Ухвала суду № 63427701, 09.12.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

9 грудня 2016 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Святошинського районного суду м. Києва від 7 грудня 2015 року, рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» про повернення банківського вкладу та відшкодування втраченої вигоди,

в с т а н о в и л а:

Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 7 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнив частково; стягнув з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (далі - ПАТ «КБ «Експобанк») на користь ОСОБА_4 20 тис. грн депозитних коштів; в іншій частині позовних вимог відмовив; стягнув з ПАТ «КБ «Експобанк» на користь держави 487 грн 20 коп. судового збору.

Апеляційний суд м. Києва 10 березня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ «КБ «Експобанк» на користь ОСОБА_4 20 тис. грн банківського вкладу та на користь держави 487 грн 20 коп. судового збору скасував, ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ «КБ «Експобанк» про стягнення банківського вкладу відмовив; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 27 липня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилила; рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року залишила без змін.

25 жовтня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Святошинського районного суду м. Києва від 7 грудня 2015 року, рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2016 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме пунктів 3.1., 3.4., 3.5. глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.

Обґрунтовуючи підставу перегляду вказаного судового рішення, передбачену пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявниця посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2011 року та 24 лютого 2016 року, в якій, на її думку, по-іншому, ніж в оскаржуваному судовому рішенні, застосовано зазначені норми матеріального права.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 27 липня 2016 року, про перегляд якої порушує питання заявник, касаційний суд, залишивши в силі рішення суду апеляційної інстанції, погодився з його висновками про те, що з 25 вересня 2014 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ «КБ «Експобанк» з ринку, а тому стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не передбачено; крім того, усі кошти за договорами банківського вкладу були повернуті позивачу до введення тимчасової адміністрації.

Разом з тим в ухвалах суду касаційної інстанції, наданих заявницею для порівняння, містяться такі висновки:

- в ухвалі від 16 листопада 2011 року касаційний суд, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, указав на порушення норм процесуального права щодо встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи;

- в ухвалі від 24 лютого 2016 року касаційний суд, залишивши судові рішення без змін, погодився з їх висновками про те, що внесення позивачем грошових коштів до каси позивача підтверджується копією платіжних доручень та квитанцією.

Отже, порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» про повернення банківського вкладу та відшкодування втраченої вигоди за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Святошинського районного суду м. Києва від 7 грудня 2015 року, рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Л.І. Охрімчук В.І. Гуменюк Н.П. Лященко