Рішення № 63428910, 13.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/990/15-ц 22-ц/774/1562/К/16

Справа № 182/990/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/1562/К/16 суддя Шестакова З.С.

Категорія - 27 (ІV) Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря: Гладиш К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Основа» м. Харкова до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою.

Особи, що беруть участь у розгляді справи:

відповідач ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Основа» м. Харкова (надалі ТОВ «Видавнича група «Основа») звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою, посилаючись на те, що 08 квітня 2013 року останній позичив у ТОВ «Основа» в особі генерального директора ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 70000,00 грн., яку зобовязався повернути до 30.06.2013 року шляхом внесення на розрахунковий рахунок позивача.

В звязку з неналежним виконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобовязань, просив суд стягнути з відповідача на свою користь: борг у розмірі 70000,00 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Видавнича група «Основа» в рахунок погашення боргу 70000,00 грн. та судовий збір у розмірі 700,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи. Зокрема, зазначає, що суд не взяв до уваги відсутність договору позики, на який посилається позивач у позовній заяві, а зміст наданої розписки не свідчить про укладення сторонами договору позики. Натомість, він дійсно мав договірні відносини з ТОВ «Основа» на підставі угоди №12054 від 04.03.2013 року, за якою виконував обовязки торгового представника. Станом на 08.04.2013 року він дійсно мав заборгованість перед роботодавцем за отриману друковану продукцію у сумі 40041,60 грн., однак борг у розмірі 39714,73 грн. повернуто та передано позивачу залишки друкованої та іншої продукції, а тому він не має боргових зобовязань перед ТОВ «Основа».

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача ТОВ «Видавнича група «Основа» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу. Крім того, просить розглядати справу за відсутності представника позивача.

Представник позивача ТОВ «Видавнича група «Основа», будучи завчасно (28.11.2016 року) належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи (а.с. 168), в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, що (у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що сторони у відповідності до вимог ст. 1046 ЦК України уклали договір позики, а тому відповідач, який є позичальником за вказаним договором, у відповідності до ст. 1049 ЦК України повинен повернути позивачу, який є позикодавцем, грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на ї підтвердження; 3) які правовідносин сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Так, відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Розпискаякдокумент,щопідтверджуєборговезобовязання,маєміститиумовиотриманняпозичальникомвборгіззобовязаннямїї поверненнятадатиотриманнякоштів.

Вищевикладене узгоджується із правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду України № 6-79цс14 від 02 липня 2014 року,№ 6-1967цс15 від 11 листопада 2015 року, № 6-1103цс16 від 08 червня 2016 року, за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, які мають враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 04 березня 2013 року між ТОВ «Видавнича група «Основа» та ОСОБА_2 укладено угоду №12-054, за умовами якої останній прийняв на себе зобовязання щодо реалізації кінцевим споживачам друковану та іншу продукцію (а.с. 61).

Перелік та вартість переданої на реалізацію продукції визначено додатковими угодами (а.с. 73-127).

Тобто, між сторонами виникли правовідносини щодо належного виконання Угоди №12-054 від 04 березня 2013 року.

Відповідно до вимог ст. ст. 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У спорі, повязаному із стягненням заборгованості за договором позики підлягають встановленню обставини щодо укладення такого договору та щодо його виконання.

Отже, позивач належними та допустимими доказами мав, перш за все, довести укладення договору позики, тобто наявності боргового зобовязання, і лише після цього вимагати усунень цих порушень від винної особи.

Відповідно дост. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке розроблено відповідно достатті 33 Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями).

Пунктом 1.1. зазначеного Положення передбачено, що вимоги цього Положення не поширюються на: а) розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями: б) представництва іноземних організацій і філій, які не здійснюють підприємницької діяльності.

Такими чином, діязазначеногоПоложення поширюється на ТОВ «Видавнича група «Основа», як на юридичну особу, яка здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі книгами в спеціалізованих магазинах, видання журналів і періодичних видань, видання книг, та інше (а.с. 43-49).

Відповідно до ч. 10 п. 1.2 зазначеного Положення касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Згідно з 3.1. Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Пунктом 3.4 Положення передбачено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами, або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

З огляду на викладене,єдиним документом, що підтверджує видачу готівки з каси ТОВ «Видавнича група «Основа» та отримання готівки ОСОБА_4 є видатковий ордер, до якого може додаватися заява про видачу готівки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, ТОВ «Видавнича група «Основа» було надано копію наказу №08/04 від 08.04.2013 року щодо надання ОСОБА_2 у позику грошових коштів у сумі 70000,00 грн., який теж не підтверджує факту наявності між сторонами договірних правовідносин з приводу позики, оскільки цим же наказом визначено, що на підтвердження укладення договору позики і передання грошових коштів необхідно отримати від позичальника (тобто ОСОБА_2А.) розписку або інший документ, який посвідчує передання йому цих коштів, та копію розписки ОСОБА_2 від 08 квітня 2013 року про наявність у нього заборгованості перед ТОВ «Видавнича група «Основа» у розмірі 70000,00 грн.

Інших доказів, які бпідтверджувалиотримання готівки ОСОБА_2 від ТОВ «Видавнича група «Основа» у розмірі 70000,00 грн. суду не надано, а намір ТОВ «Видавнича група «Основа» укласти договір позики не свідчить про його укладення в подальшому.

Не може бути прийнята до уваги й копія розписки від 08 квітня 2013 року, оскільки, як зазначено вище, вона є неналежним доказом по справі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена розписка не містить жодних відомостей щодо отримання ОСОБА_2 коштів у розмірі 70000,00 грн. у борг, та ОСОБА_2 заперечує факт її написання.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем ненаданіналежні та допустимі докази укладення договору позики між ТОВ «Видавнича група «Основа» та ОСОБА_2, у звязку з чим вважає за необхідне скасувати рішення суду з підстав, передбачених п.п.1,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, та ухвалити нове про відмову у задоволення позову ТОВ «Видавнича група «Основа» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 у повному обсязі, відшкодуванню підлягають судові витрати, понесені ним на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 770,00 грн. (а.с. 59).

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.1,4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313-314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Основа» м. Харкова до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Основа» м. Харкова на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 770 (сімсот сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: