Постанова № 63435096, 13.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р. Справа№ 910/15124/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

за участю секретаря судового засідання - Бовсунівської Л.О.

представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Синельніков М.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 по справі №910/15124/16 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 4210,39 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 по справі №910/15124/16 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" суму в розмірі 4210,39 грн та 1 378,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 року скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 (головуючий суддя Сітайло Л.Г. судді: Пашкіна С.А., Буравльов С.І.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 13.12.2016.

Розпорядженням від 12.12.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 12.12.2016, в зв'язку з перебуванням судді Буравльова у відпустці, який не є головуючим суддею, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді Пашкіна С.А., Баранець О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 колегією суддів, в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 року до свого провадження.

В судове засідання 13.12.2016 з'явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник позивача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва 26.10.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 квітня 2015 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір №4469 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів програма "Комплекс", пов'язані з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля марки "Nissan", державний номер НОМЕР_1. Вигодонабувачем за зазначеним договором визначено ОСОБА_3, страхова сума - 365 000, 00 грн.

02 січня 2014 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" укладено договір про купівлю-продаж боргових зобов'язань. Згідно з додатковою угодою до додатку №1 до даного договору права щодо стягнення коштів по зазначеному випадку перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед".

Місцевим господарським судом встановлено, що 28.08.2015 по вул. Північно-Сирецькій, 1-3, в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів "Hyundai", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, та транспортного засобу "Nissan", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, в результаті якої транспортні засоби одержали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Подільського районного суду міста Києва від 09.10.2015 у справі № 758/10691/15-п. ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, що спричинило вищезгадану дорожньо-транспортну пригоду.

Колегія суддів звертає увагу, що страхувальник, сплатив страхове відшкодування на рахунок СТО, проте самостійно оплатив ремонт автомобіля, що підтверджується квитанцією ПП "Компанія "Автодок" від 08.09.2015 № 28.

Як вбачається з матеріалів справи, страховою компанією, на підставі страхового акту №1321, зараховано суму в розмірі 4210, 39 грн. в рахунок наступного страхового платежу.

Місцевим господарським судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Hyundai", державний номер НОМЕР_2., застрахована відповідачем, згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3521052

Положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується на підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Проте, за змістом положень ч. 1 ст. 355 ГК України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

В свою чергу у правовідносинах, заснованих на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого. Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за нього.

Таким чином Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулюються інші, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі, приписи цього Закону до даних правовідносин не застосовуються. Згаданий Закон регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач до таких суб'єктів не належить.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України за наслідками перегляду постанови Вищого господарського суду України від 01.07.2014 по справі №910/17223/13 ( постанова від 04.11.2014).

Спір у даній справі виник в зв'язку зі стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто із правовідносин, які регулюються приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком, згідно з договором страхування.

Виплативши страхове відшкодування за умовами договору добровільного страхування, страховик набуває права зворотної вимоги до страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в межах фактичних затрат. Така позиція Верховного Суду України, за наслідками перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.12.2014 по справі №910/7163/14 (постанова від 15.04.2015).

Доводи апелянта, що дорожньо-транспортна пригода мала місце після того як договір добровільного комплексного страхування припинив свою дію, отже позивач не повинен був виплачувати кошти страхувальнику, а також, щодо відсутності платіжного доручення, колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з п. 5. Договору визначено графік сплати страхового платежу частинами, а саме 10522,50 грн. до 02.04.2015 період дії з 02.04.2015 по 30.09.2015 та 10522,50 грн. до 30.09.2015 період дії з 01.10.2015 по 01.04.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, страхувальник не сплатив другу частину страхового платежу в сумі 10522,50 грн.

Пунктом 5.3.9. договору №4469 від 01.04.2015 добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземних транспортних засобів програма "Комплекс" передбачено, що страховик має право утримати при здійсненні виплат страхового відшкодування (страхових виплат) суми несплачених часток страхового платежу, коли згідно з умовами договору річний страховий платіж сплачується кількома частинами (внесками).

Таким чином, страхова компанія правомірно виконала свої зобов'язання з виплати страхового відшкодування, шляхом зарахування цієї суми в рахунок наступного страхового платежу, а не виплати коштів страхувальнику, про що зазначено в страховому акті №321 від 07.10.2015.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 по справі №910/15124/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 по справі №910/15124/16 без змін.

2.Матеріали справи №910/15124/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець