Постанова № 63447364, 06.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р. Справа№ 910/12639/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників

від позивача: Бойко А.І.

від відповідача: Білоус О.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016р. у справі №910/12639/16 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон»

про стягнення 191240,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відповідача про стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг №00009154 від 04.12.2013р., що складається з плати за фактичний час користування об'єктом лізингу у розмірі 73699,10 грн., збитків в розмірі 117541,55 грн., а разом в сумі 191240,65 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2016р. у справі №910/12639/16 позовні вимоги Позивача задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 73699,10 грн. заборгованості за фактичний час користування об'єктом лізингу та 1105,49 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення обґрунтоване тим, що Позивач належним чином виконав умови договору, однак, Відповідач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання належним чином.

Не погодившись з винесеним рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2016р. та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що договір фінансового лізингу був розірваний у позасудовому порядку 20.11.2015р. Договір фінансового лізингу не містить обов'язку Відповідача оплачувати користування об'єктом лізингу після розірвання договору, а п.6.18 договору не містить жодних зобов'язань для Відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 15.11.2016р.

Розпорядженням №09-52/5968/16 від 14.11.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл справ, відповідно до якого справу №910/12639/16 передано на розгляд колегії суддів у складі Власова Ю.Л. (судді-доповідача), Суліма В.В., Станіка С.Р.

14.11.2016р. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення місцевого суду залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016р. справу №910/12639/16 прийнято до провадження визначеним складом суду та призначено до розгляду на 06.12.2016р.

18.04.14р. через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач просив залишити рішення в частині надання відстрочки виконання рішення без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив.

22.11.2013р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про фінансовий лізинг №00009049, об'єктом якого є транспортний засіб VW Passat B7 2.0 TDI, 2013р. виробництва, шасі №WVWZZZ3CZEE049333, вартістю 41600,00 доларів США, еквівалент 342118,40 грн.

Додатком до договору про фінансовий лізинг №00009049 від 22.11.2013р. визначено загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу.

Відповідно до п.3.1. додатку предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у контракті. Об'єкт лізингу був обраний відповідно до специфікації Відповідачем та в повній мірі відповідає вимогам Відповідача.

Згідно з п.4.1. додатку Позивач зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як Відповідач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Позивач матиме право розірвати цей контракт/відмовитися від контракту та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

Згідно з п.6.1. додатку для експлуатації об'єкта лізингу Відповідач щомісяця здійснюватиме на користь Позивача лізингові платежі відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контакту, та інших положень контракту, кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; часину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом. Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню контракту не включаються до лізингових платежів: будь-які податки, що можуть застосовуватися до контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов'язання.

Відповідно до п.6.5 додатку лізингові платежі перераховуються Відповідачем на рахунок, зазначений Позивачем у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування).

Згідно з п.6.18 додатку сторони погодились, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Позивача відповідно до п.12 контракту, лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об'єктом лізингу.

Відповідно до п.8.3. додатку сторони погодили: якщо Відповідач прострочить виплату лізингового платежу протягом більше ніж на 10 робочих днів, Позивач має право: надіслати Відповідачу першу платіжну вимогу у письмовій формі. Якщо Відповідач не здійснив оплату протягом 7 робочих днів з моменту отримання першої вимоги, Позивач надсилає в таких же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку якщо Відповідач не здійснить оплату у вказаний термін, Позивач має право направити Відповідачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1. контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надсилання другої вимоги щодо сплати означає, що Відповідач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом. Якщо Відповідач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), Позивач має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від Відповідача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до п.12.1., 12.2. додатку строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання акта приймання-передачі Відповідачем об'єкта лізингу.

Згідно з п.12.6.1. додатку встановлено, що Позивач має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу, в наступних випадках: Відповідач не сплатив 1 наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Згідно з п.12.9 додатку у разі припинення лізингу відповідно до пункту 12 контракту, відмови Відповідача придбати об'єкт лізингу, як передбачено п.4.2, а також якщо Позивач вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, Відповідач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Позивача, якщо інша адреса не вказана Позивачем впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк Відповідач сплачує Позивачу будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів.

Відповідно до п.12.13 додатку у випадках, передбачених пунктами 12.6. та 12.12., контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на іншої сторони.

Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) сторони узгодили порядок сплати лізингових платежів, дату їх оплати та розмір.

22.11.2013р. Позивач передав, а Відповідач прийняв об'єкт лізингу - VW Passat B7, що підтверджується актом прийому-передачі від 20.12.2013р.

04.08.2015р., 17.08.2015р., 05.10.2015р. Позивач направляв Відповідачеві нагадування про несплату (платіжні вимоги). 05.10.2015р. Позивач направив Відповідачеві вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору

24.03.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Ганною Володимирівною вчинено виконавчий напис за реєстровим №455 про повернення Відповідачем на користь Позивача об'єкта фінансового лізингу - автомобіля марки VW, модель Passat B7, номер шасі №WVWZZZ3CZEE049333, що був переданий в користування на підставі Договору про фінансовий лізинг №00009049 від 22.11.2013р.

06.04.2016р. Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, з виконання виконавчого напису №455 від 24.03.2016р. щодо повернення Відповідачем Позивачу об'єкта лізингу.

25.04.2016р. транспортний засіб передано Позивачеві без явних пошкоджень, без ключів, що підтверджується актом державного виконавця.

26.04.2016р. Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, а у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Згідно з ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

З встановлених судом обставин вбачається, що 22.11.2013р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір фінансового лізингу, на виконання якого Позивач передав Відповідачу предмет лізингу, проте Відповідач в порушення умов договору не в повному обсязі виконав зобов'язання зі сплати лізингових платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Враховуючи положення п.12.7., 12.13 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, договір про фінансовий лізинг №00009049 від 22.11.2013р. є розірваним з 20.11.2015р..

Позивач неодноразово звертався до Відповідача про сплату заборгованості, проте вимоги Позивача залишені без задоволення. Внаслідок зазначено Позивач звернувся до приватного нотаріуса, яким 24.03.2016р. вчинено виконавчий напис за реєстровим №455 про повернення Відповідачем на користь Позивача об'єкта фінансового лізингу. Проте, фактично об'єкт лізингу повернуто лише 25.04.2016р.

Таким чином, як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, в період з січня 2016р. по 25.04.2016р. об'єкт лізингу перебував у фактичному користуванні Відповідача.

Отже, в силу вимог п.6.18. додатку до договору, яким визначено, що у випадку розірвання контракту/відмови за ініціативою Позивача відповідно до п.12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу, позовні вимоги в частині стягнення 73699,10 грн. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу протягом січня-квітня 2016р. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, Позивачем було заявлено про стягнення з Відповідача 117541,55 грн. витрат на оплату юридичних послуг, послуг з відновлення ключів та послуг зберігання автомобіля, які Позивач повинен був зробити для відновлення свого порушеного права, тобто збитків.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно з ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення з Відповідача збитків у розмірі 117541,55 грн. Позивач вказує на те, що вказані грошові кошти були витрачені ним на оплату послуг, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тріпл Сі", Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомир", Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Вернер" щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження, надання послуг з повернення майна та відповідального зберігання і ремонтних робіт.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг №00009049 від 22.11.2013р. Аналогічна правова позиція викладена в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014р. №01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків".

Апеляційним судом не приймаються до уваги доводи Відповідача, що договір фінансового лізингу був розірваний у позасудовому порядку 20.11.2015р., відповідно у Відповідача відсутні обов'язки Відповідача оплачувати користування об'єктом лізингу після розірвання договору.

Як встановлено судом у п.6.18 додатку до укладеного договору про фінансовий лізинг сторони домовились, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Позивача відповідно до п.12 контракту, лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об'єктом лізингу, чим погодили оплату Відповідачем вартості користування автомобілем по час його повернення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.32-34, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016р. у справі №910/12639/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016р. у справі №910/12639/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.Р. Станік

В.В. Сулім