Рішення № 63462557, 14.12.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/2021/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 грудня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого-судді - Ігнатюка Б.Ю.

суддів Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.

при секретарі Кухта М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Тячівського районного суду від 23 липня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 02.09.2008 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 було укладено Договір про іпотечний кредит № 295-С-08, згідно з яким Позивач надав Позичальнику кредит в розмірі 343300,00 грн. зі сплатою за користування кредитними коштами 23,0 % річних з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 02 червня 2025 року на придбання квартири за договором купівлі-продажу від 02 вересня 2008 року. В забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором було укладено Іпотечний договір від 02 вересня 2008 року №3951. У зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та суми основного боргу банк звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором. 19 липня 2010 року Тячівським районним судом Закарпатської області у справі № 2-1247/10 року позов задоволено. 09 вересня 2010 року Тячівським районним судом Закарпатської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за Договором про іпотечний кредит в розмірі 499273 грн. Відповідач - ОСОБА_2, яка успадкувала предмет іпотеки, добровільно не задовольняє вимоги Банку, так як надіслана їй вимога про усунення порушення зобов'язання за вих. № 13-5-190/2012 від 05 травня 2015 року залишена без задоволення. У звязку з наведеним Банк просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку шляхом набуття права власності.

Рішенням Тячівського районного суду вищевказаний позов задоволено.

ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, не погодився з цим рішенням, порушив питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріально та процесуального права.

В судовому засіданні представник апелянта скаргу з наведених підстав підтримав.

Представник позивача вважав, що підстав для задоволення скарги немає. Пояснив, що причину неподання доказів своєчасного предявлення вимоги до відповідачки як спадкоємця боржника він не знає.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності.

Однак з даним висновком суду першої інстанції не може повністю погодитись колегія суддів виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам постановлене у справі судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що 02.09.2008 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 було укладено Договір про іпотечний кредит № 295-С-08, згідно з яким позивач надав позичальнику кредит в розмірі 343300,00 грн. зі сплатою за користування кредитними коштами 23,0 % річних. Кредит надався строком на 202 місяці з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 02 червня 2025 року.

19 липня 2010 року Тячівським районним судом Закарпатської області у справі № 2-1247/10 року позов про стягнення з позичальника заборгованості задоволено.

09 вересня 2010 року Тячівським районним судом Закарпатської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь Позивача, заборгованості за Договором про іпотечний кредит в розмірі 499273 грн.

Згідно свідоцтва про смерть, виданого 18.09.2012 року Митищинським управлінням ЗАГС Головного управління ЗАГС Московської області позичальник помер 22.08.2012 року, про факт смерті ОСОБА_3 установі Банку стало відомо 28.09.2012 р. згідно постанови про закінчення виконавчого провадження виданої ВДВС Тячівського РУЮ.

22 лютого 2013 року до Тячівської державної нотаріальної контори дружиною померлого - ОСОБА_2 подано заяву на прийняття спадщини за №157, що зареєстрована в реєстрі за № 1-208, відповідно до якої ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3

За змістом ч.2 статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У позовній заяві зазначається, що позивач дізнався про смерть позичальника 28 вересня 2012 р. і 25 січня 2013 р. ним було предявлено вимогу до спадкоємців. Однак, жодного доказу в підтвердження останнього факту предявлення вимоги до спадкоємців 25 січня 2013 р. - не надав. Натомість, позивачем додано до позовної заяви копію вимоги до відповідачки про погашення заборгованості, яка датована 5 травня 2015 р./а.с.17/. І тому суд констатує, що позивачем пропущено шестимісячний строк предявлення вимоги, який встановлено зазначеною вище ч.2 ст. 1281 ЦК України, який є преклюзивним. В такому випадку слід застосувати вимоги ч.4 ст.1281 ЦКУ, відповідно до якої кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Цієї єдиної обставини достатньо для прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою суду відмовлено у приєднанні до справи додаткових доказів, які стосувались своєчасного заявлення вимоги позивача до відповідача, про які заявив представник банку в суді апеляційної інстанції, оскільки він не навів не тільки жодної причини неподання цих доказів в суді першої інстанції, яка б була поважною, а взагалі не вказав таку причину, заявивши про те, що така причина йому не відома. Приєднання цих доказів в суді апеляційної інстанції суперечило б вимогам ст.131 ЦПК України, відповідно до якої сторони зобовязані подати свої докази суду до або після попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду по суті; докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважної причини.

З врахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргуОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, - задовольнити.

Рішення Тячівського районного суду від 23 липня 2015 року скасуватита постановити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягненняна предмет іпотеки відмовити.

Стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» в користь ОСОБА_2 4062 грн.41 коп. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено на протязі двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: