Рішення № 63447164, 12.12.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р.Справа № 922/4072/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "ДАНІС", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків про стягнення 12950,82 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Харківміськгаз" (далі - відповідач) звернулось ТОВ Компанія "Даніс" (далі - позивач). У позові останній просив суд стягнути з відповідача на свою користь надмірно сплачені грошові кошті у розмірі 12422,80 грн., що були перераховані позивачем за договором №2013/ТП-ПР-9141 від 20.12.2012. Крім того, просить суд стягнути з відповідача 528,02 грн. 3% річних та покласти на відповідача судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 28.11.2016 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12.12.2016 об 12:30.

У судовому засіданні 12.12.2016 представник позивача подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначив, що 06.12.2016 відповідач перерахував на рахунок позивача суму заборгованості 12422,80 грн. ОСОБА_2, враховуючі той факт, що сума заборгованості була перерахована після порушення провадження у справі за позовною заявою, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних 528,02 грн.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї документи, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Як розяснено у п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

У судовому засіданні 12.12.2016 представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому підтвердив факт оплати основної заборгованості. Наданий відзив та додані до нього докази, досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

20.12.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю компанія Даніс, далі за текстом - позивач, уклало з Публічним акціонерним товариством Харківміськгаз, далі за текстом - відповідач, договір № 2013/ТП-ПР-9141 на постачання природного газу за регульованим тарифом строком (з урахуванням додаткових угод) до 31.12.2015 з додатками: Додаток № 1 - Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання, Додаток № 2 - Договірні обсяги постачання природного газу, Додаток № 3 - Розрахунок втрат природного газу в мережі.

Відповідно пункту 4.6 розділу 4 договору Визначення вартості послуг за Договором та порядок розрахунків позивач був зобов'язаний здійснювати оплату вартості послуг з постачання газу авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком 2.

Відповідно до Додаткової угоди до договору, що була підписана між позивачем та відповідачем 05.03.2015, вартість за 1000,00 куб. м. природного газу, з урахуванням збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання була встановлена в сумі 11402,40 грн.

Станом на 01 січня 2015 передплата ТОВ компанії Даніє за постачання природного газу складала 10457,94 грн.

Відповідно пункту 4.6.2 договору позивач повинен самостійно розрахувати суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період.

На виконання зазначених умов договору, позивач 19.01.2015 перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за постачання природного газу у сумі 10000,00 грн. та 16.02.2015 перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за постачання природного газу у сумі 12000,00 грн.

Відповідно п. 2.6 договору, послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору. Відповідач станом на 01.07.2015 надав позивачу акти приймання-передачі газу за перше півріччя 2015 на загальну суму 20035,14 грн.

30.06.2015 сторони підписали угоду про дострокове розірвання Договору 2013/ТП-ПР-9141 від 20.12.2012 на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Позивач звертався до відповідача з листами-вимогами про повернення надмірно сплаченої суми попередньої оплати у розмірі 12422,80 грн., втім відповідач відповіді не надав та гроші не повернув.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна, набуття або збереження за рахунок іншої особи, відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові №6-88цс13 від 02 жовтня 2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи припинення дії договору №2013/ТП-ПР-9141 від 20.12.2012, підстави набуття та збереження грошових коштів у відповідача відпали та він повинен був їх повернути позивачеві.

Як зазначалося вище, 06.12.2016, після подачі позову до суду, відповідач перерахував позивачу суму основного боргу у розмірі 12919,76 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 528,02 грн. 3% річних.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 528,02 є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 625, 1212, 1213 ЦК України; ст.ст. 179, 181 ГК України; ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківмісьгаз" (61004, м. Харків, вул. Москальовська, 57/59, код ЄДР 03359552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Даніс" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 50, код ЄДР 23465121) - 528,02 грн. 3% річних та 1378,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_3