Рішення № 63434917, 12.12.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р.Справа № 922/3931/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин", с. В. Проходи до Приватного підприємства "Ельтан", м. Харків про розірвання договору, виселення та стягнення 30880,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 04.11.2016 року, ОСОБА_2 (директор).

відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю № 2804/1 від 28.04.2016 року.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Млин" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Ельтан" про розірвання договору майнового комплексу № 1 від 03.01.2016 року та стягнення заборгованості в розмірі 58660,00 грн., з яких 49480,00 грн. заборгованості з компенсації земельного податку та податку на нерухоме майно та 9180,00 грн. заборгованості зі сплати неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 4.5 договору. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 листопада 2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 28 листопада 2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 25.11.2016 року представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 40346) разом із документами для долучення до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 28.11.2016 року представник позивача надав клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх. № 40491).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.11.2016 року розгляд справи було відкладено на 05.12.2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 05.12.2016 року представник відповідача надав заяву про долучення до матеріалів справи документів (вх. № 41364).

Через канцелярію господарського суду Харківської області представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 41365), в якому відповідач заперечує проти позову посилаючись на те, що останнім вчасно здійснюються орендні платежі та у позивача відсутні підстави передчасного розірвання договору в односторонньому порядку. Крім того відповідачем вказується на те, що останній має зобов`язання за 37 договорами з юридичними та фізичними особами-підприємцями, у зв`язку з чим розірвання договору оренди призведе до збитків відповідача та його контрагентів.

Ухвалою господарського суду харківської області від 05.12.2016 року розгляд справи було відкладено на 12.12.2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.12.2016 року представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 42335), в якій зазначає, що відповідачем було частково сплачену суму заборгованості, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з компенсації податку на нерухоме майно у розмірі 21700,00 грн., 9180,00 грн. заборгованості зі сплати неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, розірвати договір від 03.01.2016 року та виселити ПП "Ельтан".

Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.12.2016 року представник позивача надав письмові пояснення щодо нарахування суми заборгованості з компенсації податку на нерухоме майно (вх. № 42334).

Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.12.2016 року представник відповідача надав клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 42303), в якому просив суд зупинити провадження у справі до розгляду справи № 922/4236/16 за позовом ПП "Ельтан" до ТОВ "Млин" про визнання недійсним у певній частині договору № 1 оренди майнового комплексу від 03.01.2016 року.

Суд, дослідивши надану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, зазначає наступне .

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2016 року проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечував, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.12.2016 року підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданого клопотання про зупинення провадження у справі, відповідач посилається на те, що в провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа 922/4236/16 за позовом ПП "Ельтан" до ТОВ "Млин" про визнання недійсним у певній частині договору № 1 оренди майнового комплексу від 03.01.2016 року, що свідчить про пов`язаність справи № 922/3931/16 та справи № 922/4236/16.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

В даному випадку чинним законодавством передбачено зупинення розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом тільки в разі неможливості розгляду даної справи.

Проте відповідачем не надано жодного доказу неможливості розгляду справи № 922/3931/16 до вирішення справи № 922/4236/16.

Крім того, щодо посилань відповідача на оскарження саме п. 8.3 договору, який стосується дострокового розірвання договору з вимогою орендодавця, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору, суд зазначає, що згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв`язку з чим суд може самостійно дослідити відповідність вимогам чинного законодавства умов спірного договору в рамках розгляду справи № 922/3931/16.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 922/3931/16 до вирішення справи № 922/4236/16.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

03.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Млин (позивач, орендодавець) та Приватним підприємством "Ельтан" (відповідач, орендар) було укладено договір № 1 оренди майнового комплексу.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є передача в оренду Орендарю цілісного майнового млинового комплексу, розміщеного за адресою: Харківська область, Дергачівський район, село Великі Проходи, вулиця Шевченка, 1.

Згідно з п. 1.3 договору склад майна цілісного майнового комплексу, який передається орендодавцем в оренду орендарю, визначено в специфікації - Додатку № 1 до даного договору і та є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 1.4 договору моментом передання млинового комплексу від орендодавця до орендаря вважається дата, якою сторони за договором оформили своїми підписами ОСОБА_1 приймання-передачі млинового комплексу в оренду.

У відповідності до п. 4.3 договору передача цілісного майнового комплексу орендарю та повернення цілісного майнового комплексу орендарю оформлюється двостороннім ОСОБА_1 приймання-передачі, який є невідємною частиною договору, підписується сторонами у тому ж складі, що і даний договір.

Згідно з пп. 2.1.1 договору орендодавець зобовязується передати в оренду млиновий комплекс у порядку та на умовах даного договору після завершення процедури огляду та звірки його складу, підписати ОСОБА_1 приймання - передачі млинового комплексу директором TOB "Млин".

Як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2016 року на виконання п. 4.3 договору позивач надав відповідачу млиновий комплекс, що підтверджується ОСОБА_1 приймання-передачі, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками.

Протягом дії договору орендодавець і орендар щомісячно складали акти виконаних робіт, що підтверджують виконання позивачем зобовязань перед відповідачем.

Згідно з п. 5.1 договору орендар сплачує орендну плату за користування млиновим комплексом у розмірі, порядку та строках, встановлених додатковими угодами до даного договору.

Відповідно до п. 5.2 договору орендар сплачує орендну плату за користування млиновим комплексом в наступному порядку - не пізніше 6-го числа наступного місяця шляхом перерахування оплати на розрахунковий рахунок орендодавця.

Матеріали справи свідчать про те, що 03 січня 2016 року між орендодавцем та орендатором було укладено додаткову до договору, відповідно до умов якої сторони погодили, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату за користування млиновим комплексом у розмірі 8000,00 грн. на місяць; також Орендар компенсує Орендодавцю податок на землю, податок нерухомість та інші витрати.

03 червня 2016 року між орендодавцем та орендарем було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до умов якої сторони погодили, що розмір орендної плати, яку сплачує орендар орендодавцю за користування млиновим комплексом, становить 11 475,00 грн.

Частиною 2 ст. 632 ЦК України встановлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 5.3 договору сторони передбачили, що розмір орендної плати протягом строку дії договору може бути змінено в разі зміни суми податку на землю та інших обов`язкових платежів орендодавця, пов`язаних із утриманням млинового комплексу.

Протягом дії договору ПП «Ельтан» перераховувало на рахунок ТОВ «Млин» орендну плату у розмірі, встановленому Додатковими угодами №№ 1 -2 до Договору.

Як зазначає позивач, відповідач порушив умови договору та не сплачував передбачені додатковою угодою № 1 платежі з компенсації витрат, понесених у звязку зі сплатою земельного податку та податку на нерухоме передбаченому розмірі та у встановлений строк.

За розрахунком позивача заборгованість ПП «Ельтан» перед ТОВ «Млин» щодо компенсації витрат орендодавця зі сплати податку на землю, податку на нерухоме майно та компенсації інших витрат, станом на 07.11.2016 року становить 49 480,00 грн., що складається з податку на нерухоме майно - 27 780,00 грн.; земельний податок - 21 700,00 грн.

Крім того, як вказує позивач, при укладенні договору сторони передбачили додаткові умови для розірвання договору, зокрема у відповідності до п. 8.2 договору він може бути розірваний достроково, при порушенні умов дійсного договору, а також на вимогу орендодавця з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору.

У відповідності до п. 3.11 договору, у випадку дострокового розірвання договору за підставами зазначеними в даному договорі, орендар зобов`язаний повернути млиновий комплекс орендодавцю протягом одного місяця з дня прийняття рішення про припинення виконання договору сторонами, в належному робочому стані, зазначеному п.п. 3.1.9 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2016 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 01 (вих. № 6 від 30.09.2016 року), відповідно до якої позивач вимагав сплатити заборгованість, яка виникла за договором та повідомило про дострокове розірвання договору на підставі п. 8.2 договору. Також на підставі п. 3.11 договору орендодавець вимагав від орендаря звільнити (повернути) орендовані приміщення до 31 жовтня 2016 року.

Враховуючи те, що відповідач порушив умови договору та діючого законодавства та, звільнив орендовані приміщення та не повернув їх позивачу, останнім на підставі п. 4.5 договору та ч. 2 ст. 785 ЦК України було нараховано відповідачу неустойку в розмірі подвійної орендної плати, яка за розрахунком позивача складає 9180,00 грн.

Вищезазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Із цими положеннями кореспондується норма ч. 1 ст. 188 ГК України, якою також встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що чинним законодавством передбачено можливість визначення у договорі порядку розірвання господарських договорів в односторонньому порядку.

Як вже було зазначено судом, у відповідності до п. 8.2 договору, договір може бути розірвано достроково за вимогою орендодавця з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору.

Отже вказаними пунктами договору передбачено можливість дострокового розірвання договору за вимогою орендодавця.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що п. 8.2 договору також передбачено можливість дострокового розірвання договору за вимогою орендаря.

Також в матеріалах справи наявні договори оренди майнового комплексу від 01.11.2013 року, від 03.01.2014 року та від 02.01.2015 року, що свідчить про те, що сторонами неодноразово укладалися договори оренди млинового комплексу на тих самих умовах.

Вищезазначені обставини свідчать про те, що на протязі трьох років сторони передбачали можливість одностороннього розірвання договору та матеріали справи не містять доказів будь-яких заперечень стосовно вказаного пункту договору.

У зв`язку з чим заперечення відповідача щодо неможливості розірвання спірного договору за вимогою позивача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи те, що претензію № 01 про дострокове розірвання договору позивачем було направлено на адресу відповідача 04.10.2016 року, то у відповідності до п. 8.2 договору спірний договір є розірваним з 04.11.2016 року, тобто через 30 днів після повідомлення відповідача про розірвання договору.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що договір № 1 від 03.01.2016 року на вимогу орендодавця було розірвано з 04.11.2016 року, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині розірвання договору оренди майнового комплексу № 1 від 03.01.2016 року.

Щодо стягнення з відповідача 21700 грн. податку на нерухоме майно та земельного податку, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі п. 1 додаткової угоди № 1 від 03.01.2016 року було нараховано відповідачу до сплати податок на землю в розмірі 21700,00 грн.

Згідно пп. 266.2.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. У відповідності до пп. 266.10.1 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 (тридцятого) числа місяця, що наступає за звітним кварталом.

У відповідності до п.п 269.1.2 ПК України платниками земельного податку є землекористувачі.

Згідно п.п. 270.1.1 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

У відповідності до п. 287.4 ПК України податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Таким чином, на виконання вищезазначених вимог відповідачем у встановлені законодавством строки сплачувався податок на нерухоме майно та земельний податок, що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи вищенаведені обставини та порушення відповідачем умов договору та чинного законодавства щодо компенсації позивачу земельного податку, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості з компенсації земельного податку в розмірі 21700,00 грн. є обґрунтованою та такою що визнається відповідачем, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 9180,00 грн. неустойки, нарахованої позивачем на підставі п. 4.5 договору та ч. 2 ст. 785 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч.2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 року "Про деякі питання застосування законодавства про оренду (найм) майна", вбачається, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони передбачили дострокове розірвання договору на вимогу орендодавця (п. 8.2 договору).

На підставі вищезазначеного, позивачем було направлено відповідачу претензію № 1 від 04.10.2016 року про дострокове розірвання договору.

У відповідності до п. 3.11 договору, у випадку дострокового розірвання договору за підставами зазначеними в даному договорі, орендар зобов`язаний повернути млиновий комплекс орендодавцю протягом одного місяця з дня прийняття рішення про припинення виконання договору сторонами, в належному робочому стані, зазначеному п.п. 3.1.9 договору.

У зв`язку з чим, відповідач мав не пізніше 04.11.2016 року звільнити та повернути млиновий комплекс позивачу.

При цьому у відповідності до п. 4.3 договору, передача млинового комплексу позивачу та повернення млинового комплексу оформлюється двостороннім актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору, який підписується обома сторонами у тому ж складі, що й даний договір.

Як свідчать матеріали справи, сторонами не було підписано акту приймання-передачі млинового комплексу про повернення його позивачу.

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що відповідач не повернув позивачу млиновий комплекс, останній нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної орендної плати, яка складає 9180,00 грн. за період користування млиновим комплексом з 04.11.2016 року по 16.11.2016 року.

Приймаючи до уваги викладені обставини, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення неустойки в розмірі 9180,00 грн. доведена матеріалами справи, вірно нарахована та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про виселення Приватного підприємства "Ельтан" із займаного нежитлового приміщення - цілісного майнового комплексу, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено судом 04.11.2016 року договір від 03.01.2016 року припинив свою дію.

Також судом було встановлено, що у відповідності до п. 4.3 договору, передача млинового комплексу позивачу та повернення млинового комплексу оформлюється двостороннім актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору, який підписується обома сторонами у тому ж складі, що й даний договір.

Як свідчать матеріали справи, сторонами не було підписано акту приймання-передачі млинового комплексу про повернення його позивачу.

Враховуючи вищенаведені обставини, а саме порушення відповідачем умов договору та чинного законодавства щодо зайняття млинового комплексу після дострокового припинення дії договору, суд визнав позовні вимоги позивача щодо виселення Приватного підприємства "Ельтан" із займаного нежитлового приміщення - цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, село Великі Проходи, вул. Шевченка, 1 та повернення приміщення ТОВ "Млин" обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 626, 629, 632, 651, 785, 795 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Ельтан" (61098, м. Харків, в`їзд ФесенківськийАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34755322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин" (62331, Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 31734525) 21700,00 грн. заборгованість з компенсації земельного податку, 9180,00 грн. заборгованість зі сплати неустойки та 2756,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Виселити Приватне підприємство "Ельтан" (61098, м. Харків, в`їзд ФесенківськийАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34755322) із нежитлового приміщення - цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, село Великі Проходи, вул. Шевченка, 1 та повернути його ТОВ "Млин" (62331, Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 31734525).

В частині позовних вимог про розірвання договору оренди майнового комплексу від 03.01.2016 року №1 в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 15.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_4

922/3931/16