Постанова № 63447633, 30.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р. Справа№ 5011-7/13420-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Коршун Н.М.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представників сторін:

від позивача - Якушенко В.А., дов. № 3744/09-03 від 07.06.2016 року;

від відповідача - Грожанова В.А., дов. № б/н від 28.07.2016 року;

від третьої особи - не з'явилися;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Техно

Група»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 31.08.2016 року

у справі № 5011-7/13420-2012 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Техно

Група»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у

сфері енергетики

про стягнення 2 600 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 року по справі № 5011-7/13420-2012 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Техно-Група» на користь Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» 2 540 010,00 грн. сплачених Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго» по Договору оренди № 43-02/21 від 31.10.2011 року та 50 800,20 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пром-Техно Група» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 року по справі № 5011-7/13420-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ткаченка Б.О., судді: Зеленін В.О., Коршун Н.М., та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.11.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 року продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 23.11.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 року було відкладено розгляд справи на 30.11.2016 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Техно Група» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 року по справі № 5011-7/13420-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, у судове засідання не з'явився.

25.10.2016 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, надійшли письмові пояснення, у яких третя особа надала свої пояснення та просила розглядати справу без участі її представника.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

31.10.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго» (далі - орендар, позивач, ПАТ «Черкасиобленерго») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Техно Група» (далі - орендодавець, відповідач, ТОВ «Пром-Техно Група») було укладено Договір оренди № 43-02/21 (далі - Договір).

Згідно з п. 2.1 Договору майно надається орендарю для ведення ліцензованої діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Як передбачено п. 4.1 Договору, строк оренди майна складає 4 (чотири) місяці з моменту передачі орендарю за актом приймання-передачі майна та закінчується 28.02.2012 року.

Пунктами 5.1 та 5.2 Договору (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою від 27.11.2011 року до Договору) передбачено, що загальна сума орендної плати з урахуванням її індексації, складає 2 600 000,00 грн. в тому числі ПДВ 433 333,33 грн., вона сплачується орендарем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів в сумі 2 600 000,00 грн., в тому числі ПДВ 433 333,33 грн. на поточний рахунок орендодавця по закінченню терміну дії договору.

Відповідно до п. 5.4. договору орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який строк у розмірі, що визначається на момент оплати.

28.02.2012 року сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі обладнання, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно (електротехнічне обладнання яке використовується для постачання електричної енергії споживачам електричної енергії, найменування, кількість якого визначені в даному акті).

01.03.2012 року позивачем було сплачено 2 600 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1081 від 01.03.2012 року на суму 2 600 000,00 грн.

Спір виник у зв'язку з тим, що ПАТ «Черкасиобленерго» просить стягнути з відповідача на свою користь 2 600 000,00 грн., які було сплачено в якості оплати за оренду обладнання, відповідно до п. 5.1 Договору. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що дана сума є завищеною та суперечить Методиці обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж та пропорції її розподілу.

Під час попереднього розгляду справи, постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2013 року у справі № 5011-7/13420-2012 було визнано недійсним п. 5.1 Договору, укладений між ПАТ «Черкасиобленерго» та ТОВ «Пром-Техно Група» і встановлено, що за оспорюваним договором у дійсності мали місце відносини спільного використання технологічних мереж, до яких підлягають застосуванню положення Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ України від 12.06.2008 року за № 691 (далі - Методика). Вищий господарський суд України відзначив, що визначена оспорюваним договором плата за користування технологічними електричними мережами є значно вищою, аніж встановлена вказаним законодавчим актом.

У постанові Вищого господарського суду України від 18.12.2014 року у справі № 5011-7/13420-2012 зазначено про необхідність визначення реальної ціни договору з урахуванням значного перевищення ціни та невідповідності її Методиці. Також, у вказаній постанові Вищий господарський суд України зазначив, що при оцінці висновків судово-товарознавчої експертизи від 30.12.2013 року, суд не звернув увагу на те, що при її проведенні експертом не використовувалась Методика обрахування плати за використання технологічних електричних мереж, а тому висновки судово-товарознавчої експертизи № 29 не мають значення для вирішення даного спору, оскільки предметом її дослідження була вартість послуг за спірним договором оренди електротехнічного обладнання, а не за договором про спільне використання технологічних мереж, яким спірний договір насправді являється.

При цьому направляючи справу на новий розгляд касаційний суд зазначив, що судами не встановлено усю сукупність обставин, які мають значення для справи, не з'ясовано дійсні правовідносини сторін, не застосовано законодавство, яке регулює спірні правовідносини.

Суд першої інстанції рішенням від 31.08.2016 року у даній справі дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення, відповідно до положень ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, з відповідача на користь позивача 2 540 010,00 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.1 Правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (далі - ПКЕЕ) дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 5.15 ПКЕЕ передбачено, що відносини сторін у разі передачі (транзиту) електропередавальною організацією електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж (споживача, основного споживача) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, який електропередавальна організація зобов'язана укласти з відповідним власником технологічних електричних мереж.

Згідно з п. 6.29 ПКЕЕ електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423.

Згідно з пунктами 6.30, 6.32 ПКЕЕ відшкодування обґрунтованих витрат з утримання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і враховує фактичні обґрунтовані витрати основного споживача на утримання цих електричних мереж. Фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються власнику електричних мереж відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності. Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності впродовж базового періоду. До витрат на утримання технологічних електричних мереж належать лише ті витрати, які безпосередньо стосуються вказаного виду діяльності. Величина витрат споживача не може перевищувати граничної величини витрат, визначених відповідно до нормативів витрат за об'ємом умовних одиниць електроустановок, які складаються за результатами діяльності електропередавальної організації, на території здійснення ліцензованої діяльності якої приєднані електроустановки основного споживача (споживача).

Судом зазначено, що між сторонами виникли відносини не з договору оренди, а з договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

При цьому, місцевий господарський суд послався на те, що судом касаційної інстанції встановлено, що укладений між сторонами Договір вчинений для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, а тому відносини сторін регулюються правилами щодо спільного використання технологічних мереж.

З метою встановлення реальної ціни Договору за Методикою обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, суд першої інстанції ухвалою від 16.03.2015 року призначив судову товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання про визначення розміру плати за користування технологічними електричними мережами за період з листопада 2011 року по лютий 2012 року.

Висновком експертів за результатами проведення комплексної судової товарознавчої експертизи № 331,424/15-23 від 21.06.2012 року, майно за Договором оренди є окремим електротехнічним обладнанням та не є електричною мережею, також не видається за можливе документально підтвердити розмір витрат ПАТ «Черкасиобленерго» на утримання технологічних електричних мереж по обслуговуванню та використанню ПС110/10 Кв «СТО», визначені у сумі 70 445,40 грн.

Вказаний висновок суд першої інстанції не прийняв як доказ, оскільки експертами у висновку № 331,424/15-23 від 21.06.2012 року не надано відповіді на поставлене в ухвалі Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року питання, а надані експертом відповіді суперечать позиції, яка викладена судом касаційної інстанції у постанові від 18.12.2014 року.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції враховано Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ «Черкасиобленерго» за період з 01.10.2011 року до 01.04.2012 року, складений Державною фінансовою інспекцією в Черкаській області за № 05-24/07 від 01.10.2012 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13.08.2014 року у справі № К/800/31218/14 за позовом ПАТ «Черкасиобленерго» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень.

На підставі даних доказів суд першої інстанції дійшов висновку, що реальною ціною послуг за Договором, який фактично є договором про спільне використання технологічних мереж за час дії договору, у відповідності до Методики, є 59 990,00 грн.

Колегія суддів не може погодитись з даними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Такі обмеження випливають із необхідності дотримання принципу самостійності суду, що встановлений у ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з яким, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.

Не допускаються вказівки щодо достовірності чи недостовірності того чи іншого доказу, щодо переваг одних доказів над іншими, виходячи з того, що відповідно до ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас, касаційна інстанція може вказати на неповноту встановлення обставин справи у рішенні місцевого господарського суду або постанові апеляційного господарського суду, а також зазначити, в чому саме полягає ця неповнота (не встановлено фактів, що входять до предмета доказування, та інших обставин, що мають значення для справи).

Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на те, що спірний Договір є договором про спільне використання технологічних електричних мереж, та відхилення з огляду на це висновку експертизи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні. Згідно з ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд мотивував відхилення такої експертизи тим, що його висновки суперечать висновкам зазначеним у постанові Вищого господарського суду України від 16.05.2013 року.

Проте, судова колегія вважає, що відхилення висновку експертизи з вказаних обставин є безпідставним. Оскільки відхилення висновків експертизи повинно відбуватись у зв'язку з його оцінкою поряд з іншими доказами у справі та бути мотивованим, чого судом зроблено не було.

Взяття судом до уваги обставин зазначених у Акті ревізії Державної фінансової інспекції в Черкаській області № 05-24/07 від 01.10.2012 року та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.08.2014 року у справі № К/800/31218/14 колегія вважає передчасним, оскільки спочатку необхідно встановити факт того, що орендне майно використовувалось як спільні технологічні мережі.

Слід зауважити, що лише за обставин використання орендного майна як спільних технологічних мереж, можливо було застосувати реституцію в частині різниці між сумами затрат на спільне використання технологічних мереж та сумою коштів, яка була сплачена як орендна плата.

Враховуючи дані висновки, колегія суддів звертає увагу, що у висновку Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 331,424/15-23 від 21.06.2012 року встановлено, що майно вказане в Додатку № 4 до Договору оренди № 43-02/21 від 31.10.2011 року є окремим електротехнічним обладнанням та не є електричною мережею. Експерти вказали, що не видається за можливе документально підтвердити розмір витрат ПАТ «Черкасиобленерго» на утримання технологічних електричних мереж по обслуговуванню та використанню ПС110/10 Кв «СТО», визначених у сумі 70 445,40 грн.

Експерт також зазначив, що згідно з п. 1.1 Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж передбачає її застосування, вона встановлює методологію обрахування вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання, у тому числі порядок складення кошторису витрат власників мереж на утримання їх технологічних мереж. Тоді як, за результатами дослідження, орендне майно не є електричними мережами, а є окремим електротехнічним обладнанням.

Крім того, відповідно до п. 1.1 ПКЕЕ, вони регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

Згідно з п. 1.2 ПКЕЕ постачальник електричної енергії - суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії.

ТОВ «Пром-Техно Група» не одержувало і не має ліцензії НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 1.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

У матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Пром-Техно Група» використовувало електричну енергію для електропередавальній організації між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності, з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Пунктом 1.2 ПКЕЕ також визначено, що електрична мережа - сукупність електроустановок для передачі та розподілу електричної енергії.

ТОВ «Пром-Техно Група» являлось власником лише частини електротехнічного обладнання - електроустановки, а не електричної мережі в цілому, яка самостійно не здатна передавати та розподіляти електричну енергію, що підтверджується договором купівлі-продажу № 6 від 27.05.2011 року, в якому вказано, що ТОВ «Пром-Техно Група» придбало саме частину обладнання, яку і передало в оренду.

У відповідності до п. 1.2 ПКЕЕ спільне використання технологічних електричних мереж - виконання комплексу заходів з метою експлуатації та утримання у належному технічному стані технологічних електричних мереж, які використовуються для забезпечення електропостачання інших суб'єктів господарювання, крім їх власника, або для забезпечення передачі (транзиту) електричної енергії в мережі електропередавальної організації.

За доводами ТОВ «Пром-Техно Група» не спростованими позивачем, відповідач не мав засобів, технічних можливостей та законних підстав (ліцензій) для здійснення комплексу заходів з метою експлуатації і утримання у належному технічному стані електричних мереж, а тому не міг спільно з ПАТ «Черкасиобленерго» використовувати ці електричні мережі та укладати договір щодо спільного використання електричних мереж, оскільки даний договір не відповідав би дійсності і фактично проведеній господарській операції.

Положеннями п. 1.11 ПКЕЕ передбачено передачу в оренду електроустановок, а саме вказано, що у разі передачі електроустановки або її частини в оренду та обумовлення договором оренди передачі орендареві відповідних повноважень щодо врегулювання договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії щодо електрозабезпечення орендованої електроустановки або її частини між орендарем та суб'єктами електроенергетики мають бути укладені відповідні договори згідно з вимогами цих Правил.

За таких обставин, Методика обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж не використовується для спірних правовідносин.

Отже, судом першої інстанції безпідставно взято до уваги розрахунки витрат на утримання технологічних електричних мереж, які було зроблено в Акті ревізії Державної фінансової інспекції в Черкаській області № 05-24/07 від 01.10.2012 року.

Враховуючи встановлені обставини, а також те, що постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2013 року у справі № 5011-7/13420-2012 було визнано недійсним п. 5.1 Договору, який визначав розмір орендної плати, то Договір не містить умов про розмір орендної плати.

Тобто, ціна у договорі фактично відсутня.

По-перше, оскільки судом встановлено, що Методика обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж до даних правовідносин застосовуватися не повинна, то ціноутворення за Договором є вільним.

Позивач користування орендним майном не заперечував.

Оскільки зі змісту орендних зобов'язань випливає користування майном, без застосування до них Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, то до даних правовідносин, у даному конкретному випадку, неможливо застосувати реституцію у розумінні ст. 216 ЦК України.

За таких обставин, підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача коштів відсутні.

По-друге, відповідно до ч. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно з висновку судово-товарознавчої експертизи № 29 від 30.12.2013 року, відсутні підстави вважати завищеною чи заниженою вартість послуг за Договором оренди, оскільки об'єкт оренди відноситься до категорії товарів, по яких використовується вільний режим ціноутворення. Також у висновку зазначено, що на підставі наданих документів реальна вартість оренди такого обладнання на час дослідження могла становити 11,5-15,0 млн. грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2014 року у справі № 5011-7/13420-2012 даний висновок відхилявся з огляду на те, що експертом не використовувалась Методика обрахування плати за використання спільних технологічних електричних мереж.

Проте, враховуючи відсутність підстав для застосовування до спірних правовідносин вказаної Методики, судова колегія вважає, що висновок вказаної експертизи може бути використано як один із доказів та підтверджує обґрунтованість розміру орендної плати.

Враховуючи встановлені обставини у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 600 000,00 грн. в порядку ст. 216 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Техно Група» в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 року по справі № 5011-7/13420-2012 прийнято з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Техно Група» підлягає задоволенню.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго».

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Техно Група» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 року по справі № 5011-7/13420-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 600 000,00 грн. - відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 285, ідентифікаційний код 22800735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Техно-Група» (04071, м. Київ, вул. Лук'янівська, буд. 63, ідентифікаційний код 36469368) 42 900,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 5011-7/13420-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

Н.М. Коршун

Повний текст рішення складено 05.12.2016 року.