Ухвала суду № 63445568, 13.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Мазурик О.Ф., Лапчевської О.Ф.

при секретарі: Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_2, на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

в с т а н о в и л а :

у липні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 518 437, 42 грн., посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05.07.2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 028/25-305 від 13.12.2005 року у розмірі 518 437, 42 грн.. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22.09.2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено.

Справа № 753/12382/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/13816/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Комаревцева Л.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, про розгляд справи відповідач та його представник не були повідомлені, що позбавило їх можливості подати свої заперечення на позов. Судом не було досліджено оригіналів документів, не з`ясовано які саме пункти договору порушені відповідачем та який розмір заборгованості кожної складової, а також за порушення яких пунктів договору нарахована пеня. Крім того, суд не звернув уваги на те, що умови договору є несправедливими.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.12.2005 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 028/25-305, за умовами якого останній отримав грошові кошти в розмірі 44 074 доларів США, зі сплатою 13, 75 % річних строком до 12.12.2020 року.

Станом на 04.02.2014 року, у зв'язку з порушенням умов кредитного договору у ОСОБА_1 перед банком утворилась заборгованість в розмірі 518 437, 421 грн., з яких: 279 826, 94 грн. - заборгованість за кредитом; 198 804, 33 грн. - заборгованість за відсотками; 14 883, 40 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 24 922, 76 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, а позичальник порушив умови договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 цього ж Кодексу, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Умовами договору було передбачено погашення кредиту та сплату процентів за користування кредитом шляхом внесення щомісячних платежів відповідно до графіку погашення кредиту.

Відповідач порушив умови договору щодо своєчасного внесення щомісячних платежів, а відтак суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість вимог позивача як про стягнення простроченої заборгованості , так і про стягнення всієї суми заборгованості.

Вказуючи у апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не було досліджено оригіналів документів відповідач чи його представник до суду апеляційної інстанції будь - яких клопотань не подавали та двічі до суду апеляційної інстанції не з`явилися для вирішення цих питань.

Доказів про те, що відповідач дотримувався умов кредитного договору щодо своєчасного погашення боргу останнім не надано.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору у разі прострочення позичальником строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1, 2.6.3, 3.2.3, 4.4, 5.4 позичальник сплачує кредиторові пеню у розмірі 1 відсоток від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період.

Відтак пеня нарахована відповідно до умов договору та розмір пені вказано у розрахунку заборгованості: 14 883, 40 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 24 922, 76 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

За вказаних обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що судом не встановлено за які порушення нарахована пеня та її розмір.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що у резолютивній частині рішення не зазначено складові заборгованості, проте оскільки такі складові заборгованості вказані у мотивувальній частині рішення дана обставина не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду.

Будь - яких доказів на спростовання розрахунку заборгованості, складеного позивачем, відповідач не надав, своїх розрахунків не зазначив, клопотання про призначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи не заявляв.

Відповідно до ст. 204 ЦК України дійсність правочину презюмується.

Відповідач вимог про визнання кредитного договору не заявляв, кредитний договір в цілому чи окремі його частини недійсними не визнані, відтак доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір є недійсним колегія суддів вважає безпідставними.

Згідно з ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відсутність відповідача чи його представника у судовому засіданні, в якому було ухвалено оскаржуване рішення не призвело не неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції враховувалися письмові заперечення на позов та пояснення представника відповідача, надані у судовому засіданні 24.02.2016 року. Подаючи заяву про скасування заочного рішення відповідач будь - яких доказів, які б мали значення для справи та могли призвести до протилежного рішення не надав. Не долучено таких доказів і до апеляційної скарги. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що судом у встановленому законом порядку неодноразово направлялися судові повістки відповідачу, проте останній їх не отримував та суд про зміну адреси не повідомляв.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді