Рішення № 63447549, 06.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016

Справа №910/15752/16

За позовом

Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

До

Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі"

Про

стягнення боргу 22 628,86 грн.

Суддя О.М. Ярмак

представники:

від позивача

не з’явився

від відповідача

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" з позовом про стягнення 22 628,86 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 27.09.2010 № 1892, з яких: 12 643,51 грн. компенсації податку на землю, 5 166,19 грн. інфляційних втрат, 902,50 грн. 3% річних, 3 916,66 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 11.10.2016.

Ухвалами від 11.10.2016 та 01.11.2016 розгляд справи судом відкладався.

15.11.2016 судове засідання не відбулося у зв’язку з перебуванням судді Ярмак О.М. на лікарняному.

У зв’язку з виходом судді Ярмак О.М. з лікарняного, ухвалою від 21.11.2016 справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.12.2016.

В судове засідання 06.12.2016 сторони уповноважених представників не направили, про причини їх неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи судом.

З метою уникнення порушення процесуального строку розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за відсутності його відзиву на позов за наявними матеріалами справи відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.09.2010 між Комунальним підприємством «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у місті Києві ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росичі" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 1802 (далі – договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець на підставі рішення № 129 від 25.06.2007 та виданого у встановленому порядку Розпорядження № 348-Р віл 28.107.2010 Дніпровської районної у м. Києві ради передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, буд 28.

Згідно з п. 1.2 договору оренди цільове призначення оренди: для розміщення офісу 38,60 кв.м., та складу 109,80 кв.м.

За актом прийому-передачі нежилого приміщення від 27.09.2010 орендодавець передав в оренду приміщення відповідачу.

В п. 1 Додаткової угоди № 1802-пр про внесення змін до договору оренди від 09.04.2013, Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Росичі" (орендар), Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (балансоутримувач), вказано, що на підставі п. 2.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250, та п.п. 4,5 розпорядження Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 30.05.2012 № 236 «Про організаційно-правові заходи з припинення комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у місті Києві ради» Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація приймає на себе права та обов’язки орендодавця і стає стороною за договором оренди від 27.09.2010 № 1802, укладеним між Комунальним підприємством «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росичі".

Відповідно до п. 2.3 договору оренди в редакції Додаткової угоди від 09.04.2013 № 1802-пр про внесення змін до договору оренди, об’єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, передано до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва.

У пункті 4.9 договору оренди в редакції Додаткової угоди від 09.04.2013 № 1802-пр вказано, що розмір компенсації (відшкодування) податку на землю сплачується згідно розрахунку викладеному в додатку № 4, що є невід’ємною частиною цього договору і сплачується орендарем окремо від орендної плати на рахунок балансоутримувача з урахуванням податку на додану вартість.

У Додатку № 4 до договору оренди «Розрахунок щомісячної компенсації (відшкодування) плати податку на землю», загальна сума місячної компенсації (відшкодування) плати податку на землю становить 534,85 грн і нараховується з 01.09.2010.

Надалі у додаткових угодах від 01.07.2015 та 01.01.2016 сторони домовлялися викласти Додаток № 4 у новій редакції з 01.07.2015 та 01.01.2016 відповідно.

Так, У Додатку № 4 до договору оренди в редакції Додаткової угоди від 01.07.2015 загальна сума місячної компенсації (відшкодування) плати податку на землю становить 674,05 грн і нараховується з 01.07.2015.

У Додатку № 4 до договору оренди в редакції Додаткової угоди від 01.01.2016 загальна сума місячної компенсації (відшкодування) плати податку на землю становить 965,91 грн і нараховується з 01.01.2016.

За твердженням позивача, зобов’язання із здійснення компенсації (відшкодування) податку на змелю за договором оренди відповідач належним чином не виконував за період з 01.09.2013 по 30.04.2016, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 12 643,51 грн.

На підтвердження заявлених вимог позивачем подано до суду платіжні вимоги-доручення, розрахунок заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що прострочення платежів за Договором у відповідача виникло у вересні 2013 та продовжилося по квітень 2016 року і становить загалом 12 643,51 грн.

Доказів сплати заборгованості відповідачем подано не було, контррозрахунку заявлених вимог також.

Отже, на підставі викладеного вище, враховуючи факт прострочення договірних зобов’язань відповідача перед позивачем, перевіривши здійснений позивачем розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Крім цього, за прострочення виконання зобов'язань за договором оренди позивач просив суд стягнути з відповідача 5 166,19 грн інфляційних збитків, 902,50 грн 3% та 3 916,66 грн пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач прострочив виконання свого грошового зобов'язання за договором оренди, нараховані в період з 01.09.2013 по 30.04.2016 інфляційні втрати та 3% річних є правомірними та обґрунтованими, тому заявлені позивачем позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Що стосується стягнення з відповідача 3916,66 грн пені, яку позивачем нараховано через неналежне виконання зобов’язань боржником з компенсації (відшкодування) податку на землю, у період з 01.04.2015 по 30.09.2015, то у її задоволенні суд відмовляє, оскільки умовами Договору оренди не передбачена відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення компенсації (відшкодування) податку на землю.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" (02098, м. Київ, Дніпровська набережна, 71, ідентифікаційний код 21649265) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) 12 643 (дванадцять тисяч шістсот сорок три) грн. 51 коп. боргу, 902 (дев’ятсот дві) грн 50 коп. 3% річних, 5 166 (п’ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 19 коп. інфляційних втрат та 1 139 (одну тисячу ст.о тридцять дев’ять) грн. 49 коп. судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.12.2016

Суддя О.М. Ярмак