Ухвала суду № 63433104, 07.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 року м. Київ К/800/2905/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А0105 про зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 18 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

12.11.2015р. (згідно дати штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті) ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Військової частини А0105 про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому компенсації за продовольче забезпечення за період з 11.03.2000р. по 23.09.2011р. та за речове майно, що підлягає видачі при звільненні в запас, у розмірі 5320,27 грн.

Ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 18.11.2015р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016р., позовну заяву залишено без розгляду на підставі ст.100 КАС України в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись з ухвалами судів, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено ч.2 ст.5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала; позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

При цьому, сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Пунктом 9 частини 1 статті 155 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Суди встановили, що про невиплату компенсації за продовольче забезпечення за період з 11.03.2000р. по 23.09.2011р. позивач не міг не знати після звільнення з військової служби в запас згідно наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.09.2011р. №682.

Відповідно ж до доданої ОСОБА_4 до позовної заяви довідки Військової частини А1937 від 13.10.2011р. №350 про вартість речового майна, що підлягає видачі після 11.03.2000р. при звільненні в запас, йому було нараховано таку компенсацію в сумі 5320,27грн.

Разом з тим, як вже вказувалось в цій ухвалі, з позовом щодо нарахування й виплати йому компенсацій за продовольче забезпечення за період з 11.03.2000р. по 23.09.2011р. та речове майно, що підлягає видачі при звільненні в запас, ОСОБА_4 звернувся до суду 12.11.2015р., одночасно заявивши й клопотання про поновлення пропущеного строку звернення з позовом, в якому зазначав, що протягом тривалого часу хворів та перебував на стаціонарному лікуванні, що завадило йому вчасно звернутись до суду.

Так, в матеріалах справи наявні докази перебування позивача на обстеженні та лікуванні в неврологічному відділенні Головного військово-медичного клінічного центру Міністерства оборони України в період з 12 липня по 21 липня 2011 року та у відділенні професійної патології клініки професійної патології та нетрадиційних методів лікування Військово-медичного клінічного центру в період з 21 липня по 04 серпня 2011 року.

Проте, як правильно вказали суди, наведені обставини не можуть бути розцінені як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, адже мали місце до початку перебігу цього строку; крім того, доказів безперервного стаціонарного лікування впродовж більш ніж чотирьох років з моменту, коли він дізнався (повинен був дізнатись) про порушення своїх прав, позивач судам не надав.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем строку звернення до суду, відсутність підстав для визнання причин пропуску ним цього строку поважними, а отже й про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Водночас, слід вказати, що суди попередніх інстанцій помилково зазначали про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ст.99 КАС України в частині встановлення шестимісячного строку звернення до суду з позовом, враховуючи, що останній (виходячи зі змісту заявлених в ньому вимог) пов'язаний з проходженням публічної служби та звільненням з неї, а отже мав бути поданий в місячний строк, проте наведене не вплинуло по суті на правильність прийнятого судами рішення щодо відсутності підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду й до того ж, сам факт його пропуску позивачем як такий не заперечувався.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про прийняття судами за наслідками розгляду даної справи неправильних рішень, а тому підстав для скасування останніх колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 18 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.

Швець В.В.