Рішення № 63437625, 14.12.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді : Гордійчук С.О.

суддів : Григоренка М.П., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання : Шептицька С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» про захист прав споживача та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» про захист прав споживача та стягнення коштів відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В подані на рішення апеляційній скарзі представник позивача вказує на його незаконність, оскільки судом не враховано, що суд вийшов за межі позовних вимог та провів аналіз укладеного між сторонами договору лізингу, в той час коли вимоги про визнання вказаного договору недійсним чи його розірвання позивачем не заявлялись. Вказує, що судом безпідставно констатовано той факт, що додаток №3 на момент укладання самого договору лізингу сторони не підписали, а тому без вказаного додатку бланк договору є лише бланком, протоколом про наміри в подальшому укласти договір лізингу. Зазначає, що мотивувальна частина рішення не стосується предмета позову і не містить обґрунтовані відповіді на поставлені вимоги позовної заяви. Судом не враховано, що позивач направив заяву про відкликання своєї згоди на укладання договору лізингу, а не про розірвання такого договору, оскільки такого договору не існувало і він не створює жодних правових наслідків.

Вказує, що стягнута з позивача сума судового збору суперечить вимогам ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені вст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із презумпцією правомірності правочину, закріпленої положеннямст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановленазакономабо якщо він не визнаний судом недійсним.

Із матеріалів справи вбачається, що 11 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» укладений договір фінансового лізингу, відповідно до якого товариство зобов'язалось придбати у свою власність та передати позивачеві у користування трактор «Foton» АЕ 504 вартістю14 893,62 доларів США.

На виконання умов договору, того ж дня ОСОБА_1 перерахував на рахунок товариства грошові кошти в сумі 35 000 грн., що становить 10% від вартості предмета лізингу.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач покликався на те, що оскільки предмет лізингу йому переданий не був, тому 16 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» із заявою про відкликання своєї згоди на укладення договору, однак вказана заява товариством залишена без задоволення. 19 вересня 2015 року позивач повторно направив на адресу відповідача заяву про відкликання своєї згоди. Крім того, позивач покликався на те, що угода від 11.09.2015 року укладена з використанням нечесної підприємницької діяльності.

З огляду на зазначене, покликаючись на Закон України « Про захист прав споживачів» та те, що угода від 11.09.2015 року укладена з використанням нечесної підприємницької діяльності, просив суд стягнути зТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» на його користь адміністративний платіж в сумі 35 000 грн. та неустойку за неповернення коштів.

Вимоги про визнання договору недійсним чи його розірвання позовна заява не містить.

Відповідно до ч. 1ст. 806 ЦК Україниза договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннямиЦК Українипро лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку таЗаконом України «Про фінансовий лізинг»(ч. 2ст. 806 ЦК Українитач. 1ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»)

Таким чином, відповідно до ч.1, п.3 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором випадках.

Підстави розірвання укладеного договору та порядок повернення коштів при невиконанні умов договору передбачено Розділом 12 Договору фінансового лізингу від 11.09.2015 року.

Проте, позивач із заявою про розірвання договору або відмовою від нього до лізингодавця не звертався. А обраний ним спосіб, для припинення зобов'язання, шляхом відкликання своєї згоди на укладення договору лізингу, відповідним законодавством і умовами укладеного сторонами договору не передбачено.

Таким чином, підстав для повернення грошових коштів у відповідача не було.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог є правильним, обґрунтованим та відповідає закону.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права.

Разом з тим, стягуючи з позивача судовий збір у дохід держави, суд не врахував положення ст..22 Закону України «Про захист прав споживачів», яким споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що повязані з порушенням їх прав, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 309,313-316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 листопада 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору у дохід держави скасувати

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: