Рішення № 63434207, 08.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2016Справа № 910/17528/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемлайн Плюс"

до Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3"

про стягнення 219 576, 13 грн.

за участю представників:

від позивача:Шевчук О.М.- представник за довіреністю б/н від 17.10.2016 р. від відповідача:Чекменьов Ю.Г.- представник за довіреністю № 21 від 20.04.2016 р.ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Цемлайн Плюс" (далі - ТОВ "Цемлайн Плюс") з позовом до Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3" (далі - ПАТ "Трест "Київміськбуд-3") про стягнення 199 515,54 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 2/15 від 13.01.2015 р. щодо своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові ТОВ "Цемлайн Плюс" просить суд стягнути з ПАТ "Трест "Київміськбуд-3" суму основного боргу в сумі 165 309,85 грн. та пені у сумі 34 205,69 грн., а всього - 199 515,54 грн.

Під час розгляду справи по суті позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 165 309,85 грн., пені у сумі 34 205,69 грн., інфляційне збільшення суми боргу в сумі 4 009,85 грн. та 3 % річних у сумі 16 050,74 грн., що разом складає - 219 576, 13 грн.

Присутній у судовому засіданні представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних, передбачених умовами договору, які б свідчили про отримання товару, а тому підстав для стягнення основного боргу немає. Також у відзиві просив до вимог про стягнення пені застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 13.01.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цемлайн Плюс" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Трест "Київміськбуд-3" (покупець) був укладений договір поставки № 2/15 (далі - договір). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товарні бетони та розчини, згідно поданих заявок, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором. Поставка товару здійнюється партіями. Партією вважається кількість товару що поставляється за однією товарно-транспортною накладною (актом прийому-передачі) (п.п 1.1 договору).

Номенклатура (асортимент), кількість, ціна товару визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Сторонами визначено, що датою поставки кожної окремої партії товару вважається дата підписання товарно-транспортної накладної (акту прийому-передачі) представниками сторін, яким надані відповідні повноваження. Дата поставки визначає момент переходу права власності та ризику випадкової загибелі товару від постачальника до покупця (п. 4.4 договору).

Поставка товару здійснюється за договірними цінами, які встановлюються сторонами в спеціфікаціях (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 6.1 договору оплата товару здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів з дати поставки відповідної партії товару постачальником. Датою оплати покупцем отриманого товару вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 р., але не раніше моменту повного та належного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 10.1 договору).

У судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договору позивач у період з 13.01.2015 р. по 21.09.2016 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 1 755 371,98 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару виконав неналежним чином, оплатив поставлений товар на вказану суму частково, у сумі - 1 590 062,13 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку відповідача.

Отже, судом встановлено, що у відповідача залишилась неоплаченою заборгованість за видатковими накладними № 2122 від 09.07.2015 р., № 2186 від 13.07.2015 р., № 2228 від 16.07.2015 р., № 2298 від 20.07.2015 р., № 2327 від 22.07.2015 р., № 2380 від 24.07.2015 р., № 2440 від 29.07.2015 р., № 2484 від 30.07.2015 р., № 2502 від 31.07.2015 р., № 2503 від 31.07.2015 р., № 2501 від 31.07.2015 р., № 2532 від 03.08.2015 р., № 2534 від 03.08.2015 р., № 2537 від 03.08.2015 р., № 2547 від 04.08.2015 р., № 2548 від 04.08.2015 р., № 2549 від 05.08.2015 р., № 2561 від 05.08.2015 р., № 2570 від 05.08.2015 р., № 2596 від 06.08.2015 р., № 2597 від 06.08.2015 р., № 2604 від 07.08.2015 р., № 2622 від 07.08.2015 р., № 2623 від 07.08.2015 р., № 2627 від 07.08.2015 р., № 2648 від 08.08.2015 р., № 2658 від 10.08.2015 р., № 2660 від 11.08.2015 р., № 2738 від 14.08.2015 р., № 2740 від 14.08.2015 р., № 2772 від 17.08.2015 р., № 3327 від 18.09.2015 р. на суму 165 309,85 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що підстав для сплати вартості товару у ПАТ "Трест "Київміськбуд-3" не виникло, оскільки документами, що підтверджують поставку товару вважаються товарно-транспортні накладні відповідно до п. 4.4 договору, які позивачем надані не були.

Указані доводи відповідача суд відхиляє, як необгрунтовані, та вважає, що факт поставки товару підтверджений належними доказами у справі.

Так, пунктом 4.4 договору передбачено, що датою поставки кожної окремої партії товару вважається дата підписання товарно-транспортної накладної (акту прийому-передачі) представниками сторін, яким надані відповідні повноваження.

Згідно з пунктом 4.6 договору прийом продукції за кількістю, якістю, комплектністю провадиться в місці поставки у присутності представників сторін, які мають відповідні повноваження.

Виявлення при прийомі нестача, недоліки, пошкодження, некомплектність, невідповідність наявної кількості даним, зазначеним у супроводжувальних документах, фіксуються в акті, що завіряється підписами повноважених предмставників сторін (п. 4.8 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 13.01.2015р. по 21.09.2016 р. відповідач отримував товар від позивача за видатковими накладними, які були підписані відповідальною особою ПАТ "Трест "Київміськбуд-3" без зауважень. У той же час, у матеріалах справи відсутні докази, що протягом вказаного періоду поставки товару у відповідача виникали будь-які претензії щодо неправильного оформлення поставки товару позивачем, також відсутні акти про недоліки поставленого товару, підписані сторонами.

Щодо обов'язкової наявності товарно-транспортних накладних, на що вказував представник відповідача у судовому засіданні, суд зазначає наступне.

Товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (розділ 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 р. (далі - Правила)).

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику (п.п. 11.4, 11.6 Правил).

Отже, суд приходить до висновку, що вказані Правила не встановлюють порядку оформлення господарської операції, а лише визначають права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

У той же час, необхідно зазначити, що видаткова накладна є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення сторонами без заперечень господарської операції і встановлення договірних відносин.

За таких обставин підписана сторонами видаткова накладна є підставою виникнення обов'язку покупця щодо здійснення розрахунків за отриманий товар (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права").

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що господарські операції позивача із ПАТ "Трест "Київміськбуд-3" підтверджуються не товарно-транспортними накладними, а іншими документами, якими є договір, специфікація, видаткова накладна, про що вказувалось вище. В сукупності всі ці документи повністю відповідають поняттю "первинні документи", що визначені у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Більш того, суд звертає увагу на наявний у справі гарантійний лист ПАТ "Трест "Київміськбуд-3" № 3/291 від 26.02.2016 р., яким відповідач визнав факт поставки товару (оформленого видатковими накладними) та заборгованість за договором у сумі 220 309,85 грн., яку він зобов'язувався оплатити згідно з графіком розстрочення боргу, вказаного у гарантійному листі.

Таким чином, суд вважає, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують поставку позивачем ПАТ "Трест "Київміськбуд-3" товару, який останній безпідставно не оплатив.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доказів належної оплати поставленого товару відповідачем не надано, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ПАТ "Трест "Київміськбуд-3" заборгованості за отриманий товар в сумі 165 309,85 грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач просив також стягнути з відповідача пеню, нараховану на суму основної заборгованості за період з 01.03.2016 р. по 31.08.2016 р., в розмірі 34 205,69 грн.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 7.3 договору в разі несвоєчасних розрахунків, передбачених п. 6.2 договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Отже, чинним законодавством та умовами договору передбачено нарахування відповідачу пені за прострочення оплати товару.

Проте, у поданих суду запереченнях відповідач просив суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності до позовних вимог про стягнення з ПАТ "Трест "Київміськбуд-3" пені.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 вказаної норми ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до п. 4.3 Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів") якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Таким чином, право позивача нараховувати пеню виникло з дня порушення відповідачем зобов'язання сплатити отриманий товар по кожній видатковій накладній та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (відповідно), при цьому позовна давність до стягнення пені обчислюється по кожній накладній за попередній рік до дня подачі позову.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, якщо брати передостанню видаткову накладну № 2772 від 17.08.2015 р., то відповідач повинен був здійснити оплату за нею в термін, що не перевищує 10 банківських днів з дати поставки товару, тобто до 01.09.2015 р., і з наступного дня - 02.09.2015 р. у позивача виникло право стягувати пеню, яке відповідно до позовної давності сплило 02.09.2016 р. Таке правило застосовується і до інших видаткових накладних, зазначених вище за період з 09.07.2015 р. по 14.08.2015 р.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з даним позовом до суду 21.09.2016 р., а це значить, що за видатковими накладними № 2122 від 09.07.2015 р., № 2186 від 13.07.2015 р., № 2228 від 16.07.2015 р., № 2298 від 20.07.2015 р., № 2327 від 22.07.2015 р., № 2380 від 24.07.2015 р., № 2440 від 29.07.2015 р., № 2484 від 30.07.2015 р., № 2502 від 31.07.2015 р., № 2503 від 31.07.2015 р., № 2501 від 31.07.2015 р., № 2532 від 03.08.2015 р., № 2534 від 03.08.2015 р., № 2537 від 03.08.2015 р., № 2547 від 04.08.2015 р., № 2548 від 04.08.2015 р., № 2549 від 05.08.2015 р., № 2561 від 05.08.2015 р., № 2570 від 05.08.2015 р., № 2596 від 06.08.2015 р., № 2597 від 06.08.2015 р., № 2604 від 07.08.2015 р., № 2622 від 07.08.2015 р., № 2623 від 07.08.2015 р., № 2627 від 07.08.2015 р., № 2648 від 08.08.2015 р., № 2658 від 10.08.2015 р., № 2660 від 11.08.2015 р., № 2738 від 14.08.2015 р., № 2740 від 14.08.2015 р., № 2772 від 17.08.2015 р. строк стягнення пені сплив, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Що стосується останньої видаткової накладної № 3327 від 18.09.2015 р., то за цією видатковою накладною відповідач повинен був здійснити оплату товару до 02.10.2015 р. (протягом 10 банківських днів з дати поставки товару), тому з 03.10.2015 р. у позивача виникло право нараховувати пеню, яке припинилось через 6 місяців - 03.04.2016 р.

Отже, враховуючи строк позовної давності в 1 рік, дату звернення позивача з вказаним позом (21.09.2016 р.), а також 6-ти місячний строк нарахування пені, позивач має право на стягнення пені, нарахованої за період з 03.10.2015 р. по 03.04.2016 р. за неоплаченою видатковою накладною № 3327 від 18.09.2015 р. в сумі 252,95 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції у сумі 4 009,85 грн. та 3 % річних у сумі 16 050,74 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової суми боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 4 009,85 грн. та 3 % річних у сумі 16 050,74 грн., тобто у сумах заявлених позивачем.

З урахуванням викладеного, зважаючи на встановлені обставини, позовні ТОВ "Цемлайн Плюс" підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемлайн Плюс" до Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3" про стягнення 219 576, 13 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3" (03058, м. Київ, вул. Леваневського, буд. 5, ідентифікаційний код 04012678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемлайн Плюс" (08720, Київська область, місто Українка, вул. Промислова, 17, ідентифікаційний код 36348723) основний борг у сумі 165 309 (сто шістдесят п'ять тисяч триста дев'ять) грн. 85 коп., пеню у сумі 252 (двісті п'ятдесят дві) грн. 95 коп., інфляційну складову боргу у сумі 4 009 (чотири тисячі дев'ять) грн. 85 коп., 3 % річних у сумі 16 050 (шістнадцять тисяч п'ятдесят) грн. 74 коп. та 2 784 (дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 35 коп. судового збору.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 8 грудня 2016 року.

Повний текст рішення підписаний 13 грудня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.