Постанова № 63447476, 13.12.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р. Справа № 903/458/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Дроздюк О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача 1 - ОСОБА_1

відповідача 2 - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" на рішення господарського суду Волинської області від 27.09.16 р. у справі № 903/458/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету"

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Проінвестком"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2

про визнання недійсним договору

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.09.2016 р. у справі №903/458/16 (головуючий суддя Бондарєв С.В., судді Пахолюк В.А., Слободян О.Г.) у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проінвестком" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання недійсним договору відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 27.09.2016 р. у справі №903/458/16 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 27.09.2016 р. та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 2542,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Луцьк, вул.. Сагайдачного Гетьмана, б.6 серії та номер 131 від 24.05.2016 року, укладеного між відповідачами та посвідченого третьою особою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" посилається на ту обставину, що господарський суд Волинської області порушив норми матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник звертає увагу на незаконне відчуження відповідачем 1 відповідачеві 2 приміщення, як вказано в договорі - загальною площею 2542,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Сагайдачного гетьмана, будинок 6, яке порушує законні права та інтереси позивача, оскільки унеможливлює стягнення з боржника - відповідача 1 на користь позивача у справі коштів на примусове виконання рішення господарського суду Волинської області у справі №903/914/15, а також в подальшому перешкоджає задоволенню кредиторських вимог шляхом отримання 35 % (тридцять пять) відсотків Статутного капіталу відповідача 1, які належать позивачу у відповідності до договору уступки права вимоги.

На переконання сторони позивача, до відносин, які є предметом позову, не дивлячись, що розгляд справи відбувається не в процедурі банкрутства відповідача 1, безпідставно не застосовано норми ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на підставі аналогії закону, яка передбачена ст. 8 Цивільного кодексу України. Цією статтею, серед іншого, передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора зокрема з підстав того, що боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобовязання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Також, на переконання позивача, судом першої інстанції зроблено хибний висновок про те, що постанова від 23.05.2016 р. державного виконавця у виконавчому провадженні №50739235 про накладення арешту на все майно, що належить боржнику, та про заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, не була внесена до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень одночасно з її виготовленням.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.10.2016 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

07.11.2016 р. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 надала Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначила, що відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок), перед нотаріальним посвідченням оскаржуваних договорів за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, встановлено, що станом на 24.05.2016 будь-яке майно ТОВ «ЛБІ МИТУ» під арештом, податковою заставою не перебувало, а також не перебували під арештом, податковою заставою чи будь-якою іншою забороною вищевказані конкретні два обєкти нерухомості, що відчужувалися.

Відповідачем ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Освіта-Плюс" відмовити, а рішення господарського суду Волинської області від 27.09.2016 року у справі №903/458/16 залишити без змін.

12.12.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" надіслало на адресу Рівненського апеляційного господарського суду клопотання про проведення судового засідання без участі представників ТОВ «Освіта-Плюс».

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" - ОСОБА_1 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 27.09.16 р. у справі № 903/458/16 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники позивача, відповідача 2 та третьої особи у судове засідання не прибули хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Волинської області від 03.08.2012р. у справі №5004/725/12 (залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2012р.), визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11.04.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №1173. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Гетьмана Сагайдачного, б.6, загальною площею 2542,7кв.м. Зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" звільнити та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Гетьмана Сагайдачного, б.6, загальною площею 2542,7кв.м.

Рішенням господарського суду Волинської області від 16.11.2015р. (залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2016р.) у справі №903/914/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" про стягнення 1799045,42 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково - технічного університету" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" 968 326,00грн., 19366,52 грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 987 692,52грн. У позові про стягнення 87149,34грн. річних, 743570,08грн. інфляційних втрат, 359,81грн. інших витрат відмовлено.

На виконання вказаного рішення суду було видано наказ від 04.04.2016р. за №903/914/15-1.

08.04.2016 року державним виконавцем Першого ВДВС Луцького МУЮ відкрито виконавче провадження №50739235 з виконання наказу господарського суду Волинської області від 04.04.2016р. №903/914/15-1.

23.05.2016 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Згідно даної постанови, накладено арешт на все майно в межах суми боргу 987 692,52 грн., що належить боржнику - ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету", заборонено останньому здійснювати відчуження будь-якого майна, арешт накладено з моменту надходження постанови.

Вказаний арешт на нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - 16.06.2016 року.

23.05.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, на підставі рішення суду від 03.08.2012р. у справі №5004/725/12, було зареєстровано за ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" право власності на нежитлове приміщення, площею 2542,7кв.м., розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Сагайдачного гетьмана, б.6 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

24.05.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету", в особі директора ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проінвестком", в особі представника ОСОБА_6, що діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 20.05.2016р. за р.№121, був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №131, згідно якого продавець передає, а покупець приймає у власність належне продавцю на праві приватної власності нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Сагайдачного гетьмана, буд. 6. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 652836207101. Нежитлове приміщення, що відчужується, має загальну площу 2 542,7 кв.м. та розташована на земельній ділянці площею 0,9931 га, кадастровий номер 0710100000:34:065:0004, яка належить на праві комунальної власності Територіальній громаді міста Луцька в особі Луцької міської ради, цільове призначення-для будівництва та обслуговування адміністративно-навчального комплексу.

Згідно п. 1 даного договору нежитлове приміщення, що продається, належить продавцю на підставі рішення господарського суду у справі №5004/725/12 від 03.08.2012р. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.05.2016р., номер запису про право власності 14625788, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №59697338, видана приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 23.05.2016р.

За погодженням сторін продаж об'єкту вчинено за 837 405,47грн. без ПДВ. Покупець зобов'язується оплатити наведену вище суму до 24.05.2017р. Покупець здійснює розрахунок за даним договором шляхом та в спосіб, що не суперечить діючому законодавству, зокрема і шляхом видачі (передачі) продавцю векселів. Покупець має право здійснити розрахунок за даним договором достроково. (п. 2 договору).

У відповідності до п. 3 цього договору відповідно до ст. 334 ЦК України право власності покупця на вказане нежитлове приміщення підлягає державній реєстрації та виникає з дня такої реєстрації. Продавець надає згоду на реєстрацію за покупцем права власності на нежитлове приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з моменту підписання цього договору. Передача нежитлового приміщення, що відчужується, здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі в день підписання цього договору.

Відповідно до довідки складеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" 20.05.2016р. за №223, балансова вартість нежитлового приміщення, що відчужується за цим договором, становить 837 405,47грн. без врахування ПДВ (п. 4 договору).

Згідно п.п 5-6 цього договору продавець стверджує, що нежитлове приміщення, яке є обєктом договору, нікому іншому не продано, не подаровано, не відчужено іншим особам, не заставлено, не здано в оренду, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває, прав щодо нього у третіх осіб як в Україні так і за її межами немає, заборгованості по оплаті комунальних та інших платежів немає. В разі виникнення прав третіх осіб на нерухоме майно, продавець зобовязується компенсувати вартість вищевказаного майна третім особам на частину майна, на яку вони б мали право. Податкова застава щодо покупця та продавця відсутня. Відчужуване нежитлове приміщення візуально оглянуто представником покупця, до оформлення цього договору. Недоліки або дефекти, які перешкоджали б його використанню за призначенням на момент огляду, виявлені не були. Продавець стверджує, що повідомив про всі відомі йому явні та приховані дефекти.

Пунктом 13 даного договору сторони передбачили, що всі доповнення та зміни до цього договору повинні бути укладені сторонами у письмовій формі та нотаріально посвідчені.

Даний договір підписано сторонами, підписи скріплені відтиском їх печатки. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №131.

24.05.2016р. між ТзОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" (продавець) та ТзОВ "Проінвестком" (покупець) було підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Сагайдачного гетьмана, буд. 6.

Не погоджуючись з вищевикладеним, Товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Проінвестком" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 2542,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Сагайдачного Гетьмана, 6 від 24.05.2016р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проінвестком", та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (який слугував підставою внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності за номером 14644469, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 297369654 від 24.05.2016р.).

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України та стаття 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарського договору).

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пункт 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірний договір за правовою природою є договором купівлі-продажу. Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд.6, на момент укладення спірного договору купівлі-продажу від 24.05.2016 року було зареєстровано на праві приватної власності за ТОВ "ЛБІ МНТУ" саме як нежитлове приміщення, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Пунктом 2 договору купівлі-продажу від 24.05.2016 року сторонами договору погоджено ціну обєкту продажу, а саме - 837 405,47грн. без ПДВ, та визначено, що покупець зобовязується оплатити наведену вище суму до 24.05.2017 року. Таким чином, сторони договору купівлі-продажу в добровільному порядку у відповідності до ст. 627, 632 ЦК України погодили ціну у договорі, що не суперечить діючому законодавству та спростовує доводи апелянта про заниження ціни обєкту нерухомого майна при укладенні спірного договору. Оскільки апелянт не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу, визначення в такому договорі ціни предмету купівлі-продажу не може порушувати його прав. Апелянт, посилаючись на порушення своїх прав як кредитора у виконавчому провадженні вправі оспорювати лише ту вартість об'єкту нерухомого майна, за якою цей об'єкт продавався у процесі виконавчого провадження.

Щодо тверджень апелянта, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24.05.2016 року було укладено під час дії заборони відчуження майна ТОВ "ЛБІ МНТУ", накладеної постановою ДВС від 23.05.2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до ч.4 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Згідно п.3.20 Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р. (далі - Інструкція), копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами за адресами, зазначеними у виконавчому документі.

Пунктами 3.1., 3.3 положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, що затверджено наказом Міністерства юстиції України №43/5 від 20.05.2003р. (далі - Положення) визначено, що до Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять належних доказів про надіслання постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.05.2016 року сторонам виконавчого провадження, а також належних доказів на підтвердження внесення даної постанови до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень у відповідності до п.п. 3.1.,3.3 Положення.

Статтею 4 та п.2 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державній реєстрації підлягає, зокрема, заборона відчуження та арешт нерухомого майна. Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно.

Сама ж державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відомості про арешт майна боржника підлягають обовязковій державній реєстрації шляхом їх внесення до відповідного державного реєстру, більше того, така державна реєстрація обтяжень нерухомого майна є визнанням і підтвердженням самого факту наявності такого обтяження.

Таким чином, факт внесення інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про обтяження майна ТОВ "ЛБІ МНТУ" на підставі постанови державного виконавця від 23.05.2016 року лише 16.06.2016 року, спростовує доводи апелянта про наявність заборони на відчуження майна ТОВ "ЛБІ МНТУ" на момент укладення договору купівлі-продажу від 24.05.2016 року.

Доводи апелянта, що внаслідок укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.05.2016 року позивач був позбавлений можливості задоволити свої вимоги у виконавчому провадженні №50739235 з виконання наказу господарського суду Волинської області від 04.04.2016р. №903/914/15-1, колегія суддів оцінює критично, оскільки постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві у вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем винесено не було, вказане свідчить про те, що державний виконавець продовжує вживати заходів необхідних для належного виконання рішення суду та задоволення вимог стягувача.

Оцінюючи доводи апелянта, що оскаржуваний договір порушує його права та інтереси, як особи, у якої виникнуть кредиторські вимоги на отримання 35% статутного капіталу ТОВ "ЛБІ МНТУ" на підставі договору про відступлення права вимоги від 15.06.2016 року, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно п.1.1 вказаного договору новий кредитор набуває право вимоги 35% вартості частки статутного капіталу ТОВ "ЛБІ МНТУ", які належали первісному кредитору у відповідності до ч.2 ст. 148 ЦК України та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", як такому якого в березні 2016 року рішенням загальних зборів товариства виключено зі складу учасників ТОВ "ЛБІ МНТУ" і не проведено розрахунок щодо виплати відсоткової вартості частки статутного капіталу товариства, який має бути здійснено після затвердження звіту за 2016 рік і в строк до 12 місяців з дня виключення.

Тобто, фактично відступлено право вимоги на невизначену суму коштів, яка відповідно до самого договору про відступлення права вимоги має бути визначена в майбутньому, після затвердження звіту товариства за 2016 рік. Наведене дає підстави для висновку, що на час укладення спірного договору купівлі-продажу від 24.05.2016 року у ТОВ "ЛБІ МНТУ" не виникло обовязку виплати 35% вартості частки статутного капіталу у звязку із виключенням ОСОБА_7 зі складу учасників ТОВ "ЛБІ МНТУ", а отже укладення договору купівлі-продажу від 24.05.2016 року будь-яким чином не пов'язано та не стосується права позивача отримати в майбутньому виплату 35% дійсної вартості майна ТОВ "ЛБІ МНТУ", передбаченої пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги від 15.06.2016 р.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення абз. 5 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Апелянт помилково посилається на наведені вище положення закону, оскільки у абз. 5 ч. 1 ст. 20 Закону зазначено, що закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Таким чином, тлумачення указаних положень дає підстави для висновку, що норми вказаного спеціального закону слід застосовувати в межах провадження у справах про банкрутство. Їх застосування до правовідносин, що виникають в межах позовного провадження, є помилковим.

Відтак з урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як розяснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" на рішення господарського суду Волинської області від 27.09.16 р. у справі №903/458/16 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Справу №903/458/16 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.