Ухвала суду № 63452216, 13.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7768/16 Головуючий 1 інст. - Погасій О.Ф.

Справа № 643/11665/16-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: трудові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» грудня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним та у подальшому уточненим позовом до Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод». В обґрунтування свого позову посилалася на те, що з 20 липня 1979 року вона працювала на Державному підприємстві «Харківський електромеханічний завод» контролером зборки електричних машин, апаратів та приборів. У зв'язку із скороченням чисельності працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України 01 серпня 2016 року її звільнено з роботи.

Зазначила, що на день звільнення їй нараховано заробітну плату та вихідну допомогу, але не виплачено у зв'язку з відсутністю коштів.

Просила стягнути з Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з лютого по 01 серпня 2016 року та вихідну допомогу в сумі 10921,45 грн.; стягнути з Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» на її користь компенсацію середнього заробітку за затримку виплат при звільненні по день фактичного розрахунку в розмірі 4423,68 грн.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 - задоволено, стягнуто з Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та вихідну допомогу у розмірі 10921,45 грн., суму середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку у розмірі 4423,68 грн., а всього стягнуто 15345,13 грн.; стягнуто з Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» в дохід держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.; допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2016 року заяву ДП «Харківський електромеханічний завод» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду Державне підприємство «Харківський електромеханічний завод» подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення - скасувати та ухвалити нове рішення, в якому відмовити у задоволенні позову щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в сумі 4426,68 грн.

При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що остаточний розрахунок з позивачем проведений не був ні на час звільнення, ні на час розгляду справи судом, таким чином для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, у зв'язку з чим вважав, що строк на звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку ще не настав.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» необхідно відхилити, заочне рішення суду в оскаржуваній частині - залишити без змін.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга стосується саме стягнення середнього заробітку за весь час затримки при звільненні заочне рішення суду переглядається саме в цій частині.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 20 липня 1979 року по 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 працювала на Державному підприємстві «Харківський електромеханічний завод» контролером зборки електричних машин, апаратів та приборів. У зв'язку із скороченням чисельності працівників наказом № 140-к від 01 серпня 2016 року її звільнено з роботи.

Із матеріалів справи вбачається, що заборгованість по заробітній платі склала 10921, 45 грн. = (7112,43 грн. - заборгованість з лютого 2016 року по червень 2016 року; 1520, 58 грн. - заборгованість по заробітній платі за липень 2016 року; 2288, 44 грн. - заборгованість по заробітній платі за серпень 2016 року). Розмір середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку становить 4423,68 грн. = (61,44 грн. - розмір середньоденної заробітної плати х 72 дня - кількість днів затримки з 02 серпня 2016 року по 12 жовтня 2016 року, по день ухвалення рішення).

Посилання відповідача на те, що строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку не настав, тому заочне рішення суду в цій частині необхідно скасувати є безпідставними, виходячи з наступного.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішеннях від 24 грудня 2004 №22-рп/2004 та 22 лютого 2012 року справа №1-5/2012, строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин. Для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Тримісячний строк починається з дня, коли звільнений працівник дізнався, або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільнені сум, фактично розрахувався з ним.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звільнено 01 серпня 2016 року. Розрахунок з нею не проведено. Оскільки їй не виплачено належні суми при звільненні та не проведено з нею остаточного розрахунку, вона мала право звернутися до суду з вимогою як про стягнення заборгованості по заробітній платі, так і про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку за період з 02 серпня 2016 року по 12 жовтня 2016 року, на час ухвалення рішення.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповажений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виходячи з змісту ст. 117 КЗпП України підставою відповідальності підприємства відповідно до вказаної статті є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення підприємством строків розрахунку при звільненні та вина підприємства.

Належних та допустимих доказів того, що будь - які об'єктивні або суб'єктивні обставини перешкоджали підприємству належно виконати свої обов'язки перед працівником матеріали не містять і в суді апеляційної інстанції їх не надано.

При цьому підприємство не проявляло належну дбайливість щодо виконання своїх обов'язків перед працівником, тому висновок суду щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку є законним та обґрунтованим.

Аналізуючи зазначене, судова колегія вважає, що з додержанням вимог ст. ст. 213 - 215 ЦПК України суд першої інстанції, встановивши обставини справи повно, надавши їм належну оцінку, правомірно зазначив у рішенні про доведеність фактів порушення при звільненні прав ОСОБА_1, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки ухвалене судове рішення в оскаржуваній частині відповідає зазначеним вимогам та обставинам справи, судова колегія вважає, що підстав для його зміни або скасування в цій частині не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.

Зазначена апеляційна скарга зведена до посилання на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції і яким суд надав відповідну правову оцінку.

Даних, які б вказували на наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, апеляційна скарга не містить.

За таких обставин згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а заочне рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишенню без змін.

Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2016 року клопотання Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 606, 32 грн. до розгляду апеляційної скарги по суті - задоволено.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» - відхилено.

Частинами 1, 5 статті 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки заочне рішення суду залишено без змін, судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 606, 32 грн. в дохід держави підлягає стягненню з Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод».

В іншій частині заочне рішення суду не переглядалося.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1.ст.314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» - відхилити.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2016 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

В іншій частині заочне рішення не переглядалося.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» в дохід держави 606, 32 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії