Постанова № 63447630, 12.12.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.12.2016 справа №905/2664/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін від позивача від відповідача ОСОБА_4, за довіреністю; не зявився; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК", м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької областівід02.11.2016 р. (підписано 02.11.2016 р.)у справі№ 905/2664/16 (суддя Уханьова О.О.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпропетровськдо Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК", м. Донецькпростягнення штрафу в сумі 82 980,00 грн.В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпропетровськ (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК", м. Донецьк (Відповідач) про стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу в розмірі 82 980,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.11.2016 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та у разі стягнення суми штрафу, зменшити його до розміру однієї провізної плати.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Представник позивача в судовому засіданні вважав рішення законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, але через канцелярію суду надав клопотання, яким підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі та просив розглянути апеляційну скаргу у відсутності його представника.

Судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу за наявними в справі матеріалами без представника відповідача, що не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зі станції Горлівка Донецької залізниці на станцію Нікополь Придніпровської залізниці за залізничними накладними №53126041 від 31.03.2016, №53126074 від 31.03.2016 та №53230140 від 04.04.2016 у залізничних вагонах №55635122, №55117881, №55096218 (напіввагони) було відправлено вантаж кокс, не поіменований в алфавіті, клас крупності НАВАЛ 25 мм і більше у вологому стані, масою нетто 47900 кг, 53900 кг та 49400 кг. відповідно.

Відповідно до накладних, завантаження вагонів здійснювалось засобами відправника. Як свідчать розділи 20, 24, 26 та 28 вищевказаних накладних, маса вантажу визначена відправником на 150 тонних вагонних вагах, вантаж у вагони завантажено вантажовідправником.

Отже, правильність внесених відомостей до вищевказаних накладних підтвердив своїм підписом представник відправника.

При проходженні вагону через станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, позивачем проведено перевірку маси вантажу, під час якої було встановлено, що маса вантажу у вищезазначених вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладних.

За результатами переважування станцією Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці були складені комерційні акти від 10.04.2016: РА№013574/398, РА№013571/395, РА№013576/400, РА№013574/398/63, РА№013571/395/66 та РА№013576/400/61, відповідно до яких, переважування вагонів №55635122, №55117881, №55096218 проводилось на справних 150-тонних вагонних тензометричних вагах № 87 (держ. повірка 01.02.2016) станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, при переважуванні виявилось:

у вагоні №55635122 вага брутто складає вага брутто складає 67100кг, тара по документу 23600кг, нетто 43500кг, що на 4400кг менше ваги, зазначеної у накладній № 53126041;

у вагоні №55117881 вага брутто складає 66650кг, тара по документу 23600кг, нетто 43050кг, що на 10850кг менше ваги, зазначеної у накладній № 53230140;

у вагоні №55096218 вага брутто складає 66850кг, тара по документу 23500кг, нетто 43350кг, що на 6050кг менше ваги, зазначеної у накладній № 53126074.

У комерційних актах також містяться відомості про те, що навантаження у вагонах шапкоподібне, вище бортів на 30см, вантаж марковано вапном по всій площі вагону, маркування не порушено, без виїмок та заглиблень. В технічному відношенні вагони справні, люки закриті щільно, течі вантажу немає. При повторному переважуванні вага вагону підтвердилася.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічний припис містить ст. 909 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в ст. 6 Статуту залізниць України (далі Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1 розділу 4 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 24.11.2000р. за № 863/5084 (далі Правила №863/5084 від 24.11.2000 р.), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюється вантажовідправником. Маса вантажу згідно зі ст. 37 Статуту та п.5 "Правила приймання вантажів до перевезення", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. за № 644, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 24.11.2000 р. За № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника.

Згідно з п. 11 "Правил приймання вантажів до перевезення", затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 644, у разі зважування вантажів на вагонних вагах відправник у разі потреби провадить дозування вантажу (довантаження або часткове вивантаження). Для цього він повинен безпосередньо біля вагонних ваг організувати дозувальний майданчик, забезпечити його необхідним інвентарем, а при відправленні масових вантажів (вугілля, руди, цементу тощо) додатковими механізмами для виконання дозувальних операцій в процесі зважування. Тобто відповідач мав можливість і зобовязаний був запобігти подібних порушень і провадити чітке зважування та вказувати у перевізних документах вірну інформацію стосовно маси вантажу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 52 Статуту залізниць, на станціях призначення залізниця зобовязана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Підставою для накладення на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.

Згідно п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно з ст. 122 Статуту.

У відповідності до ст. ст. 118, 122 Статуту штраф за неправильно зазначену масу вантажу складає пятикратний розмір провізної плати.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобовязана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Позивачем за невірно зазначені у залізничних накладних №53126041, №53126074 та №53230140 масу вантажу у вагонах №55635122, №55096218 та №55117881 відповідно, нарахований штраф відповідачу в розмірі 82 890,00 грн.

Відповідно до Розяснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 в редакції від 29.09.2008 № 04-5/225 у застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після предявлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у звязку з цим збитки.

Отже висновок суду першої інстанції про стягнення суми основного боргу у розмірі 82 890,00 грн. є вірним.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, заявляючи клопотання про зменшення штрафу до однієї провізної плати, посилається на те, що позивач не зазнав жодних збитків внаслідок невірного визначення відомостей відповідачем у накладних, відсутність отримання позивачем негативних наслідків від порушення зобовязання, у звязку з проведенням антитерористичної операції відповідач несе значні фінансові витрати.

Зазначене клопотання відповідачем заявлено лише в апеляційній інстанції за мотивами порушення господарським судом норм процесуального права, через відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке відповідач обґрунтував неотриманням копії позовної заяви станом на 26.10.2016.

Відповідач стверджує, що заявити зазначене клопотання з відповідним обґрунтуванням він був позбавлений можливості.

Проте, таке твердження є необґрунтованим за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження по справі порушено 14.09.2016, справу призначено до розгляду на 28.09.2016, відповідача повідомлено шляхом розміщення 15.09.2016 відповідної ухвали на офіційному веб-порталі "Судова влада України", оскільки відповідач зареєстрований на непідконтрольній території в м. Донецьку.

Від відповідача 23.09.2016 надійшло клопотання (датовано 19.09.2016р.) щодо відкладення розгляду справи для надання йому часу для підготовки своїх заперечень та відкриття ним абонентської скриньки № 96 у поштовому відділенні м. Києва.

Ухвалою господарського суду від 28.09.2016 розгляд справи було відкладено, позивача зобовязано направити відповідачу копію позовної заяви, а відповідача надати письмовий відзив на позов, копію ухвали відповідачем отримано 03.10.2016.

Клопотанням від 27.10.2016, що надійшло до суду 31.10.2016, відповідач повідомив суд про не отримання ним копії позовної заяви та просив відкласти розгляд справи для підготовки відзиву.

Позивачем надані докази такої відправки від 24.10.2016р.

Своє право на ознайомлення з матеріалами справи відповідач не реалізував, будь-яких заперечень проти позову, а також клопотань щодо зменшення штрафних санкцій з відповідним обґрунтуванням та доказами суду не надав.

Отже фактичний строк розгляду справи, з урахуванням обізнаності відповідача щодо її розгляду, судова колегія вважає більш ніж достатнім для заявлення клопотання про зменшення штрафних санкцій та надання відповідних доказів.

Крім того, виходячи з того, що можливість застосування судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду та враховуючи встановлені господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність правових підстав щодо задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.

За таких підстав судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на законі та такими, що не спростовують висновку суду першої інстанції.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 02.11.2016 року у справі № 905/2664/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК", м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.11.2016 року у справі № 905/2664/16 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

СуддіІ.В. Зубченко

ОСОБА_3