Ухвала суду № 63432520, 13.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/853/16 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача - Шепель О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування рішень про застосування штрафних санкцій та вимог про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И Л А:

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0013301701 та №0013351701 від 02.07.2015; скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2015 №Ф-0013291701 та №Ф-0013341701.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Прилуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області згідно плану-графіку документальних перевірок на ІІ квартал 2015 року, наказу від 08.04.2015 № 234 про проведення документальної планової перевірки, наказу про продовження перевірки № 287 від 05.05.2015 та направлень на перевірку від 08.03.2015 № 201, № 202 була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки, відповідачем був складений акт від 20.05.2015 № 229/14-2654817073.

Як вбачається з акту, відповідачем було встановлено у тому числі порушення: пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з чим позивачу нараховано 70 541 грн. 97 коп. єдиного внеску; пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з чим позивачу нараховано 59 777 грн. 74 коп. єдиного внеску; частини 7 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з чим позивачу нараховано 5 714 грн. 73 коп. єдиного внеску.

За результатами перевірки, відповідачем винесено, у тому числі: вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2015 № Ф-0013341701 на суму 65 492 грн. 47 коп., від 02.07.2015 № Ф-0013291701 на суму 70 541 грн. 97 коп., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.07.2015 № 0013351701 на суму 35 562 грн., № 0013301701 на суму 7 054 грн. 20 коп.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Прилуцькою ОДПІ проводячи документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та виносячи оскаржувані вимоги та рішення, відповідач діяв правомірно і в межах своїх повноважень.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно із п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до п. 77.4 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

За правилами п. 77.6 ст. 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно із цією нормою посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно із п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Судом першої інстанції правильно установлено і матеріалами справи підтверджується, що документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 була проведена Прилуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області згідно плану-графіку документальних перевірок на ІІ квартал 2015 року, наказу від 08.04.2015 № 234 про проведення документальної планової перевірки, наказу про продовження перевірки № 287 від 05.05.2015 та направлень на перевірку від 08.03.2015 № 201, № 202.

Про проведення документальної планової виїзної перевірки позивач був проінформований письмовим повідомленням від 08.04.2015 №5071/Ф/17-016/8, яке було вручено 08.04.2015 особисто ОСОБА_5

Копія наказу від 08.04.2015 №234 була вручена під підпис позивачу.

З направленнями про проведення документальної планової виїзної перевірки № 201, 202 від 08.04.2015 позивач був ознайомлений 08.04.2015.

Перевірка проводилась з 20.04.2015 по 05.05.2015. Термін проведення перевірки продовжувався з 06.05.2015 по 13.05.2015 на підставі наказу про продовження перевірки від 05.05.2015 № 287, який був вручений позивачу особисто 05.05.2015.

20.04.2015 працівниками Прилуцької ОДПІ на підставі направлень на перевірку від 08.04.2015 № 201, 202 та згідно наказу Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області від 08.04.2015 № 234, здійснено вихід за юридичною (фактичною) адресою ОСОБА_5, а саме: АДРЕСА_1.

Акт про не допуск до перевірки працівниками Прилуцької ОДПІ не складався, так як позивач допустив до проведення перевірки та надав в ході перевірки бухгалтерські та інші документи. В зв'язку з тим, що в ході перевірки були надані документи не в повному обсязі, відповідачем вручено особисто ФОП ОСОБА_5 запит від 08.05.2016 №5073/17-01-09 щодо надання копій зазначених документів.

Так, згідно листа від 13.05.2015 № 38 ФОП ОСОБА_5 надані наступні документи: табеля обліку робочого часу, трудові договора з найманими працівниками, що ведуться на підприємстві, розрахунково-платіжні відомості найманих працівників. При цьому, у даному листі ФОП ОСОБА_5 зазначає, що всіма вищезазначеними документами, які пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, а також ті документи, що підтверджують дані податкових декларацій, розрахунків по податках та інших обов'язкових платежах, підприємство забезпечило інспекторів-ревізорів, починаючи з 20.04.2015 року.

Вказане спростовує твердження апелянта проте, що перевірка не проводилась та документів на перевірку не надавалося.

При цьому, в повідомленні від 08.04.2015 №5071/Ф/17-016/8, який отримано Позивачем особисто, зазначено, як період за який буде проводитися перевірка, так і початок її та закінчення.

Посилання апелянта на те, що документальна планова перевірка не проводилась спростовуються також заявою самого позивача від 23.04.2015, в якій він просить перевірити в ході документальної планової виїзної перевірки правильність нарахування та сплати податку на додану вартість за період 2013-2014 роки.

Вказана обставина встановлена ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 по справі № 825/132/16 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки).

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються:

- принципи збору та ведення обліку єдиного внеску;

- платники єдиного внеску;

- порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;

- розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність;

- склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до п.1, 2 ч. 1 цього Закону, платниками єдиного внеску є, роботодавці, у тому числі фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

Частинами 2, 3 ст.6 вищевказаного Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, у тому числі вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;

допускати посадових осіб територіального органу Пенсійного фонду до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за наявності направлення на перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки;

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування

(обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно ст. 14 цього Закону органи доходів і зборів зобов'язані, у тому числі здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Згідно абзаців 7, 9 ч. 4 ст. 25 Закону у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Згідно поданих до Прилуцької ОДПІ звітів за формою 1-ДФ наявна інформація щодо використання позивачем праці найманих працівників та нарахування їм доходів у вигляді заробітної плати.

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем повноти відображення нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від чистого оподатковуваного доходу.

Звіти про суми нарахованого єдиного внеску особою, яка є фізичною особою - підприємцем, або особою, яка забезпечує себе роботою самостійно до Прилуцької ОДПІ протягом 2013-2014 років не подавались.

Вказане являється порушенням п. 2 частини першої ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Щодо здійснення фінансово-господарської діяльності особисто та її збитковість за період 2013 - 2014 роки, судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно поданих позивачем декларацій про майновий стан і доходи за 2013 рік та 2014 рік сума його чистого доходу становить: за 2013 рік - 146282 грн., за 2014 рік - 57009 грн.

В зв'язку з цим, податковим органом база нарахування ЄСВ була визначена за 2013 рік в сумі 50759,85 грн. (146282 грн.*34,7%), за 2014 рік - в сумі 19782,12 грн. (57009 грн.*34,7%).

Крім того, відповідачем було встановлено порушено позивачем ч. 4 п. 2 ст. 6 та п. 7 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Так, звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску роботодавцем - фізичною особою - підприємцем, або особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, та яка в діяльності використовує працю інших осіб з січня 2013 року по серпень 2013 року до органів Пенсійного фонду не подавались, за період з листопада 2013 року по грудень 2014 року звіти до Прилуцької ОДПІ не подавались.

Відповідно до відомостей про нарахування заробітної плати за перевіряємий період, та відповідно до даних звітів про суми нарахованих доходів на користь фізичних осіб та сум утриманих податків за формою 1-ДФ, поданих ФОП ОСОБА_5 до Прилуцької ОДПІ здійснено нарахування сум єдиного внеску роботодавцем - фізичною особою - підприємцем, або особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, та яка в діяльності використовує працю інших осіб з січня 2013 року по серпень 2013 року та з листопада 2013 року по грудень 2014 року - тобто в ті періоди, за які позивач не подавав звіти з ЄСВ за найманих працівників.

Відповідно до абзацу 3 частини 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акту перевірки від органу доходів і зборів або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми.

Штрафні санкції в сумі 35562,23 грн. були визначені Прилуцькою ОДПІ згідно ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Стосовно доводів позивача, що вимоги зі сплати єдиного соціального внеску, прийняті Прилуцькою ОДПІ без врахування фактичної сплати з ЄСВ в 2013 році та сум недоїмки в примусовому порядку згідно до відкритих виконавчих проваджень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до запиту Прилуцької ОДПІ №5259/17-0109 від 14.04.2015 Управління пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі надав відповідь №2628/03 від 27.04.2015 в якому зазначено, що у ФОП ОСОБА_5 в 2013 році рахувалась заборгованість з ЄСВ, яка виникла за результатами 2012 року, згідно поданого звіту до ПФУ 11.02.2013, в якому ФОП ОСОБА_5 визначено чистий дохід, на який нараховується єдиний внесок в розмірі 34,7% в сумі - 152003,28 грн., та відповідно єдиний внесок нарахований з чистого оподатковуваного доходу в сумі - 52745,16 грн., яку необхідно було сплатити до 11.02.2013. Даний факт заборгованості підтверджується картками особових рахунків, які на той час велися в Управлінні пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі.

Згідно даних УПФУ в м. Прилуках та Прилуцькому районі із січня 2013 по серпень 2013 звіти з ЄСВ за найманих працівників не подавались.

У вересні 2013 р. адміністрування ЄСВ перейшло до Прилуцької ОДПІ, та в період з листопада 2013 р. по грудень 2014 р. звіти з ЄСВ за найманих працівників так і не подавались.

Таким чином, сплата позивачем згідно до платіжних доручень № 2107 від 20.02.2013, № 2108 від 20.02.13, № 2147 від 20.03.13, № 2148від 20.03.13, № 2165 від 26.03.13 на рахунок № 37198033002529 Управління ПФУ в м. Прилуках та Прилуцькому районі було сплачено 59260,84 грн. та враховано в облікових картках, так як до листопада місяця 2013 року єдиний соціальний внесок адмініструвався Управління ПФУ в м. Прилуках та Прилуцькому районі.

Крім того, сплата ЄСВ в 2013 р. в сумі 59260,84 грн. та в 2014 р. в сумі 8754,09 грн., відповідно до п.6 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за рахунок сум, які надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до вимог частини шостої статті 25 Закону за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

При цьому, згідно з пунктом 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція), фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

За приписами пункту 5 Розділу VI Інструкції про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до фіскального органу вищого рівня або суду платник зобов'язаний одночасно письмово повідомити фіскальний орган, який направив вимогу. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з фіскальним органом, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену в результаті оскарження суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення фіскального органу або суду), фіскальний орган протягом десяти робочих днів надсилає в порядку, встановленому Законом, до органу державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу (недоїмки). До сум боргу (недоїмки) платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства, у вимогу про сплату боргу (недоїмки) за даними інформаційної системи фіскального органу включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що погашення заборгованості здійснюється в порядку календарної черговості її виникнення незалежно від того, яка саме заборгованість - недоїмка, штрафи чи пеня виникла раніше.

Виходячи з вищевикладеного, суми ЄСВ сплачені платником у 2013 році та 2014 році, які позивач вважає безпідставно неврахованими при формуванні вимог з ЄСВ, фактично рахувалися в сплату недоїмки з ЄСВ за 2012 рік.

Стосовно доводів апелянта про не отримання ним Акту перевірки, вимог про сплату боргу (недоїмки) та рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Акт був надісланий позивачу рекомендованим листом з повідомленням за податковою адресою останнього, однак повернувся з відміткою поштового відправлення за закінченням терміну зберігання 22.06.2015

Податкові вимоги та рішення від 02.07.2015 також були надіслані позивачу рекомендованим листом з повідомленням за податковою адресою останнього, однак лист повернувся з відміткою поштового відправлення за закінченням терміну зберігання 04.08.2015, що підтверджується копією конверту.

Згідно п.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, або відмову прийняти податкове повідомлення рішення або податкову вимогу, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, на підставі п.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України Акт перевірки та вимоги і рішення вважаються врученими платнику 22.06.2015 та 04.08.2015 відповідно.

Вказані обставини також були встановлені ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 по справі № 825/132/16.

За таких обставин, твердження позивача про неотримання ним акту перевірки, вимог про сплату боргу (недоїмки) та рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є безпідставними.

Крім того, Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0013341701 від 02.07.2015 на суму 65492,47 грн., вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0013291701 від 02.07.2015 на суму 70541,97 грн., Рішення № 0013351701 від 02.07.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 35562,23 грн. та Рішення № 0013301701 від 02.07.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 7054,20 грн. є включені в загальну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2015 року № Ф-Ф-3 У на загальну суму 200 380,04 грн., яка була предметом спору по справі № 825/132/16.

Так, під час судового розгляду даної справи, суд першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку про правомірність вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-Ф-3 У від 06.11.2015 в розмірі 200 380 грн. 04 коп..

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, колегія суддів зазначає, що доказів відсутності заборгованості позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем не сплачено єдиний внесок у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідач довів правомірність своїх дій та рішень, в той час, як докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача та доказами, наявними в матеріалах справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 15 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.