Рішення № 63446993, 05.12.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2016р. Справа№ 914/2878/16

За позовом: Приватного підприємства «Урожай-2», с. Красносільці, Львівська область

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпро

та відповідача-2: Фермерського господарства «Великополюхівське», с. Великий Полюхів, Львівська область

про звернення стягнення на предмет застави

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Марінченко Р.І.

Представники:

від позивача: не зявився;

від відповідача-1: ОСОБА_1, представник (довіреність №4716-О від 01.11.2013 р.);

від відповідача-2: не зявився

Приватне підприємство «Урожай-2», с. Красносільці, Львівська область звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпро та Фермерського господарства «Великополюхівське», с. Великий Полюхів, Львівська область про визнання права власності.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 14.11.2016 р. призначив розгляд справи на 28.11.2016 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між відповідачами було укладено кредитний договір. Для забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором між відповідачами було укладено договір застави, згідно якого відповідачем-2 у заставу було передано колісний трактор CLAAS Atles 946, 2007 року випуску, серійний номер АА 0100586, номер кузова НОМЕР_1. 02.08.2010 р. між відповідачем-1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3 поручався за виконання відповідачем-2 своїх зобовязань перед відповідачем-1 по кредитному договору у розмірі 520 000 грн. 07.06.2016 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено додаткову угоду до договору поруки, відповідно до якої поручителем став позивач. 15.09.2016 р. позивач виконав свої зобовязання за договором поруки. 15.09.2016 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого відповідач-1 передав позивачу право вимоги за кредитним договором та договором застави. Предмет застави було передано відповідачем-1 позивачу згідно акту приймання-передачі. Однак, коли позивач звернувся до реєстраційних органів для реєстрації права власності на трактор колісний, йому було відмовлено у реєстрації у звязку із відсутністю свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з відміткою про його зняття з обліку попереднім власником. Як зясувалося, дане свідоцтво втрачене відповідачем-2, а тому відповідач не може зареєструвати право власності на вказане рухоме майно. У звязку з цим, просив суд визнати за позивачем право власності на трактор колісний CLAAS Atles 946, 2007 року випуску, серійний номер АА 0100586, номер кузова НОМЕР_1.

28.11.2016 р. через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив звернути стягнення на заставлене майно - трактор колісний CLAAS Atles 946, 2007 року випуску, серійний номер АА 0100586, номер кузова НОМЕР_1, шляхом визнання за позивачем права власності.

Відповідач-1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, просив в задоволенні позову до відповідача-1 відмовити.

Відповідач-2 явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

20 березня 2008 р. між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (відповідач-1) та Фермерським господарством «Великополюхівське» (відповідач-2) було укладено кредитний договір №КВ-245-Г.

Суд також встановив, що 20 березня 2008 р. між відповідачами було укладено договір застави №ДЗ-245Г.

За цим договором забезпечується виконання зобовязань позичальника (відповідача-2), що випливають з кредитного договору №КВ-245-Г від 20.08.2008 р., з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати винагород та пені.

В забезпечення виконання відповідачем-2 своїх зобовязань за кредитним договором останній надав в заставу колісний трактор CLAAS Atles 946, 2007 року випуску.

Відповідно до п. 22 договору застави заставодержатель має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет застави:

1) передача предмету застави у власність заставодержателю в рахунок виконання забезпечених предметом застави зобовязань;

2) продаж заставодержателем предмету застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

2 серпня 2010 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, предметом якого було надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Фермерським господарством «Великополюхівське» зобовязань за кредитним договором №КВ-245-Г від 20.08.2008 р. у розмірі 520 000,00 грн.

7 червня 2016 року Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та Приватним підприємством «Урожай-2» було укладено додаткову угоду до договору поруки від 02.08.2010 р., відповідно до якої у звязку із зміною поручителя, договір поруки укладено в новій редакції

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобовязань за кредитним договором у розмірі 520 000,00 грн. (п. 2 договору поруки з наступними змінами).

Відповідно до п. 9 договору поруки з наступними змінами, до поручителя, який виконав зобовязання позичальника відповідно до п. 2 цього договору, переходять усі права кредитора за вказаною у п. 2 цього договору сумою грошових коштів договору застави ДЗ-245Г від 20.03.2008 р., укладеного з метою забезпечення виконання зобовязань позичальника перед кредитором за кредитним договором.

15 вересня 2016 року Приватне підприємство «Урожай-2» сплатило Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» 520 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12 від 15.09.2016 р.

15 вересня 2016 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та Приватним підприємством «Урожай-2» було укладено договір відступлення права вимоги.

За цим договором первісний заставодержатель передає, а новий заставодержатель приймає право вимоги за договором застави ДЗ-245Г від 20.03.2008 р., який забезпечує виконання умов кредитного договору

Позивач звернувся до відповідача-2 із листом-вимогою про погашення заборгованості в розмірі 520 000,00 грн., який залишений відповідачем-2 без розгляду та задоволення.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 590 ЦК України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 19 Закону України «Про заставу» встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно абз. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (абз. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначається правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобовязань, а також правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобовязань, а також правовий режим виникнення оприлюднення та реалізації інших прав юридичних осіб і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу» застосовуються лише в частині, що не суперечить Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобовязання в порядку, встановленому цим Законом.

Позивач надіслав на адресу відповідача-2 лист-вимогу, в якому, серед іншого, вимагав сплатити 520 000,00 грн. та попереджав про можливе звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання за позивачем права власності. Проте, вказана вимога була залишена без задоволення.

Оскільки позичальником за кредитним договором не виконано свого зобовязання з повернення позивачу 520 000,00 грн., сплаченого позивачем на виконання умов договору поруки, доводи позивача про наявність підстав для звернення стягнення в рахунок погашення наведеної заборгованості на майно, яке є предметом застави, є обґрунтованими.

Отже, враховуючи наявність простроченого грошового зобовязання у відповідача-2 перед позивачем на загальну суму 520 000,00 грн., а також те, що виконання цього зобовязання було забезпечено укладенням договору застави ДЗ-245Г від 20.03.2008 р., вимога позивача про звернення стягнення шляхом визнання за ним права власності на майно, яке є предметом застави за наведеним договором в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» не порушило жодних прав та законних інтересів позивача. Також позивачем у позовній заяві жодних вимог до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» не заявлено. Таким чином, в задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 512, 514, 546, 572, 589, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про заставу», ст.ст. 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Звернути стягнення на заставлене згідно договору застави ДЗ-245Г від 20.03.2008 р. майно Фермерського господарства «Великополюхівське», с. Великий Полюхів, Золочівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 32837628), а саме: трактор колісний CLAAS Atles 946, 2007 року випуску, серійний номер АА 0100586, номер кузова НОМЕР_1, для задоволення вимог Приватного підприємства «Урожай-2» в сумі 520 000 грн. 00 коп. шляхом визнання за Приватним підприємством «Урожай-2», с. Красносільці, вул. Дубрівська, 1А, Золочівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 40073745) права власності на трактор колісний CLAAS Atles 946, 2007 року випуску, серійний номер АА 0100586, номер кузова НОМЕР_1.

3.В задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 05.12.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 09.12.2016 р.

Суддя Мазовіта А.Б.