Ухвала суду № 63466595, 13.12.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 336/3181/16 Головуючий у 1 інстанції: Суркова В.П.

Провадження № 22-ц/778/4856/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» грудня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Мельник З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2016 року про відмову в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про видачу дублікату виконавчого листа по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заінтересована особа: ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2010 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 6171939,12 грн. в рахунок відшкодування заборгованості за договором про мільтивалютну кредитну лінію №474М-01-08 від 10.092008 року та судові витрати.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2011 року рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 28 грудня 2010 року у цій справі залишено без змін.

В червні 2016 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до суду із заявою про видачу дублікату виконавчих документів.

В обґрунтування вимог зазначило, що 28 грудня 2010 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист № 2-288/2010 від 15 березня 2011 року про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором в розмірі 6171939,12 грн. та судових витрат.

26 травня 2014 року виконавчий лист було направлено до підрозділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області для виконання.

22 березня 2016 року банк звернувся до відділу із заявою про надання інформації стосовно виконавчих проваджень.

Згідно відповіді від 19 квітня 2016 року за вих.. № 7096-3-03/4 відділ виконавчої служби повідомив, що на виконанні у виконавчій службі знаходилось зведене виконавче провадження № 45363118, до складу якого входили виконавчі провадження:

- № 43482963 з примусового виконання виконавчого листа № 2-288/2010, виданого 15.03.2011 р. Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - 6171939,12 грн., а також судові витрати державне мито 1700,00 грн., витрати на ІТЗ 120,00 грн.;

- № 43483062 з примусового виконання виконавчого листа № 0827/2-672/2011, виданого 28.04.2011 р. Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - 7111134,29 грн. а також судові витрати державне мито 1700,00 грн.. витрати на ІТЗ у розмірі 120,00 грн.;

- № 43482828 з примусового виконання виконавчого листа № 827/2-526/2011, виданого 28.04.2011 р. Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за договором кредитної лінії 4406020,29 грн.

24 червня 2015 р. державним виконавцем в порядку п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» вищезазначені виконавчі провадження завершені, про що було винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві: ВП № 43482963 від 24.06.2015 р., ВП № 43483062 від 24.06.2015 р.. ВП № 43482828 від 24.06.2015 р.

Супровідними листами за вих.. № 6755-3/11, № 6753-3/11, № 6754-3/11 від 24.06.2015 р. постанови разом з виконавчими листами направлені на адресу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Відповідно до даних канцелярії стягувача постанов про повернення виконавчих документів від 24.06.2015 р. стосовно боржника ОСОБА_5, та оригіналу виконавчого листа, на адресу стягувача не надходило.

Таким чином оригінали виконавчих документів були втрачені.

На підставі зазначеного просило видати дублікат виконавчого листа № 2-288/2010 від 15.03.2011 про стягнення солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором в розмірі 6171939,12 грн. та судових витрат.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2016 року відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про видачу дублікату виконавчого листа.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про задоволення заяви.

Справа розглянута у відсутність осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Згідно ч.5 ст. 124, п.9 ч. 3 ст.129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

За статтею 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Складовою справедливого судового розгляду, згідно даної Конвенції та практики Європейського суду з прав людини, є своєчасне та повне виконання судових рішень, з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Як зазначається у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Войтенко проти України» неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном.

У справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції.

Отже, відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно затримувати його виконання. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Відповідно до ч.1 ст. 370 ЦПК України замість втраченого оригіналу виконавчого листа суд, який видав виконавчий лист має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2010 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 6171939,12 грн. в рахунок відшкодування заборгованості за договором про мільтивалютну кредитну лінію №474М-01-08 від 10.092008 року та судові витрати.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2011 року рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 28 грудня 2010 року у цій справі залишено без змін.

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя 15.03.2011 р. на виконання судового рішення видав виконавчий лист №2-288/2010 року про солідарне стягнення з боржника ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» 6171939 грн.12 коп. Стягувач предявив виконавчий лист до виконання, виконавчий документ повернутий стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження у звязку з відсутністю у боржника майна (а.с. 170 т.2).

Тобто, стягувач вчинив дії, спрямовані на вчасне отримання виконавчого документа, пред'явлення його до виконання та відкриття виконавчого провадження з його виконання.

ОСОБА_5 звертався з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, і ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2014 року в задоволенні заяви відмовлено.

На час подання стягувачем заяви про видачу дублікату виконавчого листа щодо ОСОБА_5 рішення суду про стягнення кредитної заборгованості є чинним та не виконано.

Звертаючись із даною заявою, банк посилався на те, що виконавчий лист було втрачено у ході виконавчого провадження після винесення постанови № 43482963 від 24.06.2015 року про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки вказаний виконавчий лист до установи банку не повертався.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа, суд зазначив, що рекомендоване повідомлення про вручення банку поштового відправлення з управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішення ставить під сумнів наведені заявником доводи про втрату виконавчого листа.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Всі докази оцінюються судом у сукупності і жоден з них не має для суду наперед встановленого значення. При цьому, відхиляючи одні докази і беручи за основу інші, суд має дати оцінку підстав для цього.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Всупереч цим вимогам закону суд не перевірив доводи заявника та не зазначив, якими належними і допустимими доказами вони спростовані, в ухвалі не наведено жодного доказу, який вказує на те, що оригінал виконавчого листа не було втрачено, в основу відмови у видачі дублікату виконавчого листа покладені висновки, які фактично носять характер припущення, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Суд зосередився лише на дослідженні копій поштового повідомлення та постанови про повернення виконавчого листа.

Разом з тим, суд не звернув увагу на те, що в поштовому повідомлені не зазначено про вручення банку 06.07.2015 року виконавчого листа №2-288/2010, в ньому зазначені номера супровідних листів, зокрема лист № 6755-3/11 від 24.06.2015 року (а.с.176 т.2 ).

Однак і супровідний лист не містить точної інформації про відправку виконавчого листа за призначенням банку. Як вбачається із листа № 6755-3/11 від 24.06.2015 року, у тексті йдеться про повернення виконавчого листа №2-288/2010 стягувачу, не конкретизуючи хто є стягувачем. В додатку виконавчий лист не значиться, а вказано: «на 2 арк. у 1 прим, стягувачу на 3 арк. у 1 прим.». Між тим, першим адресатом у листі зазначено стягувача - банк.

За таких обставин поштове повідомлення та супровідний лист безспірно не підтверджують, що виконавчий лист був направлений виконавчою службою саме банку і він в нього знаходиться.

Судом першої інстанції по суті обставини, пов'язані із поверненням виконавчого документу, не перевірялися, не досліджувалися матеріали виконавчого провадження, журнал реєстрації вихідної кореспонденції ДВС, журнал реєстрації вхідної кореспонденції ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», не зясовувалося чи проводилися з цього питання службові перевірки у виконавчій службі та в банку.

Оскільки відсутність оригіналу виконавчого документу та відмова у видачі його дублікату тягне за собою фактичне невиконання рішення суду, що є завершальною частиною розгляду цивільної справи, то суд, вирішуючи дане питання відповідно до практики Європейського суду, повинен ураховувати, що процесуальні обмеження не можуть обмежувати реалізацію права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

У даній справі обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення заяви про видачу дубліката виконавчого листа, судом першої інстанції у передбаченому законом порядку не з'ясовувалися, а тому не можна визнати, що відмова у видачі дубліката виконавчого листа переслідує легітимну мету.

Враховуючи, що вирішення питання по суті про видачу дублікату виконавчого листа не належить до компетенції апеляційного суду, а віднесено законом до компетенції суду, який видав виконавчий лист або суду за місцем виконання виконавчого документа, апеляційна скарга на підставі ст. 312 ч. 1 п. 3 ЦПК України підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307,312 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2016 року у цій справі скасувати, заяву про видачу дублікату виконавчого листа направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: