Ухвала суду № 63432503, 13.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1734/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трител" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трител" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2016 року №9/2615130104 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 556 185,00 грн. та №10/2615130104 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 017 904,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 15 січня 2016 року №10/2615130104 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України ТОВ "Трител" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 556 185,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 244 948,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 311 237,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 15 січня 2016 року №9/2615130104 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 199.1, 199.2, 199.3 та 199.4 статті 199 Податкового кодексу України ТОВ "Трител" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 017 904,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 614 323,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 403 581,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 23 грудня 2015 року №9/26-15-13-01-04/30488631 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Трител" код за 30488631 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 року" (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток по на загальну суму 1 244 948,00 грн., у тому числі за 2012, 213 та 2014 роки; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 199.1, 199.2, 199.3 та 199.4 статті 199 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 614 323,00 грн., у тому числі за жовтень-грудень 2012 року, січень, квітень, травень, липень-грудень 2013 року, квітень, червень-серпень, грудень 2014 року.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу витрат вартості товарів/послуг по взаємовідносинам із ТОВ "Байер Енд Селлер", ТОВ "Універсалгруптрейд", неправомірним віднесенням до складу адміністративних витрат придбання аудиторських послуг у ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард", неправомірним включенням до складу інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат не повернуті суми поворотної фінансової допомоги та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Байер Енд Селлер", ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Техінвест Імідж Плюс", ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард" у зв'язку із не підтвердженням реальності та дефектністю господарських операцій, а саме: згідно поданої звітності та інформації, зо міститься в АІС "Податковий блок", ТОВ "Байер Енд Селлер" та ТОВ "Універсалгруптрейд" не мають трудових та матеріальних ресурсів для забезпечення процесу виробництва та постачання, а позивачем не надано до перевірки документів, що підтверджують придбання товарів постачальниками, та транспортних документів, які б свідчили про переміщення придбаного товару; по відносинам із ТОВ "Техінвест Імідж Плюс" неможливо відстежити ланцюг постачання вироблених комплектуючих до виробника; до перевірки не надані аудиторські висновки ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард", як передбачено умовами договорів; згідно з актами перевірки, що складені ДПІ у Шевченківському районі, не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард" із постачальниками та покупцями, підрозділом податкової міліції надано висновки про ознаки фіктивності вказаних підприємств.

В акті перевірки також зазначено, що на порушення пунктів 199.1, 199.2, 199.3 та 199.4 статті 199 Податкового кодексу України ТОВ "Трител" не здійснило перерахунок частки придбання та/або виготовлені товарів-послуг в оподатковуваних операціях, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 3 693 088,00 грн.

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 15 січня 2016 року №9/2615130104 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та №10/2615130104 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Актом первірки встановлено, що ТОВ "Трител" за перевіряємий період здійснювало господарські операції з такими контрагентами: ТОВ "Байер Енд Селлер", ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Техінвест Імідж Плюс", ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард".

Суд попередньої інстанції встановив, що за перевіряємий період позивач не мав взаємовідносин із ТОВ "Байер Енд Селлер", доказів на підтвердження зворотнього відповідачем до суду не надано, тому взаємовідносини із цим контрагентом не були предметом судового розгляду та підставою для визначення грощових зобов'язань. Разом з тим, із апеляційної скарги слідує, що ТОВ "Техінвест Імідж Плюс" змінило назву на ТОВ "Байер Енд Селлер". Взаємовідносини із ТОВ "Техінвест Імідж Плюс" були дослідженні судом попередньої інстанції.

Кім того, при вирішенні даного спору суд враховував вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Техінвест Імідж Плюс", ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як убачається із матеріалів справи, між ТОВ "Трител" (покупець) та ТОВ "Універсалгруптрейд" (постачальник) укладено договір поставки від 15 березня 2013 року №150301, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в порядку та на мовах цього договору.

Згідно з пунктами 1.3, 2.1 договору ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється, визначається у видаткових накладних постачальника, які невід'ємною частиною цього договору; поставка товару постачальником здійснюється на умовах DDP Україна згідно з правилами Інкотермс 2000 у визначеному місці призначення.

Відповідно до видаткових накладних протягом березня, квітня, червня, жовтня, грудня 2013 року ТОВ "Універсалгруптрейд" поставило позивачу товар - комплектуючі за номенклатурою (блок живлення, роз'єм, смарт-картка, шафа комунікаційна, полка вентиляторна, модуль, світлодіоди, конденсатори, обплетення екрановане та ін.) на загальну суму 1 331 084,60 грн.

Між ТОВ "Трител" (покупець) та ТОВ "Техінвест Імідж Плюс" (постачальник) укладено договори поставки від 09 грудня 2011 року №0912201103 та від 14 грудня 2011 року №1412201105, за умовами яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в порядку та на умовах цих договорів.

Згідно з пунктами 1.3, 4.2 договорів найменування, одиниці виміру та кількість товару, що підлягає поставці, визначаються у рахунках-фактурах та/або специфікаціях, що є додатками до цього договору; товар поставляється на умовах DDP Україна згідно з правилами Інкотермс 2000 у на склад покупця.

Відповідно до видаткових накладних протягом вересня, жовтня, листопада, грудня 2012 року, січня, лютого, березня, квітня, червня, липня, жовтня, грудня 2013 року ТОВ "Техінвест Імідж Плюс" поставило позивачу товар - комплектуючі за номенклатурою (модулі процесора, плати, мікросхеми, конденсатори, світлодіоди, роз'єми, резистори, транзистори та ін.) на загальну суму 5 791 751,51 грн.

Постачальники виписали позивачу податкові накладні на загальну суму 7 729 836,11 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 106 749,00 грн.

Між ТОВ "Трител" (замовник) та ТОВ "Айпі-Сервіс" (виконавець) укладено договори про надання консультаційних та аудиторських послуг від 17 жовтня 2012 року №17/10/12, від 01 листопада 2012 року №01/11/12 предметом яких є надання консультаційних та аудиторських послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку компанії: допомога при аналізі фінансової звітності компанії згідно національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за 2009 та 2010 роки; аудит фінансової діяльності компанії, підготованої згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку за 2009 та 2010 роки; здійснення аналізу і перевірки господарсько-фінансової діяльності, податкової та фінансової звітності замовника за 2009 та 2010 роки.

Згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29 жовтня 2012 року №64, від 27 грудня 2012 року без номера та податковими накладними від 29 жовтня 2012 року №64, від 29 листопада 2012 року №№60, 61, 62, 63 виконавець виконав роботи з ведення бухгалтерського і податкового обліку на загальну суму 382 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 63 666,66 грн.

Між ТОВ "Трител" (замовник) та ТОВ "Аделард" (виконавець) укладено договір про надання консультаційних та аудиторських послуг від 03 грудня 2012 року №01/12, предметом якого є надання консультаційних та аудиторських послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку компанії: допомога при аналізі фінансової звітності компанії згідно національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за 2011 рік; аудит фінансової діяльності компанії, підготованої згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку за 2011 рік; здійснення аналізу і перевірки господарсько-фінансової діяльності, податкової та фінансової звітності замовника за 2011 рік.

Згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27 грудня 2012 року №№581, 582, 583, 584, 585 та податковими накладними від 27 грудня 2012 року №№9, 10, 11, 12, 13 виконавець виконав роботи з ведення бухгалтерського і податкового обліку на загальну суму 225 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 37 500,00 грн.

В оплату за поставлений товар та надані послуги позивач перерахував на рахунки постачальників грошові кошти, що підтверджується відповідними довідками обслуговуючих банків.

Щодо посилання в акті перевірки на непідтвердження реальності вчинення господарських операцій, у зв'язку із не наданням позивачем до перевірки аудиторських висновків ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард", як передбачено умовами договорів, то суд першої інстанції вірно зазначив, що такі документи не є первинними або іншими документами, складення яких передбачено правилами бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені аудиторські висновки мають гриф "Таємно", а тому без наявності у перевіряючої особи спеціального дозволу, не можуть бути об'єктом перевірки.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Трител" здійснює виробництво та поставку готової продукції - виробів для мереж спеціального зв'язку та виробів спеціального призначення - комплексів криптографічного захисту інформації, комплексів та засобів спеціального зв'язку. Позивач є суб'єктом господарської діяльності, основна номенклатура продукції якого включена до Реєстру виробників продукції, робі і послуг оборонного призначення, що ведеться Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Зокрема виробництво позивачем продукції здійснюється в інтересах державних замовників таких як Міністерство оборони України, Служба безпеки України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації, Міністерство внутрішніх справ України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України, Державна фіскальна служба України та інші.

Для здійснення основного виду діяльності ТОВ "Трител" орендує виробничі на офісні приміщення по вул. Народного Ополчення, 7 у місті Києві загальною площею 403,50 кв. м. на підставі договорів найму, укладених з ФОП Казанцевим А.В. та ФОП Сенчило І.А., та з ТОВ "Терлін"; позивач має власні транспортні засоби та обладнання і устаткування для розробки нових зразків виробів та організації виготовлення продукції, на підтвердження чого суду надано копії відповідних інвентаризаційних описів станом на кінець 2013, 2014 та 2015 років.

Загальна чисельність працюючих на підприємстві станом на січень 2013 року та січень 2014 року становила 27 чоловік, 21 з яких мають вищу/вищу спеціальну освіту, про що вказано у довідці ТОВ "Трител" від 19 квітня 2016 року №278 та копія податкового розрахунку за формою №1 ДФ.

ТОВ "Трител" отримало ліцензію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на здійснення господарської діяльності з надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації, торгівлі криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації серії АГ №500759, видану 12 вересня 2011 року; ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, серії АГ №577605, видану 24 травня 2011 року; Служба безпеки України видала позивачу спеціальні дозволи на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею від 15 листопада 2014 року №КО2-2014-109 та від 10 квітня 2016 року №КВ-22016-44.

Наявні у справі докази підтверджують, що комплектуючі, поставлені ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Техінвест Імідж Плюс", використані позивачем при виготовленні власних виробів, які, у свою чергу, відвантажено на замовлення Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Укрзалізниці, Киргизького комітету національної безпеки, Посольств України в США, в Білорусії, в Австрії, в Королівстві Великої Британії, в Бельгії, в Німеччині, в Польщі, в Росії, ДТГО Львівської залізниці, Одеської залізниці, Адміністрації залізничного транспорту, Головного управління Урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; консультаційні та аудиторські послуги, надані ТОВ "Аделард" та ТОВ "Айпі-Сервіс", враховуючи їх характер, замовлялись з метою належної організації та аналізу роботи підприємства.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів і послуг для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: договори поставки, договори надання послуг, видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, акти здачі-приймання робіт по відносним з поставки товарів та послуг; робоча конструкторська документація на вироби, наряди на виготовлення виробів, супровідні карти, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, протоколи, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, вантажні митні декларації, господарські договори щодо процесу виробництва та подальшого продажу виготовлених виробів; ліцензії, дозволи, інвентаризаційні описи, довідки про наявність персоналу та матеріально-технічної бази; довідки банку.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що наявні докази підтверджують, що ТОВ "Трител" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Техінвест Імідж Плюс", ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард" товарів та послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Посилання відповідача на дані податкової звітності постачальників щодо відсутності інформації про трудові ресурси, складські приміщення, транспорт та устаткування, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки є лише припущенням податкового органу та не підтверджується жодними доказами.

Отже, ТОВ "Трител" правомірно формувало витрати за перевірений період по взаємовідносинах із контрагентами: ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Техінвест Імідж Плюс", ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард".

Щодо висновків акта перевірки про безпідставне включення позивачем до складу інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат не повернутих сум поворотної фінансової допомоги та порушенням норм підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Зазначена правова норма регулює питання включення до складу інших доходів суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, та не стосується порядку формування витрат, відповідно, у межах спірних правовідносин ТОВ "Трител" не могло порушити вимог підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, оскільки в акті перевірки не встановлено порушень під час формування доходів.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пункт 4 розділу ІІІ вказаного Порядку передбачає, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Суд попередньої інстанції звернув увагу, що за наведеним вище епізодом порушення в акті перевірки не чітко не вказано про суть порушення з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, що підтверджують наявність порушення, що додатково спростовує факт порушення позивачем вимог підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

Як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, за перевіряємий період позивач не мав взаємовідносин із ТОВ "Байер Енд Селлер", а тому не формував податковий кредит з податку на додану вартість по такими взаємовідносинам, відповідно, неіснуючі господарські операції не можуть бути підставою для збільшення грошових зобов'язань.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач укладав договори з ТОВ «Техінвест Імідж Плюс» у 2011 році та додаткові угоди у 2013році. У подальшому зазначене товариство було перейменовано у ТОВ «Байєр Енд Селлер», проте договорів з даним товариством після його перейменування позивач не укладав.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Суд першої інстанції правомірно встановив, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Техінвест Імідж Плюс", ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних підприємствами-постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду, що ТОВ "Трител "правомірно відносило до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Техінвест Імідж Плюс", ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард", тому, висновки актів перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за даним епізодом порушення - протиправним.

Крім того, відповідно до пунктів 199.1, 199.2 статті 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Згідно з пунктом 199.3 статті 199 Податкового кодексу України платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Пункт 199.4 статті 199 Податкового кодексу України передбачає, що платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому вони почали використовуватися (введені в експлуатацію).

Наведені норми визначають пропорційне віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні.

Таким чином, якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи використовуються виключно в оподатковуваних операціях, то підстави для застосування норм статті 199 Податкового кодексу України відсутні.

Відповідачем не зазначено правових підстави для перерахунку ТОВ "Трител" частки придбання та/або виготовлення товарів/послуг.

Разом з тим, позивач надав до суду копії податкових накладних по операціям з купівлі товарів/послуг, які використовуються тільки в оподатковуваних операціях.

Отже, висновки акта перевірки в частині порушення ТОВ "Трител" пунктів 199.1, 199.2, 199.3 та 199.4 статті 199 Податкового кодексу України є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 05 січня 2016 року №9/2615130104 та №10/2615130104.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі та представником в судовому засіданні, не підтверджені жодними доказами та не спростовують документального підтвердження господарської діяльності позивача з його контрагентами щодо виконання договорів, які перевірялись контролюючим органом.

Представник відповідача в судовому засіданні не зміг надати пояснень, чи проводилась податковим органом перевірка для відстеження ланцюга постачання комплектуючих та з яких підстав її неможливо було провести.

Щодо посилання апелянта в апеляційній скарзі на службові записки працівників податкової міліції щодо ознак фіктивності та відсутності факту здійснення господарської діяльності ТОВ «Айпі-сервіс», то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки зазначена службова записка не може бути підтвердженням таких обставин. Даних про порушення кримінальної справи представник відповідача також не змогла надати, як не змогла пояснити, яке відношення до господарської діяльності позивача має висновок НДІ - криміналістичний центр Білоцерківського МВ при ГУ МВС України в Київській області.

Судом вірно було встановлено на підставі досліджених документів, що знаходяться у справі, що всі договори, укладені позивачем з його контрагентами, були реальними та укладались з метою отримання позивачем прибутку. Надані позивачем до матеріалаів справи документи оформлені з дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують факт реальності господарської діяльності позивача.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 14 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.