Постанова № 63429673, 14.12.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14249/16-п

Провадження № 33/779/293/2016

Категорія ч. 1 ст. 164 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Кишакевич Л. Ю.

Суддя-доповідач Повзло В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області Повзло В.В., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, представника ОСОБА_3,

розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2016 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень штрафу без конфіскації грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення та стягнуто судовий збір,

в с т а н о в и в :

Оскарженою постановою судді встановлено, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП - провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та без одержання ліцензії, на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, за обставин, зазначених у протоколі.

На вказане рішення судді ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову судді скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо нього закрити в зв'язку з недоведеністю вини та складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Свою позицію мотивує тим, що зазначена постанова суду не відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи. Вважає, що суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 280 КУпАП не в повній мірі з'ясував обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а також безпідставно прийшов до висновку про те, що він надавав послуги з перевезення пасажирів, без державної реєстрації, як суб'єкт господарювання. Висновку про винуватість в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, суд дійшов на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. При складенні протоколу йому не роз'яснено права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, не вручено його копію. Старший державний інспектор категорично відмовився вказати у ньому дані свідка, пасажира транспортного засобу, пояснення якого були долучені до його пояснень в суді першої інстанції. Вказує, що суд цього свідка не допитав, хоча він заявляв усне клопотання про це. Стверджує, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначені прізвища свідків, але свідками чого були зазначені особи не зрозуміло. Зазначає, що відсутні дані щодо надання ним послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, у матеріалах справи не зафіксована сума отриманого прибутку. Він не здійснював господарської діяльності по перевезенню пасажирів, оскільки не отримував за це прибутку, та його дії не мали систематичного характеру. Наголошує, що в протоколі про адміністративне правопорушення мають бути відображені всі істотні обставини справи, які мають відображати всі елементи складу правопорушення, а всі викладені в ньому обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів, що суддею суду першої інстанції при розгляді справи здійснено не було. Зазначає, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Вважає, що порушення вимог ст. 256 КУпАП та неповнота допущена при зібранні працівниками Укртрансінспеції у Івано-Франківській області матеріалів адміністративного провадження, позбавили суд можливості забезпечити належний розгляд даної справи та постановити по ній законне і обґрунтоване рішення. Зазначає, що матеріали справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення та фото автомобіля, не містять жодних доказів заняття ним господарською діяльністю без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та без одержання ліцензії на проведення даного виду діяльності, зокрема, перевезення ним пасажирів та отримання за надані послуги коштів. Вважає, що обставини, які викладені в протоколі № 0001924 від 31 жовтня 2016 року не відображають істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 164 КУпАП, а суд дійшов до висновку про його винуватість на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, не допитавши свідків, не з'ясувавши всіх інших обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи та не надавши їм належної правової оцінки, чим порушив вимоги ст. ст. 245, 280 КУпАП.

В судове засідання апеляційного суду з'явилась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, якому роз'ясненні права, передбачені ст. 268 КУпАП, клопотань від нього не надходило.

Представнику ОСОБА_3 роз'яснені права, передбачені ст. 270 КУпАП.

Представником заявлено клопотання про допит у якості свідка ОСОБА_4, вказане клопотання задоволено.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на тому, що пасажирські перевезення не здійснював.

Представник ОСОБА_3 просила постанову суду скасувати, провадження по справі закрити.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову судді місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі, з наступних підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.

Суддя, розглядаючи справу, повинен, дослідивши докази у справі, переконатися шляхом співставлення фактично досліджених по справі обставин та доказів зі змістом обставин, що ставляться конкретній особі у вину згідно з протоколом про адмінправопорушення та з диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП, і прийти до висновку чи містять її дії, які суддя вважає доведеними, ознаки саме такого правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи, ці вимоги закону судом у повній мірі дотримано не було.

Так, об'єктивна сторона правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 164 КУпАП, полягає у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями.

Згідно ч. 1 ст. 42 ГК України видом господарської діяльності є підприємницька діяльність, тобто самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Наведені норми законодавства при прийнятті рішення суддею суду першої інстанції не враховані.

Суддя суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, послався як на докази вчинення апелянтом адміністративного правопорушення на протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії ІІ № 0001924 від 31 жовтня 2016 року та фотознімок, доданий до нього.

В той час в протоколі про адміністративне правопорушення ІІ № 0001924 від 31 жовтня 2016 року зазначено, що ОСОБА_2 31 жовтня 2016 року о 11 год. 05 хв. в м. Івано-Франківську, керуючи автомобілем-таксі «ВАЗ 2115» номерний знак НОМЕР_2 здійснював провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів без державної реєстрації та ліцензії на вид діяльності, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Разом з тим, в протоколі не зазначено конкретних обставин вчинення адміністративного правопорушення, не викладені дані, яким чином він здійснював господарську діяльність, де, кому та коли надавав послуги перевезення.

Крім того, відсутня інформація про самостійність, регулярність та тривалість діяльності ОСОБА_2, отримання від такої діяльності прибутку.

Також немає посилання на норму спеціального закону, який регламентує ту чи іншу діяльність, яка потребує ліцензування або державну реєстрацію суб'єкта господарювання.

Відсутні будь-які пояснення понятих та очевидців з приводу здійснення ним господарської діяльності.

Крім того, в протоколі зазначено у якості свідків дві особи, місцем проживання яких вказано: АДРЕСА_2. Відповідно до даних цього ж протоколу вказана адреса є юридичною адресою Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, тобто органу, уповноважений працівник якого складав відповідний протокол.

За таких обставин, будь-які свідчення цих осіб не можуть бути прийняті при судовому розгляді вказаного протоколу, оскільки неможливо визнати такі пояснення безсторонніми та такими, що дають незацікавлені особи.

Дійсно в матеріалах справи (а.с. 3) є фотографія, на якій зображений транспортний засіб «ВАЗ 2115» номерний знак НОМЕР_2 із встановленою на даху автомобіля шашечкою служби таксі.

Наявність вказаної фотографії дійсно може свідчити про обґрунтованість підозри уповноваженого працівника Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області у скоєнні ОСОБА_2 адміністративного правопорушення.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних інших доказів які б свідчили про самостійність, регулярність та тривалість діяльності ОСОБА_2, отримання від такої діяльності прибутку.

В судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_4, якій роз'яснений зміст ст. 272 КУпАП, пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_2, 31 жовтня 2016 року попросила підвезти її до поліклініки. На момент зупинки ОСОБА_2 працівниками управління Укртрансбезпеки, вона перебувала в транспортному засобі. Оплата за проїзд до поліклініки нею не здійснювалася.

Аналогічного змісту письмові пояснення містяться в матеріалах справи (а.с. 10).

На підтвердження факту звернення до лікарні ОСОБА_4 надала оригінал листка непрацездатності серії АДД № 351283, який оглянуто в судовому засіданні апеляційного суду та копію якого долучено до матеріалів справи, з якого вбачається, що дійсно 31 жовтня 2016 року вона зверталася до Івано-Франківської міської поліклініки.

Такі пояснення свідка ОСОБА_4 із письмовим доказом - листком непрацездатності свідчить про достовірність пояснень вказаного свідка в частині як перебування в транспортному засобі під час відповідної перевірки, так і в частині безоплатності її поїздки.

Таким чином, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надані відповідною посадовою особою Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, а саме протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії ІІ № 0001924 від 31 жовтня 2016 року (а.с. 1) та фотознімок (а.с. 3), доходжу висновку, що така сукупність є недостатньою для доведення винуватості ОСОБА_2 поза всяким розумним сумнівом.

Основними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, є, крім інших, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, за вказаних обставин суд не має права з власної ініціативи у будь-який спосіб збирати докази винуватості особи.

Крім того, відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Вказані положення Конституції України поширюються на доведення винуватості у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП.

Аналізуючи фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та долученій до нього фотографії, вважаю, що відсутня об'єктивна можливість прийти до однозначного висновку про винуватість ОСОБА_2 у чиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Невідповідність змісту протоколу про адміністративне правопорушення приписам ст. 256 КУпАП та неповнота допущена при зібранні працівниками Укртрансінспеції у Івано-Франківській області матеріалів адміністративного провадження, унеможливлюють доведення винуватості ОСОБА_2 судом.

Відтак, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, а саме провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та без одержання ліцензії, на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, за обставин, зазначених у протоколі, є помилковими, оскільки не підтверджуються сукупністю доказів, наявними в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

З урахуванням викладеного, доходжу висновку про відсутність події і складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, в діях ОСОБА_2, а тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2016 року скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП щодо ОСОБА_2 закрити у зв`язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду Івано-Франківської області В.В. Повзло