Ухвала суду № 63428868, 13.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1934/16 Справа № 199/2406/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Слоквенко Г.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Слоквенка Г.П. ,

суддів Мудрецького Р.В., Іванової А.П.,

за участю секретаря Бондаренко К.О.,

прокурора Харів Н.А.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040630000723, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2016 року щодо ОСОБА_3, обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України,

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с.Ігрицьке Комарічеського району Брянської області РФ, громадянин України, розлучений, не працюючий, зареєстрований та проживаючий в ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше неодноразово судимий, останній раз:

- 03.02.2015р. Амур-Нижньодніпровським райсудом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.190 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

засуджений за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано покарання у розмірі 1 місяця позбавлення волі, не відбуте обвинуваченим за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2015 року за ст.190 ч.2 КК України, і остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць.Цивільний позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» матеріальну шкоду в розмірі 1051 грн. 68 коп. Судом також вирішено долю речових доказів та питання розподілу процесуальних витрат.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він, будучи раніше судимим за злочин проти власності, маючи не погашену і не зняту в установленому законом порядку судимість, в період іспитового строку, повторно скоїв аналогічне кримінальне правопорушення в період іспитового строку. Так, 24.01.2016 року близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_3діючи повторно, спільно зОСОБА_5, який 11.03.2016р. засуджений вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за кримінальне правопорушення за ч.2 ст.15 і ч.2 ст.185 КК України, попередньо вступивши у злочинну змову,розподіливши ролі між собою,маючи єдиний злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), прибули до будинку №54 по вул. Маршала Малиновського в м. Дніпропетровську, на фасадній частині якого знаходився телефонний кабель, що належить ОСОБА_4 «Фарлеп-Інвест». Реалізуючи вказаний намір ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 в той же день приблизно о 12 год. 10 хв., підійшли до будинку № 54 по вул. Маршала Малиновського м. Дніпропетровська, де ОСОБА_3 переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, діючи відповідно відведеної йому ролі, за допомогою драбини, яку останні заздалегідь взяли з собою, заліз на фасадну частину вказаного будинку, де знаходився належний ОСОБА_4 «Фарлеп-Інвест» телефонний кабель та за допомогою металевих кусачок зрізав вказаний кабель. В цей час ОСОБА_5, відповідно до відведеної йому ролі у вчиненні кримінального правопорушення, знаходився внизу на землі та тримав драбину, на якій знаходився ОСОБА_3 Після того, як ОСОБА_3, зрізав фрагменти вказаного кабелю, та передав їх ОСОБА_5, вказані особи незаконно заволоділи 48 м. телефонного кабелю, а саме: кабель марки ТПП 10*2*04 довжиною 32 м. та кабель марки ТПП 20*2*04 довжиною 16 м., чим спричинили, згідно висновку експертизи № 70/34-205 від 26 січня 2016 року, матеріальний збиток ОСОБА_4 «Фарлеп-Інвест» на загальну суму 665 гривень 44 копійки. Після чого ОСОБА_5 відніс вищевказані кабелі на декілька метрів від місця вчинення кримінального правопорушення, де був затриманий працівниками поліції, а ОСОБА_3 в цей час зник у невідомому напрямку, внаслідок чого був позбавлений можливості розпорядитися викраденим майном та довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі.

В апеляції з урахуванням доповнень до неї обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду змінити та призначити йому більш мяке або не повязане з позбавленням волі покарання. В обґрунтування зазначає, що суд під час призначення покарання не врахував ряд обставин, а саме : наявність у нього на утриманні матері, пенсіонерки, яка має хронічні захворювання; те, що складне матеріальне становище спонукало його на вчинення даного злочину; визнання ним цивільного позову та публічне вибачення в судовому засіданні перед потерпілою стороною; позитивну характеристику за місцем проживання; визнання вини та сприяння розслідуванню; наявність таких хвороб як гіпертонія та гастрит, тож просить апеляційний суд визнати це обставинами, що помякшують покарання, при винесенні свого рішення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які, кожен окремо, підтримали апеляцію обвинуваченого та просили її задовольнити, позицію прокурора Харів Н.А., яка заперечувала проти задоволення даної апеляції, перевіривши матеріали провадження в межах апеляції, обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_3 у скоєнні злочину, за який він засуджений, кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого потворно, за попередньою змовою групою осіб, учасниками судового провадження не оспорюються, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України судом апеляційної інстанції не перевіряються.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого. Обставинами, які помякшують покарання, суд визнає повне визнання провини, щиросердне каяття у вчиненому, сприяння розкриттю злочину і встановленню істини у кримінальному провадженні, повернення викраденого майна. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується на таких підставах.

Як вбачається з вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які помякшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Ці вимоги закону суд першої інстанції виконав і обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про вид і розмір покарання належним чином , призначивши покарання в межах санкції статті.

Апеляційним розглядом встановлено, що при призначенні покарання ОСОБА_3 за вчинення вищезазначеного злочину суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3, який вчинив умисний злочин в період іспитового строку, раніше судимий, на обліку у лікаря - психіатра і нарколога не перебуває, характеризується негативно, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України з реальним його відбуттям.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що наведені судом обставини ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та даних судового розгляду справи, підтверджені відповідними документами, а саме показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_3, протоколом огляду місця події від 24 січня 2016 року, заявою і постановою про залучення до провадження у якості представника потерпілого ОСОБА_4 «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ», протоколом предявлення особи до впізнання від 15.03.2016р., протоколом предявлення особи до впізнання від 15.03.2016р., протоколом перегляду фотознімків від 28.03.2016р., висновком судової товарознавчої експертизи № 70/34-205 від 26 січня 2016 року, протоколом слідчого експерименту від 27 лютого 2016 року висновком судової трасологічної експертизи № 70/02-129 від 11 лютого 2016 року, речовими доказами тощо. Колегія суддів вважає, що при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України, дотримався принципу індивідуалізації покарання, врахував тяжкість вчиненого злочину та дані по особу ОСОБА_3 та призначив покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів. Тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та його особі і необхідності його помякшення, а також щодо не взяття до уваги судом наявності у нього на утриманні матері, пенсіонерки, яка має хронічні захворювання; те, що складне матеріальне становище спонукало його на вчинення даного злочину; визнання ним цивільного позову та публічне вибачення в судовому засіданні перед потерпілою стороною; позитивну характеристику за місцем проживання; визнання вини та сприяння розслідуванню; наявність таких хвороб як гіпертонія та гастрит, спростовуються матеріалами кримінального провадження, є безпідставними та такими, що не пілягають задоволенню.

Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування всього вироку, по справі не встановлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.376 ч.2, ст.404, ст.405, ст., ст.419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2016 року щодо ОСОБА_3, обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, залишити без змін.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк його попереднього увязнення в межах цього кримінального провадження з 04 травня 2016 року по 13 грудня 2016 року включно з розрахунку: один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

___ _____ ___

Г.П. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Іванова