_8 доходів у період з 1 липня 2007 року по 30 червня 2008 року (т.8 а.с.4), хоча згідно наведеної у цій довідці примітки зазначена в ній інформація потребує уточнення у джерел доходів.

Крім того, в матеріалах справи наявні інші відомості про доходи ОСОБА_8 за вказаний період, зокрема, довідка Тернопільської ОДПІ від 16 жовтня 2015 року (т.8 а.с.49), яким суд у вироку жодної оцінки не дав.

Також, як вбачається з вироку відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди суд першої інстанції стягнув з цивільного відповідача з урахуванням збитку у формі інфляційного знецінення, однак не навів жодних розрахунків сум, що підлягають стягненню, і не вказав матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов у цій частині.

Крім того встановлено, що судові дебати в даній справі було проведено без участі представника цивільного позивача, який заявляв клопотання про їх відкладення і не зявився в засідання з поважних причин, чим порушено вимоги статей 217, 268, 318 КПК України (1960р.). Також, зазначені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 22, 64 вказаного Кодексу належним чином не дослідив заявлені в справі цивільні позови, порушив права цивільного відповідача на захист своїх законних прав та інтересів, не дотримався вимог ст. 16-1 КПК України (1960р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України(1960р.) вказані порушення в сукупності з неналежним обґрунтуванням у судовому рішенні розміру стягнутого відшкодування колегія суддів відносить до істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу щодо вирішення цивільних позовів ОСОБА_8 і ОСОБА_11, та приходить до переконання, що вирок в цій частині необхідно скасувати і справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, задовольнивши подані апеляційні скарги в цій частині.

В решті вирок слід залишити без змін, оскільки перевіркою матеріалів кримінальної справи в межах поданих апеляцій не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості засуджених у вчиненні інкримінованих їм злочинів та призначеного покарання.

Керуючись пунктами 11, 13 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України (2012р.), ст.ст. 365, 366, 367, 374 Кримінально-процесуального кодексу України (1960р.), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення, апеляційні скарги представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_8 - ОСОБА_9, засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3, представника цивільного відповідача ДП Тернопільський облавтодор - ОСОБА_10 - задовольнити частково.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 12 квітня 2016 року в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_8 і ОСОБА_11 скасувати і в цій частині справу направити в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В решті цей вирок суду залишити без змін.

Повний текст ухвали оголошено 16 грудня 2016 року о 14 год. 30 хв.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_18