Ухвала суду № 63465654, 16.12.2016, Рубіжанський міський суд Луганської області

УХВАЛА

16.12.2016 року Провадження №2-п/425/20/16

Справа №425/1849/16-ц

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі головуючого судді Коваленка Д.С., секретар Кравченко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення,

в с та н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області із заявою, якою просила переглянути заочне рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 17 жовтня 2016 року, яким були частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до неї про звернення стягнення на автомобіль, в рахунок припинення грошового зобовязання ОСОБА_2 за кредитним договором №910.15752 від 19 червня 2012 року, у сумі 185554 гривні 15 копійок.

Ні представник позивача, ні відповідач, у судове засідання не зявились, хоча про день час і місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином. Тому суд, на підставі частини 1 статті 231 Цивільного процесуального кодексу України, розглядав заяву ОСОБА_2 без їх участі.

У своїй заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_2 вказує на те, що вона не мала можливість зявитись 17 жовтня 2016 року у звязку із хворобою, а розглядом справи без її участі суд порушив її право на захист, оскільки вона не мала можливості подавати докази, давати свідчення. Також вказувала на те, що кредитний договір із нею не укладався і вона його не підписувала.

Представник позивача звернув увагу суду на те, що відповідач знала про день, час і місце проведення судового засідання не тільки 17 жовтня 2016 року, а й про всі судові засідання, що призначались у справі. Та звертав увагу суду на наявність рішень судів, що набрали законної сили, якими спростовуються аргументи відповідача.

А суд, на підставі норм процесуального та матеріального права, дійшов до таких висновків, виходячи при цьому із наступних мотивів:

Відповідно до положень частини 1 статті 232 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом ЦПК України), заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, заочне рішення підлягає скасуванню виключно за наявності у сукупності двох обставин: відповідач не з'явився в судове засідання з поважних причин (якщо відповідач не повідомив про причини своєї неявки, то це мало місце з поважних причин); докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Заочне рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 17 жовтня 2016 року було ухвалено у звязку із повторною неявкою відповідача до суду без поважних причин.

Довідка на яку посилається відповідач, як на документ, що підтверджує хворобу і неможливість явки до суду вже була оцінена під час ухвалення заочного рішення. І, будучи послідовним, а також з урахуванням відсутності доказів, які б змушували суд переглянути зроблений ним раніше висновок, суд повторює що, відомості які містяться у довідці лікаря (наданої відповідачем) не має даних про те, що встановлений діагноз мав наслідком госпіталізацію відповідача чи призначення їй амбулаторного лікування або будь-якої іншої форми лікування, та що її хвороба виключала можливість відповідача зявитись до суду.

Тому суд знову констатує, що неявка відповідача у судове засідання 17 жовтня 2016 року мала місце з поважних причин.

Як наслідок, суд не може погодитись із наявністю такої умови для скасування заочного рішення як неявка відповідача 17 жовтня 2016 року з поважних причин.

Аргументи відповідача що розгляд справи без її участі порушив її право на захист, оскільки вона не мала можливості подавати докази, давати свідчення суд не вважає юридично серйозними, оскільки справа слухалась з липня 2016 року, про що вона була проінформована належним чином (а.с.74), але жодного разу у судове засідання не зявилась (а.с.74,83,87,102,119-120,122,124), хоча мала достатньо часу для того аби скористатись своїм правом на захист у тому числі правом на представництво її інтересів в суді іншою особою.

При цьому суд відзначає, що відповідач подавала суду коли цього бажала і клопотання і докази, та мала реальну можливість прийти до суду і надати, якщо вона цього бажала, свідчення.

Як вже вказувалось вище, умовою для скасування заочного рішення є наявність доказів, на які посилається відповідач, і які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Суд враховує, що відповідач вказує на те, що кредитний договір вона не укладала і підписів у ньому не ставила. Але одразу відзначає, що наданим позивачем судовим рішенням, що набрало законної сили, вже встановлена та обставина, що 19 червня 2012 року ОСОБА_1 уклала з Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» кредитний договір №910.15752 та оплачувала кредит (а.с.149-161). А в силу положень частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому суд звертає увагу і на те, що у тій справі, за наслідками розгляду якої було прийнято вказане рішення, ОСОБА_2 особисто надавала суду пояснення.

Також суд бере до уваги і той факт, що в силу положень частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України (надалі за текстом ЦК України) в Україні діє презумпція правомірності правочину, тобто будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

А згідно частини 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, скасування заочного рішення про звернення стягнення на предмет застави в рахунок припинення грошового зобовязання ОСОБА_2 за кредитним договором №910.15752 від 19 червня 2012 року, у сумі 185554 гривні 15 копійок, через наявність незгоди відповідача з правомірністю вказаного кредитного договору, в силу наявної презумпції правомірності правочину, було б явним порушенням і цієї презумпції, і права позивача на справедливий судовий розгляд. Оскільки означене право, в аспекті розумних строків розгляду справи судом, не повинно обмежуватись правом відповідача оспорити укладений правочин, яке останній, як сторона правочину, безумовно має можливість реалізувати шляхом подання окремого позову. І за наявності позитивного для себе рішення ставити питання про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами.

Отже суд констатує, що відповідач не зміг довести наявність всіх передбачених процесуальним законом умов, для скасування заочного рішення.

А тому, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.

Отже, керуючись статтями 74,76,77,208-210,224-233 Цивільного процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 17 жовтня 2016 року, яким були частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до неї про звернення стягнення на автомобіль, в рахунок припинення грошового зобовязання ОСОБА_1 за кредитним договором №910.15752 від 19 червня 2012 року, у сумі 185554 гривні 15 копійок, залишити без задоволення.

Ухвала не може бути оскаржена.

Ухвала набирає законної сили з дати її постановлення.

Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дати постановлення цієї ухвали.

Суддя - Д.С. Коваленко