Рішення № 63434266, 13.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016Справа №910/18184/16За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту

Києву

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

Національний інститут раку

про дострокове розірвання договору оренди та зобов'язання вчинити дії

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Харченко Р.І. (довіреність № 35 від 22.08.2016)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 1143 від 12.10.2016)

від третьої особи: Обремський К.В. (довіреність № 936 від 05.09.2016)

вільний слухач: ОСОБА_5

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) в якому просить суд:

розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4847 від 30.12.2009, який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1;

зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути державне нерухоме майно - нежилі приміщення - загальною площею 197,0 кв.м., яке розміщене за адресою; АДРЕСА_1 на 2-му поверсі будівлі поліклініки, що перебуває на балансі Національного інституту раку (код ЄДРПОУ 02011976) за актом приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач користується орендованим майном не відповідно до його призначення та умов договору оренди №4847 нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.12.2009, що згідно із п. 10.7.1. договору є підставою для дострокового розірвання договору. У зв'язку із чим, позивачем заявлено вимоги про розірвання договору та зобов'язання відповідача повернути орендоване приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 порушено провадження по справі № 910/18184/16, призначено її до розгляду на 10.11.2016 та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національний інститут раку.

07.11.2016 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позов та документи по справі.

У відзиві на позов відповідач заперечуючи позовні вимоги, зазначає, що позивачем не доведено невиконання відповідачем умов договору №4847 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.12.2009; позивач не звертався до відповідача із заявами про забезпечення доступу до об'єкта оренди з метою його перевірки; не надав пропозиції підписати акт обстеження; позивачем здійснено огляд коридору, що не є об'єктом оренди по договору. Також відповідач зазначає, що ним було надано відповідь на пропозицію позивача про дострокове розірвання договору.

10.11.2016 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли документи по справі, а саме: висновки комісії з перевірки стану і відповідності напряму використання за цільовим призначенням орендованих приміщень та результати санітарно-мікробіологічних досліджень.

В судове засідання 10.11.2016 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні 10.11.2016 надав суду пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача надав суду пояснення по суті своїх заперечень.

Представник третьої особи витребуваних судом письмових пояснень не надав.

В судовому засіданні 10.11.2016 оголошено перерву до 01.12.2016.

25.11.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо пролонгації дії договору оренди.

01.12.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивачем зазначено, що у відповідності до висновків комісії з перевірки стану і відповідності напряму використання за цільовим призначенням орендованих приміщень від 27.10.2016, відповідачем допущено порушення п. 5.4. договору оренди, а саме не здійснюється утримання майна в порядку, передбаченому санітарним нормам.

Присутні в судовому засіданні 01.12.2016 представники позивача, відповідача та третьої особи заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

В судовому засіданні 01.12.2016 оголошено перерву до 13.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

08.12.2016 через відділ діловодства суду третьою особою подано наказ Національного інституту раку про створення комісії з перевірки стану і відповідності напрямку використання за цільовим призначенням орендованих приміщень.

08.12.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов звіт про оцінку вартості нежилих приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та акти звірки розрахунків.

09.12.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на пояснення позивача, в яких відповідачем зокрема зазначено, що станом на 09.12.2016 будь-яким органом у межах своєї компетенції не було винесено жодної постанови, розпорядження, припису про застосування адміністративних заходів за порушення відповідачем санітарних правил. Вказані у висновку комісії Національного інституту раку порушення не відповідають дійсності.

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2016 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.12.2016 проти позовних вимог заперечив.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги позивача.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 13.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар, відповідач) укладено договір оренди №4847 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - майно) площею 197,0 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 на 2-му поверсі будівлі поліклініки, що перебуває на балансі Національного інституту раку (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно із звітом про незалежну оцінку станом на 31 травня 2009 року і становить 1194769,00 грн.

Згідно із п. 1.2 договору оренди, майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Стан майна на момент укладення договору, визначається в акті приймання- передавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря (п. 1.3. договору оренди).

Відповідно до п. 2.1. договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

30.12.2009 згідно із актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: АДРЕСА_1, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно - нежилі приміщення площею 197,0 кв.м., за вказаною адресою на 2-му поверсі будівлі поліклініки.

26.04.2013 між сторонами укладено договір про внесення змін №4847/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4847 від 30.12.2009.

Згідно з п. 3.1 договору оренди (у редакції договору №4847/01 від 26.04.2013), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - листопад 2012 року - 6198,18 грн.

Пунктом 3.6 договору оренди встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установленого Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3 договору оренди).

Пунктом 5.1. договору оренди на відповідача покладено обов'язок використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 30.12.2009 по 30.11.2012 включно.

Договором про внесення змін №4847/01 від 26.04.2013 сторони продовжили договір оренди №4847 від 30.12.2009 на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 30.11.2012 по 30.10.2015 включно.

Згідно із п. 10.4. договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Оскільки, заяв про припинення дії договору протягом одного місяця після закінчення строку його чинності від жодної із сторін не надходило, то договір вважається продовженим на той самий термін, тобто на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців та відповідно діє до 30.09.2018.

Також згідно із наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 12.11.2015 №1550, Фондом державного майна України прийнято рішення про продовження строку дії договору оренди до 30.09.2018.

В пункті 10.7. договору оренди сторони погодили, що цей договір буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар:

користується майном не відповідно до умов договору (п. 10.7.1.);

навмисно або з необережності погіршує стан майна та іншого обладнання (п. 10.7.2.);

систематично /більше трьох раз/ порушує терміни здійснення будь-яких платежів за цим договором та не надав платіжні доручення до регіонального відділення (п. 10.7.3.);

не робить згідно з умовами договору ремонт орендованого майна (п. 10.7.4.);

передає орендоване нерухоме майно /його частину/ у суборенду, укладає договори про сумісну діяльність, де внеском сторони є право на оренду орендованого за цим договором майна (п. 10.7.5.);

перешкоджає співробітникам орендодавця та балансоутримувача здійснювати перевірку стану орендованого майна (п. 10.7.6.);

не переглядає орендну плату, в разі внесення змін до Методики, яка передбачає збільшення орендної плати (п. 10.7.7.);

не виконав зобов'язання п. 3.10, п. 5.8, та п. 5.9 цього договору.

Пунктом 5.10 договору оренди передбачено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно із п. 10.9. договору оренди, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю.

В пункті 10.10. договору оренди сторони погодили, що майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта про повернення майна покладається на орендаря.

Як вбачається із матеріалів справи, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулося до ФОП ОСОБА_1 з пропозицією вих. 30-06/946 від 28.01.2016 про дострокове розірвання договору оренди №4847 від 30.12.2009, згідно із якою, посилаючись на приписи ст. 782 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодекс України, п. 10.7.1 договору оренди запропонував відповідачу розірвати договір оренди та вимагав повернути орендоване приміщення по акту приймання-передачі.

Листом від 23.02.2016 вих. №10 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для розірвання договору оренди.

Звертаючись до суду з даним позовом про розірвання договору та зобов'язання відповідача повернути орендоване приміщення, позивач стверджує, що відповідно до п. 10.7.1. договору оренди є підстави для розірвання договору №4847 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.12.2009 оскільки, відповідачем допущено порушення умови договору щодо використання орендованого майна відповідно до його призначення.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

На відносини, пов'язані із орендою державного майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Як встановлено судом, між сторонами було укладено договір оренди №4847 нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.12.2009, згідно із яким, відповідачу передано в оренду державне нерухоме майно - нежилі приміщення площею 197,0 кв.м., розміщені за адресою: АДРЕСА_1 на 2-му поверсі будівлі поліклініки.

Частина 1 ст. 783 Цивільного кодексу України визначає, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, зокрема, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Згідно із ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

У відповідності до положень статті 651 Цивільного кодексу України, котрі є загальними для розірвання договору, передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

За приписами цієї норми істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Приписами частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Підставою для розірвання договору оренди, позивачем визначено порушення відповідачем п. 10.7.1 договору оренди.

Так, у пункті 10.7.1 договору оренди сторони передбачили, можливість дострокового розірвання договору на вимогу позивача, якщо відповідач користується майном не відповідно до умов договору.

Згідно із ч. 1, 2 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Обов'язок використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору покладено на відповідача також у пункті 5.1. договору оренди.

Пунктом 1.2 договору оренди, майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Також умовами пункту 5.4. договору оренди сторони погодили, що відповідач зобов'язаний забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В підтвердження доводів про те, що відповідач користується майном не відповідно до умов договору, позивач посилається на акт обстеження Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 10.12.2015 та висновки комісії Національного інституту раку з перевірки стану і відповідності напрямку використання за цільовим призначенням орендованих приміщень від 28.01.2016 та від 27.10.2016.

В акті обстеження від 10.12.2015 визначено, що відповідач додатково використовує коридор площею 9,9 кв.м., в якому під час обстеження зберігалось майно відповідача.

Однак, вказаний акт обстеження від 10.12.2015 не містить жодних відомостей щодо нецільового використання позивачем саме орендованого приміщення - нежилого приміщення площею 197,0 кв.м., яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1 на 2-му поверсі будівлі поліклініки.

При цьому, суд зазначає, що саме по собі використання відповідачем іншого приміщення (як зазначено в акті - коридору), яке не є об'єктом оренди, не може вважатись порушенням умов договору оренди та не може мати наслідком розірвання договору оренди.

Крім того, вказаний акт складений позивачем в односторонньому порядку, а доказів вручення вказаного акту представникам відповідача або надсилання такого акту відповідачу матеріали справи не містять.

У зв'язку із наведеним, акт обстеження від 10.12.2015 не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ нецільового використання відповідачем орендованого приміщення, в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Докази того, що відповідач не забезпечував позивачу або третій особі доступу до об'єкту оренди, як і докази того, що позивач та третя особа зверталась до позивача із вимогами про забезпечення такого доступу, в матеріалах справи відсутні.

Надані позивачем фотокартки не містять ідентифікуючих ознак зображеного приміщення з орендованим відповідачем приміщенням та не підтверджують здійснення відповідачем порушення зобов'язань за договором, у зв'язку із чим, також не приймаються судом як докази по справі.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в підтвердження використання відповідачем орендованого приміщення всупереч призначення, визначеному у договорі.

Відповідно до п. 3.1. - п. 3.4. Тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.10.2000 № 247, з подальшими змінами, державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають об'єкти, визначені в статті 11 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", якщо щодо них раніше не проводилася експертиза і власник об'єкта чи вповноважена ним особа не має діючого позитивного висновку на цей об'єкт.

Забороняється використання або функціонування об'єктів експертизи без наявності позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Визначення відповідності діючих об'єктів експертизи (тобто об'єктів експертизи, які вже використовуються або функціонують) вимогам санітарних норм здійснюється в ході поточного державного санітарно-епідеміологічного нагляду шляхом періодичної вибіркової перевірки і не потребує проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза діючих об'єктів експертизи призначається лише в разі наявності в головного державного санітарного лікаря офіційних матеріалів про негативний вплив об'єктів на здоров'я людей або зміну їх властивостей, що може спричинити такий вплив, а також у разі внесення змін до санітарного законодавства, якими встановлюються більш жорсткі вимоги до об'єктів експертизи.

Згідно із наявним в матеріалах справи висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 11.02.2010 № 01.03./557В, затвердженого головним державним санітарним лікарем Голосіївського району міста Києва Келебердою Л.В., об'єкт експертизи - громадське харчування за адресою: АДРЕСА_1 за результатами Держаної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідає вимогам діючого санітарного законодавства.

Висновок дійсний до терміну дії нормативного документа СанПін № 42-123-5777-91 "Санітарні правила для підприємств громадського харчування, включаючи кондитерські цехи і підприємства, що виробляють м'яке морозиво". Вказані Санітарні правила є чинними і на даний час.

Статтею 42 закону України від 24.02.1994 № 4004-XII "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" визначено перелік заходів, що застосовуються головними державними санітарними лікарями (їх заступниками) для припинення порушення санітарного законодавства. Так, головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства: а) обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм; б) обмеження, тимчасова заборона або припинення будівництва, реконструкції та розширення об'єктів у разі відступу від затвердженого проекту; в) тимчасова заборона виробництва, заборона використання та реалізації хімічних речовин, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромінювань в разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації, а також якщо їх визнано шкідливими для здоров'я людей; г) обмеження, зупинення або заборона викидів (скидів) забруднюючих речовин за умови порушення санітарних норм; д) зупинення або припинення інвестиційної діяльності у випадках, встановлених законодавством; е) внесення власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності осіб, зазначених у абзаці шостому частини першої статті 7 цього Закону; є) вилучення з реалізації (конфіскація) небезпечних для здоров'я хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів у порядку, що встановлюється законодавством.

Матеріали справи не містять відомостей щодо порушення відповідачем вимог санітарних норм, а також доказів того, що до відповідача були застосовані визначені чинним законодавством заходи для припинення порушення санітарного законодавства. Доказів протилежного позивачем не надано.

В той же час, суд зазначає, що висновки за результатами проведеної третьою особою перевірки, в ході якої були виявленні порушення відповідачем санітарних норм та правил, стосуються безпосередньо діяльності їдальні відповідача, як об'єкту громадського харчування, а не належного санітарного утримання приміщення в якому такий об'єкт з громадського харчування знаходиться.

Позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів порушення відповідачем умов договору оренди щодо забезпечення збереження орендованого майна, запобігання його пошкодженню і псуванню, тримання майна в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримування орендованого майна в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснення заходів протипожежної безпеки.

Судом також враховано, що доказів порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині сплати орендних платежів та наявності заборгованості по договору матеріали справи не містять.

Обставин щодо здійснення відповідачем інших порушень договору оренди та наявності істотного порушення договору позивачем суду не наведено, доказів в підтвердження неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди не пред'явлено.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на необґрунтованість заявлених позовних вимог, враховуючи вищевстановлені обставини, оскільки визначені законом та договором підстави для розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4847 від 30.12.2009 відсутні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Оскільки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору, позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути державне нерухоме майно - нежилі приміщення - загальною площею 197,0 кв.м., яке розміщене за адресою; АДРЕСА_1 на 2-му поверсі будівлі поліклініки, що перебуває на балансі Національного інституту раку (код ЄДРПОУ 02011976) за актом приймання-передачі регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди та зобов'язання вчинити дії.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 15.12.2016.

Суддя С.О. Турчин