Ухвала суду № 63449217, 02.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1443/16 Справа № 201/15490/16-к Слідчий суддя - Антонюк О. А. Суддя-доповідач - Коваленко В.Д.

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді - доповідача Коваленко В.Д.,

суддів Васецької В.В., Піскун О.П

за участю:

секретаря судового засідання Старовойтова Є.В.,

прокурора Талдикіна О.О.,

адвоката Кущ Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою адвоката Куща Д.С. в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2016 року, про накладення арешту, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2016 року було задоволено клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області про арешт майна, а саме автомобіля НОМЕР_1, заявленого в рамках кримінального провадження № 120150406530004912.

Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя вказав на те, що прокурором 27.11.2015 року до ЄРДР внесено відомості про скоєння злочину за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 2 ст. 191 КК України, в зв'язку з чим просить накласти арешт на автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження. Слідчий суддя вказав про правову підставу для арешту майна та вказав, що з метою забезпечення виконань завдань кримінального провадження, щодо швидкого та неупередженого розслідування, виявлення та викриття винних, а також для збереження доказів необхідно клопотання прокурора задовольнити та накласти арешт на вищезазначене майно.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, адвокат Кущ Д.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про накладення арешту на майно повернути прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин.

В обґрунтування своєї апеляції, адвокат Кущ Д.С. посилається на те, що обґрунтування необхідності арешту автомобіля прокурор виклав загальними фразами. На його думку, при розгляді клопотання слідчим суддею не було враховано, що в даному кримінальному провадженні жодна особа не повідомлена про підозру у скоєнні даного кримінального правопорушення, прокурором не зазначено, яким саме чином арешт та зберігання легкового автомобіля відповідає меті збереження речового доказу, прокурором в клопотанні не зазначено про наявність в цьому кримінальному провадженні цивільного позову. Крім того адвокат вказує, що арештований автомобіль придбаний за кредитним договором та перебуває у заставі банку, оскільки ОСОБА_3 не здійснив повне повернення кредитних коштів банку. Разом з тим адвокат звертає увагу на те, що ОСОБА_3 використовує цей автомобіль для поїздок до своєї матері, яка має низку захворювань та проживає у Вінницькій області.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення адвоката, на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який підтримав вимоги клопотання та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, з матеріалів вбачається, що 08 листопада 2016 року прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської областізвернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із клопотанням про накладення арешту на транспортний засіб транспортний засіб «Skoda Octavia» НОМЕР_3, у кримінальному провадженні № 12015040650004912 від 27.11.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

При цьому в клопотанні вказано, що з метою збереження даного транспортного засобу, оскільки є підстави що даний автомобіль придбаний за грошові кошти здобуті злочинним шляхом, які були привласнені посадовими особами підприємства ТОВ «Метал» шляхом зловживання своїм службовим становищем. Остільки спричинено матеріальний збиток підприємству ТОВ «Метал» у особливо великих розмірах - слідчий прохає накласти арешт.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, посадові особи підприємства ТОВ «МЕТАЛ» в особі комерційного директора ОСОБА_3 та генерального директора ОСОБА_4, шляхом зловживання своїм службовим становищем за допомогою своїх корпоративних банківських пластикових карток привласнили грошові кошти підприємства на суму 1 783 669, 39 гривень. Тим самим спричинено матеріальний збиток підприємству ТОВ «МЕТАЛ» у особливо великих розмірах, що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Слідчий суддя, клопотання слідчого визнав обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки дані, викладені у матеріалах кримінального провадження дають підстави для висновку, що вказане необхідно з метою забезпечення схоронності, та для забезпечення проведення слідчих (розшукових) дій, для забезпечення виконання ухваленого судом рішення щодо вирішення долі цього транспортного засобу, як речового доказу у даному кримінальному провадженні.

З вказаним висновком колегія суддів погоджується, оскільки слідчий суддя

правильно звернув увагу, що у відповідності до вимог ст. 171 КПК України, слідчим у

клопотанні чітко зазначено відомості стосовно реальної наявності підстав у зв'язку з

якими потрібно здійснювати арешт вказаного майна.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 170 КПК України, - арештом майна є

тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть

цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або

неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне

його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у

встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна

може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи,

у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та

використовувати його.

Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Також колегія суддів зауважує, що на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до ст. 171 КПК України із клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням із прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1)підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна;

2)перелік і види майна, що належить арештувати;

3)документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У клопотанні цивільного позивача, слідчого, прокурора про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, іншої особи для забезпечення цивільного позову повинно бути зазначено:

1)розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

2)докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що як слідчим, так і слідчим суддею були належним чином дотримані вимоги ст. ст. 170, 171, 173 КПК України при його внесенні та розгляді.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту майна перевірялись слідчим суддею. При цьому було вислухано доводи прокурора, ретельно досліджені матеріали кримінального провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Слід зазначити, що розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про, арешт майна, яке вилучено в ході проведення обшуку, є належно вмотивованим, обґрунтованим та законним, а тому підлягає залишенню без змін.

При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, а саме те, що зазначене в клопотанні слідчого майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 2 ст. 167 КПК України.

Колегія суддів зазначає, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

В зв'язку з цим, доводи апелянта, що у слідчого судді не було правових підстав для накладення арешту на майно, яке ніби то належить вищевказаним особам, оскільки не встановлено достовірних відомостей про отримання речей, на які накладено арешт, злочинним шляхом, - є безпідставними.

Доводи апелянта щодо порушень слідчим суддею та судом норм КПК України також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб колегією суддів не встановлено.

Враховуючи викладене, а також виправдані інтереси держави, пов'язані з порушенням загальносуспільних інтересів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність вжити заходів забезпечення кримінального провадження, шляхом накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Всі інші доводи, на які посилається апелянт, підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті, остільки оцінка доказів по справі, правильність кваліфікації є завданням послідуючих стадій кримінального провадження.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Доводи апелянта про необхідність зняття арешту з автомобіля, остільки необхідно на ньому їздити до престарілої матері, не можуть бути самі по собі підставою для скасування судового рішення, враховуючи данні, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката Куща Д.С. в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого суддіЖовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2016 року про накладення арешту на автомобіль НОМЕР_2 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду: