Ухвала суду № 63451457, 13.12.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - В.М. Фастовець

Доповідач - Лозко Ю.П.

Справа № 415/5541/16-ц

Провадження № 22ц/782/900/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого Лозко Ю.П.

суддів: Назарової М.В., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря: Коротенка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 24 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заборгованості із заробітної плати, моральної шкоди та індексації споживчих цін, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила стягнути з Другого воєнізованого гірничорятувального загону на свою користь заробітну плату за період з серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року в сумі 6401,76 грн., індексацію споживчих цін в розмірі 2960,73 грн. та моральну шкоду - 2000 грн.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 24 жовтня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заборгованості по заробітній платі,моральної шкоди та індексації споживчих цін повернуто позивачу та роз'яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на те, що суд порушив норми процесуального права та дійшов невірних висновків, які не відповідають фактичним обставинам по справі.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі ст. 3 ч. 1 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції послався на те, що оскільки позивач звернулася до суду з вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі в порядку позовного провадження та не надала суду доказів того, що їй було відмовлено у видачі судового наказу чи такий наказ було скасовано, позовна заява про стягнення заборгованості по заробітній платі за період підлягає поверненню з роз'ясненням позивачу, що він повинен звернутися до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі, оформленої відповідно до ст.98 ЦПК України. Проте, оскаржуваною ухвалою позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості із заробітної плати, моральної шкоди та індексації споживчих цін було повернуто повністю.

Однак погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.

Так, положеннями ч. 1 ст. 121 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Відповідно до вимог ч. ч. 2 та 4 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виправить недоліки позовної заяви, вона вважається неподаною і повертається позивачеві, про що постановляється ухвала.

За змістом тієї ж ч. 1 ст. 121 ЦПК України неподання разом з позовною заявою копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або про скасування судового наказу не є недоліком, який підлягає виправленню, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 118, п. 6 ч. 3 ст. 121 ЦПК України в такому випадку позовна заява не залишається без руху, а повертається позивачу.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 118 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України позовна заява про стягнення заробітної плати може бути подана тільки у разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або у разі скасування судового наказу судом.

Проте, з позовної заяви позивача вбачається, що в ній заявлено три вимоги, а саме, крім вимоги про стягнення заробітної плати, ще вимоги про стягнення суми індексації заробітної плати та суми у відшкодування моральної шкоди, однак останні вимоги не входять до встановленого ст. 96 ЦПК України переліку вимог, за яким може бути виданий судовий наказ.

Питання про роз'єднання позовних вимог згідно до положень ст. 126 ЦПК України, суд не вирішував.

Суд першої інстанції на вищезазначене певної уваги не звернув і своєю ухвалою повернув позовну заяву позивачу, що було зроблено ним поспішно.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа поверненню у той же суд для нового вирішення питання у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 2 п. 4, 311, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 24 жовтня 2016 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції в установленому законом порядку.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: