Ухвала суду № 63432559, 14.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 810/2041/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2» від 19.04.2016 р. № 142;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 19.05.2016 р. № 0006451700;

- повернути на електронний рахунок позивача у системі електронного адміністрування ПДВ стягнуті кошти у розмірі 13530,00 грн., відповідно до податкового повідомлення-рішення від 19.05.2016 р. № 0006451700;

- зобов'язати Бориспільську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області направити до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету за січень 2016 року у розмірі 10824,00 грн., за квітень 2016 року - 418,00 грн. та за березень 2016 року - 2288,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: визнано протиправними та скасовано наказ від 19.04.2016 р. № 142 і податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016 р. № 0006451700 та зобов'язано відповідача подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки про відшкодування позивачу з бюджету суми ПДВ за січень 2016 року в розмірі 10824,00 грн., за лютий 2016 року - 418,00 грн., за березень 2016 року - 2288,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в позові у повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначене судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі - ФОП ОСОБА_2.).

01.10.2014 р. між ФОП ОСОБА_2 та фірмою «Дистрибусіон де мадерас ЕУКРА С.Л.» було укладено контракт № 1-EV, за умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти пиломатеріали звичайної вологості (товар), порода та вимоги до пиломатеріалів зазначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного контракту на умовах Інкотермс в редакції 2000 р.: FCA (франко-перевізник) - м. Київ.

23.06.2015 р. між сторонами було підписано Додаткову угоду до контракту від 01.10.2014 р. №1-EV, якою внесено зміни до банківських реквізитів продавця.

Позивачем було передано у власність фірмі «Дистрибусіон де мадерас ЕУКРА С.Л.» пиломатеріал дубовий у кількості 29 пачок, загальним об'ємом 19,436 м. куб. та загальною вартістю 3206,94 Євро, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А№016628 від 21.01.2016.

Згідно інвойсу від 16.01.2016 р. №4-EV фірмою «Дистрибусіон де мадерас ЕУКРА С.Л.» сплачено позивачу вартість переданого товару, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за період з 01.01.2016 р. по 31.01.2016 р.

Експортована позивачем заготовка дубова обсягом 19,436 м. куб. була придбана у платника ПДВ - ДП «Підприємство БВК УДПС України в м. Києві та Київській області (№119)» та у неплатника ПДВ ФОП ОСОБА_3

05.01.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару, за умовам якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити пиломатеріали дубові (товар).

04.01.2016 р. між ДП «Підприємство Бориспільської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№119)» та позивачем було укладено договір № Г-10 про надання послуг з розпилювання лісу та додаткову угоду до нього від 11.01.2016 р. № 1, реальність операцій за яким підтверджується специфікацією, видатковою накладною, платіжним дорученням, податковою накладною.

21.01.2016 р. між ТОВ «Митний термінал «Калинівка» та позивачем було укладено договір № 53 про надання послуг в зоні митного контролю, товарність операцій за яким підтверджується актом зберігання автотранспорту, платіжним дорученням, податковою накладною.

01.03.2016 р. між відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярська лісова дослідна станція» (Продавець) та позивачем було укладено договір купівлі-продажу продукції № 8, товарність операцій за яким підтверджується відповідними первинними документами, а саме: специфікацією, рахунком-фактури, платіжним дорученням, податковою накладною.

Суми ПДВ по операціям із вищезазначеними контрагентами ФОП ОСОБА_2 було включено до податкової декларації з ПДВ за січень 2016 року від 16.02.2016 р. з визначенням податкового кредиту в розмірі 10824,00 грн. та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - 10824 грн., яку подано до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Вказана сума від'ємного значення була заявлена позивачем до бюджетного відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 податкової декларації).

До податкової декларації позивачем було додано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3), заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4) та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

22.03.2016 р. відповідачем на адресу позивача було направлено запит «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)» № 1135/10/10-04-17-30, в якому на підставі п. 1 абз. 3 п. 73.3 ст. 73 Податкового органу з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати ПДВ за податковою декларацією за січень 2016 року від позивача вимагалось надати інформацію (пояснення та їх документальне підтвердження) з приводу господарських операцій з придбання (одержання)/ продажу (поставки) товарів, робіт (послуг), а саме засвідчених підписом посадової особи ФОП ОСОБА_2 та скріплених печаткою копій документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

Посилання на виявлення недостовірної інформації у поданій позивачем податковій звітності у зазначеному запиті відсутні.

24.03.2016 р. у відповідь на вказаний запит позивачем на адресу контролюючого органу було надіслано лист, в якому повідомлено про те, що експортна операція з відвантаження продукції в січні 2016 року до Іспанії в обсязі 19,436 куб. м. здійснювалась за рахунок оплаченої продукції в обсязі 2,342 куб. м., згідно ПН в ЄРПН, а також готової продукції, придбаної у неплатника ПДВ, а саме ФОП ОСОБА_3, в обсязі 17,094 куб. м. та додано відповідні документи: договір купівлі-продажу, укладений між ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_3; ТТН; видаткову накладну; заявку на транспорт (переміщення продукції від ФОП ОСОБА_3 відбувалось 19.01.2016 автомобілем, який замовляв нерезидент, а саме: Іспанська компанія Фірма «Distribution de maderas EUKRA S.L.». В заявці вказано два місця завантаження автомобіля, тобто завантаження 2,342 куб. м. та 17,094 куб. м.).

У вказаному листі позивач, між іншим, просив відповідача завершити камеральну перевірку та узгодити суму бюджетного відшкодування.

Зазначений лист цього ж дня, 24.03.2016 р., був отриманий відповідачем.

19.04.2016 р. Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 та п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України було винесено наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1)» № 143, яким вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань виявлення недостовірності даних, що містяться у податковій декларації з ПДВ за січень 2016 року.

22.04.2016 р., тобто після завершення перевірки, позивач отримав повідомлення податкового органу про її проведення.

На підставі вказаного наказу відповідачем у період з 19.04.2016 р. по 21.04.2016 р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань виявлення недостовірності даних, що містяться у податковій декларації з ПДВ за січень 2016 року, за результатами якої було складено акт від 28.04.2016 р. № 89/10-04-17-30/НОМЕР_1.

У вказаному акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду січень 2016 року в розмірі 10824,00 грн., та не підтвердження заявленого бюджетного відшкодування.

Такі висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що операції за результатами яких позивачем обчислено податковий кредит та сформовано бюджетне відшкодування не підтверджуються відповідними первинними документами та не мають реального характеру.

Зазначений акт перевірки позивачем був оскаржений в адміністративному досудовому порядку, однак за результатами розгляду скарги відповідач залишив її без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016 р. № 0006451700 за формою «В1», яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 10824,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 2706,00 грн.

Вважаючи вищезазначений наказ про призначення перевірки та податкове повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів встановила, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було достатніх та необхідних правових підстав для прийняття наказу про проведення перевірки позивача, позивач не був належним чином повідомлений про проведення перевірки, що у сукупності обумовлює неправомірність такої перевірки та її наслідків, а також з того, що товарність операцій позивача, за результатами яких ним сформовано податковий кредит та заявлено спірну суму бюджетного відшкодування з ПДВ, та їх господарська мета підтверджуються відповідними первинними документами.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

У пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України закріплено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.78.5 ст.78 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України регламентовано, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.4, 200.7, 200.8, 200.10, 200.12 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

Контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Таким чином, законодавством визначено чіткий перелік правових підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків, а також порядок призначення та проведення такої перевірки.

Крім того, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та бюджетного відшкодування, є реальність здійснення господарських операцій, за якими ним були понесені витрати та отримано дохід, що підтверджується відповідною первинною документацією.

Виходячи з викладеного, колегія суддів звертає увагу на те, що в запиті від 22.03.2016 р., направленому податковим органом позивачу, відсутні посилання на факти виявленої недостовірності даних, що містяться у поданій ним податковій звітності, як таке прямо передбачено пп. 1 п. 73.3 ст. 73 та пп.78.1.4 п. 78.1 ст.78 ПК України, посилання на які міститься й у самому запиті, а отже, у позивача взагалі не виникало обов'язку надавати на нього відповідь.

Разом з тим, як було правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів даної справи, позивачем було своєчасно надано відповідачу письмові пояснення на його запит та відповідні первинні документи, які у сукупності підтверджують товарність спірних господарських операцій, і поряд з вищевказаним порушенням, допущеним податковим органом, виключають наявність правових підстав для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що нормами ПК України, з метою забезпечення балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, і лише дотримання таких вимог може бути належною підставою для прийняття податковим органом наказу про проведення перевірки.

Водночас, з таким наказом, а також з відомостями про дату початку перевірки та місце її проведення платник повинен бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку і невиконання таких вимог податкового законодавства призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.

Аналогічна правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 27.01.2015 р. у справі № 21-425а14 та від 16.02.2016 р. у справі № 21-2749а15 (826/12651/14), врахування висновків якого, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

Приймаючи до уваги наведені правові висновки ВСУ, колегія суддів зазначає, що позивача не було завчасно та належним чином повідомлено про проведення перевірки щодо нього і фактично йому стало відомо про таке лише після її завершення, що вказує на порушення його прав, регламентованих пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України, та в сукупності з вищенаведеними обставинами, - на неправомірність такої перевірки та, відповідно, її наслідків, зокрема податкового повідомлення-рішення від 19.05.2016 р. №0006451700, прийнятого відповідачем за її результатами, викладеними в акті перевірки.

Більш того, апеляційний суд також зазначає, що матеріалами справи підтверджується товарність та господарська мета операцій позивача з його контрагентами, результати яких відображено у податковій звітності ФОП ОСОБА_2 з ПДВ за січень 2016 року.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини та докази у їх сукупності, відповідно до вимог ст.86 КАС України, колегія суддів, перевіряючи оскаржуване судове рішення в межах апеляційної скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказу від 19.04.2016 р. № 142 і податкового повідомлення-рішення від 19.05.2016 р. № 0006451700 та зобов'язання відповідача подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки про відшкодування позивачу з бюджету суми ПДВ за січень 2016 року в розмірі 10824,00 грн., за лютий 2016 року - 418,00 грн., за березень 2016 року - 2288,00 грн.

Доводи апелянта про те, що спірні господарські операції позивача не підтверджуються первинними документами, спростовуються матеріалами справи, а також є необґрунтованими з огляду на неправомірність призначення та проведення самої перевірки.

Посилання апелянта на те, що позивачем до перевірки не було надано зовнішньоекономічний контракт, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки, як було встановлено вище і підтверджується матеріалами справи, позивач взагалі не був завчасно і належним чином повідомлений про її проведення і, відповідно, й не міг подати будь-які документи.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів перед судом правомірність прийнятого ним наказу та рішення і не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та правильно встановлено обставини даної справи, дотримано вимоги матеріального та процесуального законодавства і ухвалено судове рішення у відповідності до ст. 159 КАС України.

Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 14 грудня 2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.