Постанова № 63445093, 12.12.2016, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/1699/16-а

№ провадження 2-а/647/19/2016

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2016 року Бериславський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого судді - В.С.Миргород

при секретарі Т.О.Полозок

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Ю.О.Шеліганової

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області справу за позовом ОСОБА_3 до Бериславського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Бериславського районного суду Херсонської області з адміністративним позовом до Бериславського об»єднаного управління Пенсійного фонду України у Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії, який обґрунтовує тим, що він працював лікарем-педіатром Бериславського територіального медичного об'єднання, 01.12.2006 року звільнився з роботи у зв'язку з виходом на пенсію по вислузі років.

Для обчислення розміру пенсії, службовими особами Управління ПФУ у Бериславському районі застосовано показник середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік у розмірі 1197-91 гривень.

29.12.2006 року його знову прийнято на роботу до Бериславського ТМО на посаду дільничного лікаря-педіатра дитячої консультації. У зв'язку з цим, він звернувся до відповідача з заявою про припинення нарахування та виплати пенсії за вислугою років, тому, що він продовжував працювати й у подальшому з його доходу (заробітної плати) сплачувались внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

29.12.2006 року у зв»язку з працевлаштуванням, втратив право на нарахування та отримання такого виду пенсії, як пенсії за вислугою років. Нарахована пенсія за період січень - лютий 2007 року ним повернута через банківську установу до ПФУ й у даному випадку вважає, що він не отримував пенсію за вислугу років й не скористався таким правом.

23.01.2016 року позивачу виповнилося 60 років, тобто він досяг віку, який надає право на отримання пенсії за віком та 25.01.2016 року вперше звернувся до Управління ПФУ у Бериславському районі із заявою про нарахування та виплату пенсії за віком.

Для обчислення розміру пенсії за віком відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік у розмірі 1197-91 грн., , а не за 2015 рік, який становить 3661,41 грн.

В зв'язку з викладеним просив: визнати неправомірними дії Бериславського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Херсонської області щодо застосування для розрахунку пенсії за віком йому, ОСОБА_3, показника заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України станом на 2007 рік в розмірі 1197 грн. 91 коп..

Визнати неправомірними дії Бериславського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Херсонської області щодо відмови у застосуванні для розрахунку пенсії за віком йому, ОСОБА_3 показників заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України станом на 2015 рік в розмірі 3661,41 грн.

Зобов'язати Бериславське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Херсонської області провести з 25.01.2016 року перерахунок пенсії за віком призначеної йому, ОСОБА_3 з використанням для розрахунку її розміру показників заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України станом на 2015 рік в розмірі 3661,41 грн. та стягнути на його користь судовий збір.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_1 підтримали позов та просили його задовольнити. На обґрунтування позову зазначили, що управління ПФУ неправильно застосувало до спірних відносин норму права, що стосується переходу з одного виду пенсії на інший, оскільки він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на підставі Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) вперше.

Представник відповідача Шеліганова Ю.О. в судовому засіданні позов не визнала, в письмових запереченнях та поясненнях суду зазначила, що позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку та отримуєте пенсію за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 25.01.2016 року відповідно особистої заяви від 25.01.2016 року про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за матеріалами пенсійної справи. До цього відповідно особистої заяви від 04.12.2006 року йому було призначено пенсію за вислугу років, відповідно до розділу XV Прикінцевих положень Закону з 04.12.2016 року, згідно якого пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення» та відповідно до ст.. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Законодавством не передбачено, що пенсія за вислугу років призначається на певний період і може призначатися знову через деякий час, тобто пенсія за вислугу років призначається один раз довічно.

Позивач надав заяву на призначення пенсії за вислугу років 04.12.2016 року, в якій зобов'язувався про прийняття на роботу та інші обставини, що можуть вплинути на пенсійне забезпечення, своєчасно повідомити управління.

Про факт працевлаштування 29.12.2006 на посаду, яка дає право на пенсію за вислугу років, позивач повідомив лише 12.02.2007 року, про що свідчить його особиста заява про тимчасово припинення виплати пенсії. Позивачу переведення з одного виду пенсії на інший було проведено за матеріалами пенсійної справи, за його бажанням, про що прописано в заяві позивачем особисто.

Як наслідок, на рахунок позивача було перераховано 1166,09 гри., а саме в січні місяці 760,08 грн. - пенсія за грудень місяць 2006 року - 354,07 грн. за період з 04 грудня по 31 грудня тапенсія на січень місяць 2007 року - 406,01 грн.; в лютому місяці 2007 року 406,01 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" позивач мав право на пенсію за вислугу років за період з 04.12.2006 по 28.12.2006 включно - 25 днів. За 25 днів сума пенсії становить 316,13 грн. (392,01 грн. : 31 дн. х 25 дн. = 316,13 грн.)

Відповідно до платіжних доручень №1249 та 3/1544 від 24.04.2007 на рахунок пенсійного фонду було перераховано 849,96 грн. (406,01 грн. + 443,95 грн.), залишок 316,13 грн. (1166,09 грн. - 849,96 грн.) залишилося на рахунку позивача, що підтверджує факт отримання пенсії за вислугу років за період з 04.12.2006 по 28.12.2006 включно та спростовує ствердження про неотримання "жодної пенсії в тому числі і пенсії за вислугу років" взагалі.

Відповідно до частини першій статті 40 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

На час призначення пенсії за вислугу років позивачу вже використовувалася заробітна плата згідно вимог статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік.

Так як з 01.05.2012 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» від 23.04.2012 проведено перерахунки пенсій призначених або перерахованих до 2008 року, шляхом осучаснення заробітної плати, з якої обчислено пенсії, а саме осучаснення проведено із застосуванням середньої заробітної плати за 2007 рік, при переведені з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 25.01.2016 застосовано показник середньої заробітної плати за 2007 рік, а саме 1197,91 грн..

Іншого чинним законодавством не передбачено. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, а також вважає, що позивач пропустив встановлений законом строк для звернення до суду за захистом порушеного права.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав: Згідно ст.6 КАС України - «Кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб»єкта владних повноважень порушені її права,свободи чи інтереси.»

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушено або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а також ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на рішення Конституційного суду України, кожен має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважає, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють його права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують захисту в суді. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів. Про порушення прав та законних інтересів позивач дізнався при призначенні йому пенсії, про що написав відповідачу заяву 11.07.2016 року на яку отримав відповідь 14.07.2016 року, а тому суд вважає, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного права в межах строку позовної давності, встановленого законом (а.с.9-11).

Судом встановлено, що позивач наказом №101 від 14.08.1980 року був зарахований на посаду лікаря-педіатра Бериславської ЦРЛ (а.с.7) та у подальшому:

01.12.2006 року наказом №334-к звільнений з посади за власним бажанням у зв»язку з виходом на пенсію по вислузі років,

Відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугою років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

04.12.2006 року позивачу призначено пенсію за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

29.12.2006 року наказом №350-к від 28.12.2006 року, прийнятий на посаду лікаря-педіатра дільничного дитячої консультації.

У зв'язку з цим, до Управління ПФУ у Бериславському районі позивачем подана заява про припинення нарахування та виплати пенсії за вислугою років, тому, що він продовжував працювати й у подальшому з його доходу (заробітної плати) сплачувались внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Нарахована пенсія за період січень - лютий 2007 року позивачем повернута через банківську установу до ПФУ. 28.02.2013 року звільнений з попередньої посади наказом №33-к по переводу в КЗ «Бериславський районний центр первинної медико-санітарної допомоги, відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України. 01.03.2013 року прийнятий на посаду лікаря-педіатра дільничного в міську амбулаторію Бериславського районного центру первинної медіко-санітарної допомоги по переводу.

Для обчислення розміру пенсії, службовими особами Управління ПФУ у Бериславському районі застосовано показник середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік у розмірі 1197-91 грн.

Позивач вважає, що пенсія за віком має бути розрахована як новопризначена пенсія із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2015 рік., оскільки він відмовився від попередньої пенсії за вислугу років.

Відповідач наполягає на застосуванні статті 45 вказаного вище Закону, яка регулює питання переведення з одного виду пенсії на інший.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

За Законом України «Про пенсійне забезпечення» призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Пунктом 16 Розділу XV Прикінцеві положення визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

У частині 1 статті 9 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною 3 статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за відповідною формулою, яка передбачена ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV регламентований порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Разом з тим, у спірному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Судом встановлено, що з 04.12.2006 року по 28.12.2006 року ( 29.12.2006 року - день працевлаштування та припинення виплати пенсії) позивач отримував пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В подальшому позивач просив призначити йому пенсію за віком на підставі ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки 23.01.2016 року йому виповнилось 60 років.

Таким чином, в даному випадку, відповідач мав керуватися положеннями ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено для визначення заробітної плати для обчислення пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Отже, суд дійшов висновку, про незаконність дій відповідача щодо переведення позивача на пенсію за віком в 25.01.2016 року, беручи до уваги показники середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2007 рік, оскільки такі дії суперечать вимогам пенсійного законодавства.

Крім того, відповідно до положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, також передбачений окремі порядки для призначення пенсії за віком та пенсії за вислугу років.

Відповідно до ст..8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v Latvia» ( п.77 Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії 1 Протоколу №1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачами вимогам. У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява №33338677/06) ЄСПЛ також нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати ( обумовлені чи необумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст..1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

ЄСПЛ неодноразово в своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та єфективними ( п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішенняі у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо). В наведеного вище вбачається, що людину не можна ставити в ситуацію, коди вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

Посилання відповідача на те, що 25.01.2016 року відповідно особистої заяви позивача про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, за матеріалами пенсійної справи йому проведено переведення з одного виду пенсії на інший суд не приймає до уваги, оскільки воно спростовується вимогами ст..7 Закону «Про пенсійне забезпечення», згідно якого пенсії за вислугою років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Після призначення такої пенсії 29.12.2006 року позивач приступив до роботи, у зв»язку з чим було припинено виплата пенсії за вислугу років, а лише майже через 10 років його роботи та виплати страхових внесків у повному обсязі, позивачу призначено пенсію за віком. При цьому як наголошує позивач, заяву про переведення пенсії з одного виду на інший ним було написано по вказівці працівника пенсійного фонду, який формував пенсійну справу, що не було спростовано відповідачем у порядку ст.71 КАС України.

На підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

Керуючись ст.ст. 11, 94, 159, 160, 161, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Бериславського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Херсонської області щодо застосування для розрахунку пенсії ОСОБА_3 за віком, показника заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України станом на 2007 рік в розмірі 1197 грн. 91 коп..

Визнати неправомірними дії Бериславського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Херсонської області щодо відмови у застосуванні для розрахунку пенсії ОСОБА_3 за віком показників заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України станом на 2015 рік в розмірі 3661,41 грн.

Зобов'язати Бериславське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Херсонської області провести з 25.01.2016 року перерахунок пенсії призначеної ОСОБА_3 за віком з використанням для розрахунку її розміру показників заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України станом на 2015 рік в розмірі 3661,41 грн.

Стягнути з Бериславського об»єднаного управління Пенсійного фонду України у Херсонської області на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати - судовий збір в розмірі 551-20 грн. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Бериславський районний суд Херсонської області, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В. С. Миргород