Постанова № 63447631, 14.12.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

14.12.2016 справа № 905/2073/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:ОСОБА_1суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю № 2316/3 від 07.04.2016, від відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод", м. Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від13.09.2016 (повне рішення складено 19.09.2016) по справі№ 905/2073/16 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кант", м. Харків,доПриватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод", м. Донецьк,простягнення 546 016, 82 грн. заборгованості, 478 596, 47 грн. інфляційних нарахувань, 38 640, 71 грн. 3% річних, 470 075, 93 грн. пені

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя Кучерява О. О.) від 13.09.2016 (повне рішення складено 19.09.2016) по справі № 905/2073/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кант", м. Харків (далі ТОВ «Кант»), до Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" металургійний завод", м. Донецьк (далі ПрАТ "ДМЗ"), задоволено частково; стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 546 016, 82 грн., інфляційні втрати в розмірі 472 390, 65 грн., 3% річних у розмірі 38 640, 71 грн., пеню у розмірі 470 071, 96 грн. та судовий збір у розмірі 22 906, 81 грн.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ПрАТ «ДМЗ» звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2016 по справі № 905/2073/16, посилаючись на неповне зясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушення ним норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що оскільки рахунки на оплату поставленого товару не були направлені йому позивачем, строк з оплати зазначеного товару не настав, відтак відсутні підстави для стягнення з нього суми боргу та нарахованих на неї 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Крім того, заявник посилається на неправильне визначення господарським судом періодів нарахування пені, оскільки законодавством передбачено шестимісячний термін нарахування пені, а судом стягнуто з нього пеню за періоди, що перевищують зазначений термін.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя Колядко Т. М., судді Скакун О. А., Татенко В. М.) від 03.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 30.11.2016.

У звязку з перебуванням на лікарняному судді Скакуна О. А. на дату розгляду справи розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 1614 від 28.11.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого сформовано колегію у складі: головуючий суддя Колядко Т. М., судді Татенко В. М., Стойка О. В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2016 розгляд справи відкладено на 14.12.2016; позивача зобовязано надати для огляду судом в судовому засіданні оригінали доданих до позовної заяви документів. До дня судового засідання позивачем апеляційному суду надано належним чином засвідчені копії вказаних документів.

У судове засідання 14.12.2016 зявився представник позивача, підтримав доводи, викладені у наданому апеляційному суду відзиві на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач у судове засідання 14.12.2016 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що виключає можливість направлення на юридичну адресу ПрАТ "ДМЗ" ухвали апеляційного суду про відкладення судового засідання за допомогою Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта". Тому відомості щодо дати та місця судового засідання було розміщено на офіційному веб-порталі "Судова влада України", що вважається належним повідомленням.

Враховуючи, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2016 явка представника відповідача обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 29.03.2013 між ТОВ «Кант» (Продавець) та ПрАТ «ДМЗ» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 27905дс (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобовязується передати, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити відповідно до умов Договору обладнання та продукцію виробничо-технічного призначення, надалі ОСОБА_5. Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки ОСОБА_5 обумовлюються сторонами в додаткових угодах, які є невідємними частинами цього договору.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 Договору ціна за Договором відповідає рівню звичайних цін. Покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок Продавця на підставі рахунку в такому порядку, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах: 30% від вартості партії ОСОБА_5 перераховується в формі передоплати на основний рахунок на підставі рахунку на передоплату, виставленого Продавцем; 20% від вартості партії ОСОБА_5 перераховується на розрахунковий рахунок Постачальника протягом трьох банківський днів з моменту повідомлення продавцем про готовність ОСОБА_5 до відвантаження на підставі рахунку на передоплату, виставленого Продавцем; 50% від вартості партії ОСОБА_5 перераховується протягом 10-ти банківських днів з дати поставки товару, на підставі рахунку на оплату. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Продавця.

Згідно з п. 8.1 Договору він набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2013. Додатком до Договору від 30.12.2013 Сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2014 (а. с. 132).

Додатковою угодою № 1 від 29.03.2013 до Договору сторони визначили, що Продавець зобовязуються передати, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити на умовах Договору продукцію 2013 року, вироблену відповідно до технічної документації Покупця на загальну суму 772 200, 00 грн. (п. 1, а. с. 128-129).

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 13.11.2013 до Договору Продавець зобовязується передати, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити на умовах Договору продукцію 2013 року, вироблену відповідно до технічної документації Покупця на загальну суму 5 476, 81 грн. (п. 1). Умови оплати: протягом 10-ти днів з дати поставки ОСОБА_5 (а. с. 130).

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що спірний Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та ст. 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне визначення договору поставки міститься у ст. 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено господарським судом, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу ОСОБА_5 на загальну суму 777 676, 82 грн. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 691/13 від 20.11.2013 на суму 67 716, 00 грн., № 721/13 від 28.11.2013 на суму 73 192, 82 грн., № 735/13 від 03.12.2013 на суму 19 008, 00 грн., № 761/13 від 24.12.2013 на суму 93 324, 00 грн., № 762/13 від 25.12.2013 на суму 55 020, 00 грн., № 767/16 від 30.12.2013 на суму 324 480, 00 грн., № 033/14 від 29.01.2014 на суму 128 832, 00 грн., № 064/14 від 12.02.2014 на суму 16 104, 00грн., які відповідають вимогам, що ставляться до первинних документів відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому підтверджують здійснення господарських операцій (а. с. 134-161). Оригінали зазначених документів були оглянуті апеляційним судом в судовому засіданні, належним чином засвідчені копії зазначених видаткових було долучені до матеріалів справи.

З огляду на те, що строк виконання зобовязання з оплати ОСОБА_5, поставленого за вказаними видатковими накладними, настав, а відповідач платіжним дорученням № 12891 від 07.06.2013 здійснив лише часткову оплату в сумі 231 660, 00 грн. (а. с. 133), ТОВ «Кант» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ПрАТ «ДМЗ» заборгованості в розмірі 546 016, 82 грн., а також нарахованих на них 3% річних у сумі 38 640, 71 грн., інфляційних втрат у розмірі 478 596, 47 грн. та відповідно до п. 7.1 Договору пені в розмірі 470 075, 93 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Посилання відповідача на відсутність доказів направлення йому рахунків на оплату Товару апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки рахунок на оплату є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує здійснення господарської операції відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Ненадання рахунку на оплату також не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунку на оплату не звільняє відповідача від обовязку з оплати поставленого ОСОБА_5.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем ОСОБА_5 на загальну суму 777 676, 82 грн. та здійснення останнім лише його часткової оплати в розмірі 231 660, 00 грн., господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 546 016, 82 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих на вказану суму боргу та заявлених позивачем до стягнення з ПрАТ «ДМЗ» 3% річних, інфляційних втрат та пені, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком господарського суду про стягнення вказаних сум з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Так, у п. 7.2 Договору сторони визначили, що у випадку порушення строків оплати поставленого ОСОБА_5 Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від вартості неоплаченого у строк ОСОБА_5 за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення. Зазначений порядок нарахування пені відповідає вимогам ст. 232 Господарського України, а тому позивачем правомірно здійснено нарахування пені понад шість місяців. Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 по справі № 3-53гс15.

Перевіривши здійснений господарським судом перерахунок заявленої позивачем до стягнення з ПрАТ «ДМЗ» пені, колегія суддів доходить висновку, що він є арифметично правильним, періоди нарахування пені судом першої інстанції визначені відповідно до вимог законодавства, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 470 071, 96 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши здійснений господарським судом перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, також вважає його арифметично правильним, зауваження суду щодо визначення позивачем періодів їх нарахування обґрунтованими, а тому погоджується з висновком господарського суду про стягнення з ПрАТ «ДМЗ» 3% річних в сумі 38 640, 71 грн. та інфляційних втрат в розмірі 472 390, 65 грн.

Таким чином, оскільки оскаржуване рішення господарського суду є таким, що відповідає обставинам справи та ґрунтується на чинному законодавстві, а доводи апеляційної скарги висновків, викладених в рішенні господарського суду, не спростовують, рішення Господарського суду Донецької області від 13.09.2016 по справі № 905/2073/16 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга ПрАТ «ДМЗ» залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» металургійний завод», м. Донецьк, на рішення Господарського суду Донецької області від 13.09.2016 по справі № 905/2073/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 13.09.2016 по справі № 905/2073/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийТ.М. Колядко

Судді:О.В. Стойка

ОСОБА_3